Прибуток на акцію у фінансовій звітності

курсова робота з бухгалтерського обліку

ЗМІСТ

Вступ

Акція – особливий цінний папір серед інших внаслідок того, що це мобільніший, з одного боку, та найскладніший, з другого – фінансовий інструмент на ринку цінних паперів. З приводу акцій укладається найбільша кількість договорів на ринку цінних паперів, що зумовлює потребу в досконалому, чіткому законодавстві та детальному регулюванні правових відносин між суб'єктами фондового ринку.

Становлення ринку цінних паперів в Україні неможливе без активізації процесу соціально-економічних та політичних реформ. Будь-які масштабні економічні перетворення і залишаються незавершеними без створення конкурентноспроможного фінансового сектора, здатного мобілізувати та надавати реформованій економіці інвестиційні ресурси.

Формування сучасного ринку цінних паперів в Україні передбачає вирішення кількох важливих питань щодо визначення фундаментальних принципів подальшого розвитку національної економіки на ринкових засадах. Одним із важливих аспектів цієї проблеми є обґрунтування місця комерційних банків на ринку цінних паперів та співвідношення ролі банківських і парабанківських установ в операціях із цінними паперами.

Прибуток на акцію є найважливішим і в зв'язку з цим одним із таких, що найбільш широко застосовуються на фондовому ринку, аналітичним показником. Фінансові аналітики вважають, що, використовуючи цей показник, можна як прогнозувати рівень прибутковості акцій та їх курсову (ринкову) вартість, так і оцінювати ефективність управління акціонерним товариством і його дивідендної політики.

Отже, актуальність теми дослідження даної курсової роботи зумовлюється важливістю проблеми обліку прибутку на акцію у спектрі економічних відносин.

Розділ 1. Акції, їх види та механізм функціонування

Акцією, згідно ст. 4 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", визначається цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

В залежності від функцій, які виконують акції, можуть бути різні види акцій (рис. 1.1).

Зупинимося детальніше на окремих видах акцій.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими.

Громадяни вправі бути власниками, як правило, іменних акцій.

Іменна акція

Іменна акція представляє собою цінний папір, на бланку якого зазначається ім’я його власника. При випуску таких акцій емітент повинен завести книгу реєстрації іменних акцій. До неї має бути внесено відомості про кожну іменну акцію, включаючи відомості про власника, час придбання акції, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів. Якщо право власності на зазначену акцію переходить до іншого інвестора, то в книзі реєстрації повинні бути вказані відповідні зміни. Книгу може вести сам емітент, але лише в тому випадку якщо кількість власників іменних паперів не перевищує 500; ця функція також може передаватися іншим установам – незалежним реєстраторам або депозитаріям. Іменні акції – це як сертифікаційні, так і електронні цінні папери. При зміні власності на такі акції емітент може вилучити акцію, в якій вказано ім’я попереднього інвестора, і видати нову, вказавши в ній ім’я останнього. Однак емітент може зробити інакше. На звороті бланку акції він може вказати ім’я нового власника і дату здійснення передачі завірені підписом уповноваженої особи та печаткою емітента.

Рис. 1.. Класифікація акцій

Акція на пред’явника

Акція на пред’явника може випускатися як в паперовій так і в безпаперовій формі. По акціях на пред'явника у книзі реєструється їх загальна кількість.

Емітент, що випустив акції на пред’явника, може не знати в кожен потрібний момент, хто є його акціонером та якою кількістю його акцій володіють конкретні інвестори. Перехід таких акцій з власності одних інвесторів у власність інших не вимагає, щоб на бланку фіксувалась дата переходу права власності, ставилися підписи уповноваженої особи та печатка емітента. Виплата дивідендів на дані акції здійснюватиметься особі, котра пред’явить належні їй акції або відповідний документ депозитарію про те, що цьому інвестору належить певна кількість акцій і вони знаходяться на збереженні в депозитарії.

Якщо акції на пред'явника випущенні у вигляді електронних цінних паперів, то емітент повідомляє про розміри дивідендів депозитарію, який, спираючись на показники файла акціонерів, проводить виплату дивідендів.

Привілейовані акції

Привілейовані акції називаються так тому, що їх власник має певні привілеї в порівнянні з власником звичайних акцій того самого емітента. Сутність привілею, як правило, закріплюється в установчих документах емітента.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом.

Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим у процентах до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованих акціях проводиться за рахунок резервного фонду.

Якщо розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам, по простих акціях перевищує розмір дивідендів по привілейованих акціях, власникам останніх може проводитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.

Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10 процентів статутного фонду акціонерного товариства.

Порядок здійснення переважного права на одержання дивідендів визначається статутом акціонерного товариства.

При ліквідації емітента власник привілейованої акції, як правило, отримує пропорційну частину майна емітента в передостанню чергу, тобто після розрахунку емітента з державою,