Проведення аудиту згідно з розробленими нормативами значно підвищить якість аудиторських послуг і наблизить український аудит до міжнародного хоч би тому, що затверджені стандарти базуються на системі міжнародних аудиторських стандартів (International Standards on Auditing – ISA) і по суті представляють її національну модифікацію з урахуванням українського законодавства і української специфіки. Що ж до зниження вартості аудиторських послуг, то широке впровадження основних положень нормативів стосовно планування аудиторських перевірок, використання в них вибіркових методів, регламентації відносин зацікавлених сторін тощо суттєво сприятиме розв'язанню цього завдання.

Основними проблемами сучасного професійного аудиту є розробка і впровадження економічного механізму його регулювання, що включає великі штрафні санкції за неякісні аудиторські перевірки, страхування аудиторської відповідальності, розвиток цивілізованої конкуренції на ринку аудиторських послуг тощо. Але в сучасних умовах відсутній достатній законодавчий фундамент і досвід судового розгляду позовів щодо аудиторських фірм (аудиторів), немає відпрацьованих методик оцінки розмірів збитку користувачів від неякісного аудиту, суди не мають можливості швидко вирішувати справи і впроваджувати в життя свої рішення, страхові фірми ще не підготовлені до масового страхування аудиторської відповідальності тощо, тому головним шляхом підвищення якості аудиту в сучасних умовах поки що залишається професійний контроль за якістю аудиторських перевірок.

При недотриманні затверджених нормативів аудиторська фірма (аудитор) може бути піддана адміністративним санкціям аж до позбавлення ліцензії на право аудиторської діяльності. Конкретні процедури застосування санкцій ще необхідно розробити. При цьому важливо розробити також порядок оскарження в судовому порядку рішення про деліцензування, захист аудитора від необґрунтованого переслідування і т. ін.

Зауважимо, що нормативи (стандарти) аудиторської діяльності обов'язкові і для клієнтів аудитора, хоч відповідних положень в них, зрозуміло, менше, ніж пунктів, які регламентують діяльність аудитора; вони стосуються питань надання клієнтом необхідної аудитору інформації, сприяння в його роботі тощо. На жаль, багато хто з клієнтів не розуміє цього, що спричинено перш за все новизною аудиту та частково тим, що стандарти називаються нормативами аудиторської діяльності. Але головна причина – це відсутність чітких вказівок із приводу цього в нормативних актах. Такий стан потрібно якнайшвидше змінити: першочергово внести відповідні пункти в законодавчі акти, що регулюють аудит у країні [20, 17-22].

Розробкою професійних вимог на міжнародному рівні займається декілька організацій, у тому числі Міжнародна федерація бухгалтерів (International Federation of Accountants – IFAC), створена у 1977 році. Її штаб-квартира перебуває в Нью-Йорку, США. Нині до IFAC входять 129 національних бухгалтерських організацій, які представляють 92 країни. Згідно з політикою IFAC кожна країна має бути представлена тільки однією організацією, яка визнана в цій країні як найавторитетніша чи визначена в законодавчому порядку. Але деякі країни, наприклад Велика Британія, представлені в IFAC кількома професійними організаціями бухгалтерів.

Нині існує 45 міжнародних стандартів аудиту. Збільшення кількості стандартів у системі МСА відбулося перш за все за рахунок стандартів, які висвітлюють різні питання застосування комп'ютерної техніки. До 1974 року МСА складалися із 33 стандартів, поділених на 4 групи: загальні (4 стандарти), робочі (23), стандарти звітності (4), специфічні стандарти, які використовуються для аудиту в окремих галузях (2).

Аудиторська палата України рішенням № 73 від 18.12.1998 року затвердила систему національних нормативів аудиту, яка визначає діяльність аудиторів у всіх сферах. Проведена робота та її результати стали початком розвитку аудиторської діяльності в Україні.

Аудиторські стандарти в Україні розроблені на підставі міжнародних стандартів аудиту (International Standards on Auditing – ISA). Система міжнародних стандартів свідомо абстрагована від будь-якого національного законодавства, при створенні національних аудиторських стандартів на її основі цю систему слід адаптувати до законодавчих актів конкретної країни. Отже, в стандартах України мають бути враховані особливості законодавства та характерні риси економічного періоду її розвитку. Крім цього, розробка стандартів – це творчий процес і, природно, не просте копіювання навіть відмінних першоджерел, а спроби їх поліпшення з урахуванням динаміки наявних проблем [20, 17-22].

Вітчизняні аудиторські фірми, на відміну від закордонних, існують всього лише декілька років, і багато з них поки що не піклуються про свою репутацію. Відомо, що фірми, які мають десятки й сотні років свого існування, незалежно від того, в якому секторі економіки вони працюють, значно більше дбають про свою репутацію, ніж молоді фірми. Крім того, вони мають певні напрацьовані традиції, свої методичні прийоми, спеціалізацію, коло клієнтів та ін. Українські ж фірми ще цього не досягли, і тому частково цей недолік можна компенсувати ретельнішим пророблянням низки питань в аудиторських стандартах.

Розділ 3. Співвідношення міжнародних та національних аудиторських стандартів

На сьогодні в Україні існують два напрями аудиту: аудит за міжнародними стандартами фінансової звітності (його здійснюють міжнародні аудиторські фірми) і аудит за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (здійснюють аудитори, що мають відповідний сертифікат і ліцензію згідно з українським законодавством – Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.93 p., Положення Аудиторської палати України від 11.11.93 p. № 5 та від 17.02.94 p. № 12).

У чинному на сьогодні Національному нормативі аудиту 1 (далі – ННА 1) окремо представлено аудит та супутні аудиту послуги, які відрізняються за цілями, а тому і за термінами, змістом і обсягами (timing, nature and extent) здійснюваних процедур.

Порівняємо основні види аудиту і послуг за національним і міжнародним