Інформація є достовірною тоді, коли вільна від суттєвих помилок та упередженості, і користувачі можуть покластися на неї тією мірою, якою вона відображає або, як очікується, буде відображати дійсний стан справ.

Інформація може бути доречною, але настільки недостовірною за своїм характером або внаслідок подання, що її визнання може стати

потенційно помилковим. Наприклад, якщо триває судова справа щодо правомірності та суми претензій за збитки, для підприємства може бути недоцільним визнавати повну суму претензій у балансі, хоча буде доцільно розкрити цю суму й обставини висунення претензії.

Щоб бути достовірною, інформація має правдиво відображати операції та інші події, які вона розкриває або, як очікується, зможе розкрити. Таким чином, баланс, наприклад, має правдиво відобража-ти всі операції та інші події, результатом яких є зміна активів, зобо-в'язань або капіталу підприємства на дату звітності, що відповіда-ють критеріям визнання.

Інформація буде більш корисною для користувачів за наявності рівноваги між доречністю та достовірністю.

Є два обмеження доречності й достовірності інформації.

Своєчасність. У випадку надмірної затримки з наданням звітної інформації вона може втратити свою доречність. Керівництву необ-хідно знайти оптимальне співвідношення між відносними перевага-ми своєчасного надання звітності та забезпеченням достовірності інформації. Зі своєчасним наданням інформації може виникати необ-хідність складати звіт раніше, ніж стануть відомі всі аспекти операції або іншої події, що може поставити під загрозу достовірність інфор-мації. І навпаки, якщо затримати звітність до моменту, коли стануть відомі всі аспекти, інформація може бути абсолютно достовірною, але малокорисною для користувачів, які мали прийняти рішення раніше. Для досягнення оптимального співвідношення між доречністю та до-стовірністю перш за все слід керуватися необхідністю задовольняти потреби користувачів, які приймають економічні рішення.

Співвідношення вигід і витрат. Вигоди, отримані від інфор-мації, мають перевищувати витрати на її надання. Але оцінка вигід та витрат значною мірою робиться на основі міркувань. Більше того, витрати необов'язково несуть ті, хто отримує вигоди. Вигоди можуть отримувати не тільки користувачі, для яких готується інформація; наприклад, надання подальшої інформації кредиторам може знизи-ти витрати підприємства на позику.

Порівнянність. Фінансова звітність має надавати можливість користувачам порівнювати:—

фінансові звіти підприємств за різні періоди;—

фінансові звіти різних підприємств.

Важливою передумовою забезпечення якісної характеристики зіставності є надання користувачам інформації щодо облікової полі тики, якою керується підприємство при складанні фінансових звітів, будь-яких змін у цій політиці та впливу таких змін. Користувачі мають бути спроможні визначати відмінні риси різних облікових політик щодо схожих операцій та інших подій, які використовують-ся одним і тим же підприємством у різні проміжки часу та різни-ми підприємствами.

Оскільки користувачі бажають із часом порівнювати фінансо-вий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підпри-ємства, важливо, аби фінансові звіти відображали відповідну інфор-мацію за попередні періоди.

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:—

автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відобра-жатись у фінансовій звітності підприємства;—

безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;—

періодичності, що припускає розподіл діяльності підприєм-ства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;—

історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;—

нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіста-вити доходи звітного періоду з витратами, які було здійснено для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображають-ся в обліку і звітності в момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;—

повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки опе-рацій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;—

послідовності, який передбачає постійне (з року в рік) засто-сування підприємством обраної облікової політики. Зміна обліко-вої політики має бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

превалювання змісту над формою, за яким операції мають обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юри-дичної форми;—

єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірюван-ня та узагальнення всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Фінансові звіти відображають фінансові результати операцій та інших подій, об'єднуючи їх в основні класи згідно з економічними характеристиками. Ці основні класи мають назву елементи фінан-сових звітів. Елементи, що безпосередньо пов'язані з визначенням фінансового стану підприємства:

активи — ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отри-мання економічних вигід у майбутньому (економічна вигода є по-тенційною можливістю отримання підприємством грошових коштів внаслідок використання активів).

зобов'язання — заборгованість підприємства, яка виникла вна-слідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, зумовить зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі еко-номічні вигоди.

власний капітал — частина в активах підприємства, що зали-шається після вирахування його зобов'язань.

Елементи, які безпосередньо пов'язані з оцінкою результатів діяль-ності підприємства:

доходи — збільшення економічних вигод у вигляді надходжен-ня активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

стаття, яка відповідає визначенню елементу, має бути визнана (наведена) у