Ринкові відносини, конкурентність у господарюванні у високорозвинених країнах зумовили виникнення внутрішньо-го аудиту, організованого власниками внутрішньоакціонер-них товариств, концернів, корпорацій. Після досягнення високого рівня якості товарів і послуг у компаніях відбуваєть-ся постійна боротьба не лише за просування їх до споживача, а й за подальше нарощування товарної маси для задоволення попиту покупців. У конкурентній боротьбі важливим засо-бом є внутрішній аудит, який допомагає утриматися на ринку. На підприємствах створюються відділи, що відповідають за формування, координацію і виконання планів внутрішнього аудиту. Його здійснюють співробітники спеціального відді-лу і суміжних з ним служб (бізнесу, маркетингу).

Якість товарів, робіт і послуг установлює не аудит, а стан-дарти і попит на них клієнтів. Тому першочерговим завдан-ням внутрішнього аудиту є визначення клієнта, якому пот-рібні послуги аудиту. Такими клієнтами можуть бути ради директорів компанії, головний інженер (технолог), голов-ний бухгалтер та ін. Клієнт, обираючи внутрішній аудит, має бути впевнений, що він вирішує важливі для нього пи-тання найбільш ефективним способом, а результати корисні для корпорації.

Внутрішній аудит вирішує для клієнта такі завдання: вивчає систему контролю за активами; перевіряє відповід-ність діючого контролю політиці компанії; аналізує ситуації ризику і запобігання від банкрутства; використовує ноу-хау для збільшення прибутку і ефективності нової технології та вживає інших заходів, що сприяють розвитку компанії у фінансовому бізнесі. Внутрішній аудит здійснюється на по-передній стадії виконання комерційної, технологічної або фінансової угоди, у процесі її проходження і після завер-шення, дає експертну науково обгрунтовану оцінку госпо-дарським операціям і процесам, але він не підміняє внут-рішньогосподарського контролю. За завданням власника функціями контролю є збереження цінностей, виявлення конкретних винуватців випуску бракованої продукції через порушення технології виробництва та інші негативні явища,

що є першопричиною збитків.

У світовій практиці бізнесу аудиторський контроль грун-тується на взаємній заінтересованості підприємств (фірм) з боку власників (акціонерів), держави в особі податкової служби аудиту в реалізації своїх послуг. У своїй діяльності аудиторська організація (фірма) керується законодавством і власними госпрозрахунковими відносинами. В умовах кон-куренції в аудиторському бізнесі це економічно сприяє якіс-ному проведенню контрольних перевірок. У свою чергу, під-приємство має можливість вибору кваліфікованого незалеж-ного від будь-якого відомства контролера-ревізора (аудитора), а держава — забезпечити контроль за достовірністю фінан-сової звітності і як наслідок — правильністю оподаткування, не витрачаючи на це коштів державного бюджету.

Аудиторська форма контролю передусім поширюється на міжгалузеві концерни, асоціації, об'єднання, акціонерні, орендні, спільні, а також інші підприємства, які не входять до підпорядкування міністерств і відомств, комерційні бан-ки, кооперативи і громадські організації.

Отже, аудит фінансово-господарської діяльності у сфері виробництва, обігу і споживання суспільна необхідного про-дукту в умовах ринку сприяє задоволенню попиту покупців активним впливом на збільшення випуску конкурентоспро-можних товарів на ринку, зростанню прибутку підприємств і через систему податків збільшенню відрахувань до держав-ного бюджету.

Аудиторський контроль — аудит — залежно від завдань замовника виконує функції запобіжного, перманентного (опе-ративного), ретроспективного (післяопераційного) і страте-гічного видів фінансово-господарського контролю. Аудит має єдиний предмет і метод з іншими видами контролю, тому використовує ті самі джерела інформації, методичні прийо-ми і контрольно-ревізійні процедури, які застосовуються у контрольно-ревізійному процесі. При цьому висновки ауди-ту на поставлені запитання обґрунтовуються всіма видами доказів, які мають підтвердження достовірними документаль-ними даними бухгалтерського обліку. Разом з тим аудит відрізняється від інших форм фінансово-господарського конт-ролю передусім організаційними принципами і класифіка-ційними ознаками.

Класифікацію аудиторського контролю фінансово-госпо-дарської діяльності подано на рис. 1.

За організаційними ознаками аудит поділяють на регла-ментований, договірний, внутрішній (відомчий) і держав-ний.

Регламентований — проведення його регламентується законодавством і нормативними актами, де визначено катего-рії підприємців, які підлягають обов'язковому аудиту, наприк-лад, за даними річного звіту про фінансово-господарську діяльність перед поданням його до податкової адміністрації або у строки, встановлені органами державного управління;

Рис. 1. Класифікація аудиторські іго контролю фінансово-господарської діяльності підприємства

при одержанні банківського кредиту — обов'язкове представ-лення позичальником висновку аудитора. Перед емісією цін-них паперів емітент зобов'язаний згідно з правилами Націо-нального банку України подати висновок аудитора про його фінансовий стан. Зокрема, за даними бухгалтерського облі-ку, балансу і звітності суб'єкта підприємницької діяльності у висновку аудитора повинні знайти відображення такі показ-ники: загальний розмір прибутку та джерела його форму-вання; сума сплачених податків; прибуток, який підлягає розподіленню між акціонерами; розмір капіталізованого при-бутку (з розбиванням за фондами); сума прибутку, що від-раховується до резервного фонду; інші напрями викорис-тання прибутку (підлягають розшифруванню).

Договірний — об'єкт аудиту, обсяг робіт та період і строки їх виконання обумовлюються угодою між суб'єктами під-приємницької діяльності і аудиторською організацією.

Внутрішній (відомчий) — провадиться власником залежно від потреб управління маркетингом, визначення платоспро-можності та запобігання банкрутству.

Запроваджується він як на підприємствах, так і в сере-дині компаній, концернів та ін.

Державний — аудиторські підрозділи державних подат-кових адміністрацій, які безпосередньо у платників податків юридичних і фізичних осіб перевіряють стан обліку госпо-дарських операцій та відображення їх у фінансовій звітності, повноту і своєчасність нарахування та сплати податків до державного і муніципального бюджетів, фінансових фондів тощо.

За процесуальними ознаками, тобто участю в процесі проведення аудиту різних фахівців і аудиторських організа-цій, аудит поділяють на одно-, багатопредметний (комплекс-ний), комісійний.

Однопредметний — досліджуються питання одного виду (предмета) аудиту — платоспроможності, емісії цінних па-перів та ін.

Багатопредметний — комплексний аудит стратегії управ-ління маркетингом, виконання народногосподарських про-грам, тому в них беруть участь фахівці різних спеціальнос-тей, а також різних аудиторських організацій. Комплексний аудит може здійснюватися локально, коли кожний аудитор досліджує питання, що стосуються його компетенції (пред-мета). Свої