повинен прийняти аудитор для виявлення наступних подій, дії аудитора по відношенню до подій, що відбулися після аудиторського висновку, але до публікації фінансових звітів, а також при виявленні тих або інших фактів після публікації фінансових звітів. В додатку наведений приклад висновку аудитора по переглянутих фінансових звітах.
ІАС 22. Пояснення керівництва [2]
Стандарт містить рекомендації по використанню пояснень керівництва в якості даних аудиту і процедур, вживаних для їх оцінки і документування, а також обставин, при яких від керівництва слід одержувати письмові пояснення. Вказано, що у разі пояснень, що стосуються матеріально суттєвих аспектів фінансових звітів, аудитор повинен знаходити підтверджуючі відомості, оцінювати пояснення на предмет їх обґрунтованості і відповідності іншим даним аудиту та іншим поясненням і визначати можливий ступінь інформованості їх автора. Стандарт розглядає умови отримання письмових пояснень від керівництва і дії аудитора у разі відмови керівництва від видачі або підтвердження відомостей з питань, що представляють істотний інтерес.
ІАС 23. Діючі підприємства [2]
В стандарті наведені рекомендації по виконанню аудиторами своїх обов'язків, коли спадкоємність допущення діючого підприємства в якості основи для складання фінансової звітності знаходиться під питанням. Підкреслено, що допущення про віднесення підприємства до розряду діючих приймається тільки за відсутності інформації, що свідчить про зворотне. Стандарт перераховує ознаки, по яких віднесення підприємства до категорії діючих слід поставити під сумнів, приводить умови збору даних аудиту у разі виникнення такого припущення і характеризує процедури, які можуть бути виконані в цілях отримання необхідних даних. Крім того, стандарт встановлює форму аудиторської звітності при подібних обставинах.
ІАС 24. Спеціальні звіти аудитора [2]
Стандарт містить рекомендації по складанню аудиторських звітів, що не відносяться до ІАС 13 "Висновок аудитора по фінансових звітах", тобто що стосуються: (а) фінансових звітів, які складаються не відповідно до загальних принципів обліку; (b) конкретних рахунків, елементів рахунків або статі фінансової звітності; (с) спеціальних умов контракту; (d) зведень фінансової звітності. В додатку наведені приклади аудиторських звітів спеціального призначення.
ІАС 25. Істотність і аудиторський ризик [2]
Стандарт визначає поняття "істотність" і "аудиторський ризик", зв'язок між ними і практичне застосування аудитором в процесі планування, проведення аудиту і оцінки результатів виконаних процедур.
Істотність визначається як величина або характер спотворення звітності, включаючи відсутність окремої або сукупної фінансової інформації, внаслідок чого при різних обставинах можуть бути зроблені невірні висновки або ухвалено невірне рішення.
Аудиторський ризик визначається як можливість складання аудитором неправильного висновку про фінансову інформацію, схильну матеріально істотному спотворенню. Аудиторський ризик розглядається на рівні фінансового звіту, а також на рівні окремих рахунків і класу операцій. В стандарті обговорюються три складові частини аудиторського ризику і взаємозв'язок між ними.
ІАС 26. Аудит облікових оцінок [2]
В стандарті подані рекомендації, що стосуються процедур аудиту, які повинні проводитися з метою отримання достатньо надійної гарантії відносно точності містяться у фінансовій звітності бухгалтерських оцінок. Бухгалтерська оцінка визначається як приблизний показник, що використовується у зв'язку з відсутністю точного способу вимірювання. Відзначено, що керівництво несе відповідальність за проведення бухгалтерських оцінок, що ґрунтуються на думці про невизначений результат подій, які вже відбулися або можуть відбутися, а аудитор – за визначення точності таких оцінок. Стандарт встановлює основні етапи аудиту бухгалтерських оцінок і містить рекомендації за визначенням помилок цих оцінок.
ІАС 27. Вивчення перспективної фінансової інформації [2]
В стандарті розглянуті випадки, коли аудитор повинен виказати свою думку про перспективну фінансову інформацію, що є прогнозом, заснованим на оптимальній оцінці, або про проект, заснований на гіпотетичних положеннях.
ІАС 28. Відповідальність аудитора за початкові залишки при першій перевірці фінансової звітності [2]
Стандарт визначає відповідальність аудитора за початкові залишки, коли фінансова звітність піддається аудиторській перевірці вперше або була перевірена іншим аудитором в попередньому році. Перераховані аудиторські процедури, за допомогою яких можуть бути отримані необхідні докази для визначення можливого спотворення первинних залишків, правильності їх перенесення або відновлення. Розглянуті випадки, коли аудитор не в змозі отримати відповідні докази і коли в аудиторський звіт минулого року вносилися зміни.
ІАС 29. Оцінки власного і контрольного ризиків і їх вплив на незалежні процедури [2]
В стандарті містяться вказівки за оцінкою власного і контрольних ризиків і використанню цих оцінок для визначення суті, часу проведення і розміру незалежних процедур з метою обмеження ризику виявлення до прийнятного рівня. Стандарт вимагає від аудитора розуміння систем обліку і внутрішнього контролю і документального їх оформлення. Дана вказівка по використанню цієї інформації у зв'язку з попередньою оцінкою контрольних ризиків, щоб спланувати аудиторський підхід і визначити відповідний ризик виявлення. Наведені рекомендації формування аудитором своєї думки, коли незалежні процедури не обмежують ризик виявлення до прийнятого рівня.
Розглянемо Стандарти по наданню супутніх послуг (огляди, злагоджені процедури і збір даних) у складі Міжнародних стандартів.
ІАС/К5 1. Основні принципи зобов'язань по використанню оглядів [2]
Стандарт ІАС/К5 1, будучи паралельним документом до ІАС 3 "Основні принципи проведення аудиту", встановлює основні принципи угоди про проведення огляду і містить загальні рекомендації відносно цієї угоди, а також рекомендації по складанню відповідних звітів. Угода про проведення огляду визначається як угода, відповідно до якої аудитору пропонується виконати процедури, що забезпечують середній рівень гарантії достовірності на відміну від більш високого рівня, який забезпечується при аудиті. Ці процедури включають в основному наведення довідок і аналітичний огляд. Конкретна ціль огляду – отримання аудитором належної підстави для висновку щодо встановлених ним фактів, які дають йому мотив припустити, що надана інформація не є істинним і неупередженим відображенням