У цій статті наводяться окремо первісна (переоцінена) вартість, сума зносу основних засобів та їх залишкова вартість. До підсумку Балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату Балансу.

У статті ”Довгострокові фінансові інвестиції” (рядки 040-045) відображаються фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. У цій статті виділяються фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) обліковуються методом участі в капіталі.

Фінансові інвестиції визнаються в балансі як довгострокові, якщо виконуються такі вимоги:

існує ймовірність отримання в майбутньому підприємством економічних вигід від фінансових інвестицій;

їх оцінка може бути достовірно визначена;

строк утримання перевищує один рік;

інвестиція не може бути вільно реалізована в будь-який момент.

Якщо всі ці вимоги по відношенню до інвестиції виконуються, її слід класифікувати як довгострокову фінансову інвестицію.

Первісна оцінка довгострокових фінансових інвестицій при зарахуванні на баланс здійснюється за фактичною собівартістю. Подальша оцінка довгострокових фінансових інвестицій здійснюється за однією з наступних видів оцінки:

за собівартістю;

за сумою переоцінки;

для ринкових цінних паперів, що надають право власності, за нижчою з двох оцінок: собівартістю або ринковою вартістю, визначеною на основі інвестиційного портфеля. Якщо застосовується сума переоцінки, то підприємство повинно прийняти політику щодо періодичності переоцінки. Переоцінку довгострокових інвестицій варто проводити по всій категорії одночасно.

Збільшення балансової вартості, яке виникає від переоцінки довгострокових інвестицій, слід визначити як ”Інший додатковий капітал”.

Зменшення балансової вартості згортається з попереднім збільшенням однієї і тієї ж інвестиції у статті ”Інший додатковий капітал”. У всіх інших випадках зниження балансової вартості слід визнавати як витрати в Звіті про фінансові результати.

У статті ”Довгострокова дебіторська заборгованість” (рядок 050) показує заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати Балансу.

У статті ”Відстрочені податкові активи” (рядок 060) відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки.

Відкладені податкові активи виникають у випадку перевищення величини податку на прибуток, обчисленої згідно з даними декларації, над величиною цього податку, обчисленою з фактично обчисленого прибутку.

Приклад

За результатами звітного періоду фінансовий прибуток склав 100грн.

Оподаткований прибуток згідно з декларацією про прибуток – 1500грн.

Сума податку згідно з декларацією: 1500Ч30%=450грн.

Податок розрахований по фінансовому прибутку: 1000Ч30%=300грн.

Визначаємо різницю між сумами податків: 450-300=150грн.

Це і є відстрочений податковий актив. При цьому здійснюються такі проводки:

Кореспондуючі рахунки | Сума,

грн.

Дебет | Кредит

981”Податки на прибуток від звичайної діяльності” | 641”Розрахунки за податками” | 300

17”Відстрочені податкові активи” | 641”розрахунки за податками” | 150

641”розрахунки за податками” | 311”Поточні рахунки в національній валюті” | 450

Отже, якщо для сплати в бюджет не вистачає податку, нарахованого за рахунок прибутку, отриманого протягом періоду (Д-т рах. 98), то різниця нараховується як відкладені активи (Д-т рах. 17), тобто за рахунок майбутнього прибутку.

В оберненому випадку, тобто якщо прибуток за результатами фінансового обліку більшим, ніж за результатами податкового, виникають відстрочені податкові зобов’язання і здійснюються такі записи:

Кореспондуючі рахунки | Сума

грн.

Дебет | Кредит

981”податки на прибуток від звичайної діяльності” | 641”розрахунки за податками” | 300

981”податки на прибуток від звичайної діяльності” | 54”Відстрочені податкові зобов’язання” | 150

641”розрахунки за податками” | 311”поточні рахунки в національній валюті” | 300

В кінці звітного періоду рахунки 17 ”Відстрочені податкові активи” та 54 ”Відстрочені податкові зобов’язання” кореспондують між собою.

Такі маніпуляції здійснюються, виходячи з того, що в кінцевому підсумку оподаткуванню підлягає дійсний (тобто фінансовий) прибуток і різниці, що виникають, в ході реального оподаткування, з часом компенсуються. Наприклад, оподаткувавши отриману передоплату податком, ми ніби підтверджуємо майбутню реалізацію. Таким чином, у момент відвантаження зазначена різниця зникне.

У статті ”Інші необоротні активи” (рядок 070) наводяться суми необоротних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу ”Необоротні активи”.

II розділ активу Балансу

Інформація про запаси розкривається в Балансі і в Примітках до фінансових звітів. За встановленою П(С)БО 2 формою баланс передбачає розкриття інформації по запасах в таких статтях:

виробничі запаси;

тварини на вирощуванні та відгодівлі;

незавершене виробництво;

готова продукція;

товари.

У статті ”Виробничі запаси” (рядок 100) показується вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу.

У статті ”Тварини на вирощуванні та відгодівлі” (рядок 110) відображається вартість: дорослих тварин на відгодівлі і в нагулі, птиці, звірів, кроликів, дорослих тварин, вибракуваних із основного стада для реалізації та молодняку тварин.

У статті ”Незавершене виробництво” (рядок 120) показуються витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги)

За П(С)БО 2 ”Баланс” у статті ”Незавершене виробництво” відображаються витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги).

Незавершене виробництво відноситься до запасів підприємства. Методологія обліку запасів і порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначається П(С)БО 9 ”Запаси”.

Незавершене виробництво підприємства, що виготовляє продукцію, включає витрати, розподілені на продукцію, обробка якої не закінчена. Для підприємства, що надає послуги, запаси включають витрати з надання послуг, для яких підприємство не визнало дохід.

До складу витрат, що включаються до незавершеного виробництва, відносяться:

прямі витрати сировини та основних матеріалів, на оплату праці та інші прямі витрати;

накладні виробничі витрати допоміжних матеріалів, на оплату праці управлінського та обслуговуючого виробничого персоналу, на