За нормальних умов господарювання акціонери та кредитори сподіваються на винагороду, рівень якої залежить від ступеня прибутковості фірми. Одна з перших ознак руху до банкрутства – спад прибутковості фірми нижче за вартість її капіталу. Відсотки за кредит і дивіденди, що сплачуються фірмою, перестають відповідати сучасним ринковим умовам господарювання, а вкладання коштів у таку фірму стає невигідним. Кредитори (власники облігацій та інші) одержують певні суми, визначені кредитними угодами, але відносна вигідність їхніх вкладень у дану фірму зменшується, а у зв'язку зі спадом вартості акціонерного капіталу падає й ціна акцій, збільшується ризик неповернення коштів, у фірми виникають труднощі з готівкою, особливо якщо кредитори не пролонгують кредитні угоди на наступний період і фірма змушена буде виплатити не тільки відсотки, а й суму основного боргу. Може виникнути криза ліквідності і фірма увійде в стан "техні-ч-ної неплатоспроможності". Це явище можна вже розглядати як банкрутство.

Зарубіжний досвід показує, що спрогнозувати банкрутство можна за 1,5_ роки до появи його очевидних ознак. Цілком можливим є виявлення початкових ознак банкрутства через прогнозування "ціни підприємства" на найближчу та довгострокову перспективу.

Зниження прибутковості фірми або збільшення середньої вартості зобов'язань означає зниження її ціни. Ціна фірми – це приведені до теперішнього часу потоки виплат кредиторам та акціонерам. Як дисконтна ставка використовується середньозважена вартість капіталу. Ціна фірми може впасти нижче за суму зобов'язань кредиторам. Це означає, що акціонерний капітал "зникає". Ось це і є повне банкрутство – банкрутство акціонерів. Ціна фірми може впасти навіть нижче за ліквідаційну вартість активів. Тоді ліквідаційна вартість розглядатиметься як ціна фірми, а ліквідація фірми стає вигіднішою за її експлуатацію. Акціонери в цьому разі втрачають свій капітал [19, 507].

Таким чином, під реорганізацією розуміють припинення юридичної особи з переходом всіх прав та обов'язків до правонаступника в порядку загального правонаступництва. Під правонаступником розуміють юридичну особу (юридичних осіб), до якої (яких) переходять усі права та обов'язки реорганізованої юридичної особи. Стаття 59 ГК України та ст. 104 ЦК України визначають чотири шляхи припинення суб'єкта господарювання: злиття, приєднання, поділ та перетворення.

Під ліквідацією розуміють такий спосіб припинення суб'єкта господарювання, при якому на майбутнє неможлива будь-яка діяльність та його існування і який пов'язаний з ліквідацією його справ і майна, відсутністю правонаступника.

1.2. Способи та основні етапи припинення діяльності товариства

Структурно-логічна схема ліквідації підприємства наведена на рис. 1.2. Умовно можна вирізнити сім основних етапів ліквідації юридичної особи.

Перший етап. Приймається відповідне рішення уповноваженим на це органом. У разі ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності при визнанні його банкрутом арбітражний суд приймає відповідну постанову і надсилає її засновникові, банку та органу, який зареєстрував суб'єкт підприємницької діяльності. Така сама процедура застосовується і в інших випадках ліквідації за рішенням арбітражного суду. Якщо підприємство самостійно прийняло рішення про ліквідацію, то це рішення оформлюється протоколом загальних зборів засновників. Органом, який прийняв рішення про ліквідацію підприємства, призначається ліквідаційна комісія, встановлюються порядок і строки проведення ліквідації, а також визначається строк для заявлення претензій кредиторів, який, згідно зі статтею 35 Закону "Про підприємства", не може бути меншим за 2 місяці з моменту оголошення про ліквідацію. (Як уже зазначалося, у разі оголошення підприємства банкрутом діє інший порядок збору претензій кредиторів.)

Рис. 1.. Етапи ліквідації підприємства [33, 274]

Другий етап. Ліквідаційна комісія звертається до податкового органу, щоб зняти з податкового обліку підприємство, яке ліквідується. Для цього згідно з п. 8 Інструкції "Про порядок обліку платників" платник податків, що ліквідується, у триденний термін з дати прийняття рішення має подати до державного податкового органу, в якому перебуває на обліку:

У десятиденний термін від дня подачі заяви платник податків має скласти податкові декларації, бухгалтерський звіт за формою річного звіту (на дату прийняття рішення про ліквідацію) та подати їх для перевірки державному податковому органу.

Третій етап. Ліквідаційна комісія виконує свої функції, передбачені чинним законодавством. За потреби ліквідаційна комісія відкриває розрахунковий рахунок у банку або переоформлює на своє ім'я основний рахунок підприємства. При цьому вживаються заходи щодо закриття всіх банківських рахунків, які відкриті підприємством, що ліквідується. Для закриття рахунку в банку необхідно надати такі документи:

Банк повідомляє податковому органу за місцем реєстрації клієнта про закриття рахунку в триденний термін від дня закриття.

Четвертий етап. Державний податковий орган, отримавши від платника податків заяву про зняття з обліку, а також на підставі інформації про порушення справи про банкрутство приймає рішення про документальну перевірку такого платника податків. Після відповідної перевірки в разі, коли встановлено відсутність заборгованості перед бюджетами, державний податковий орган знімає підприємство з обліку та складає довідку про зняття з обліку платника податків, яка надсилається до органів державної реєстрації.

Платник податків знімається з обліку в державному податковому органі за наявності повідомлення від установи банку про закриття такому платнику рахунків. Облікові справи стосовно платників податків, які зняті з обліку в податкових органах, зберігаються протягом року і після закінчення цього терміну здаються до архіву державного податкового органу.

Якщо після проведеної перевірки платника податків встановлено факт заборгованості його перед бюджетом, державний податковий орган не