Баланс в обліку зарубіжних країн

курсова робота з бухгалтерського обліку

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. Бухгалтерська звітність є системою показників, що характеризують фінансовий стан підприємства на певну дату і фінансові результати його діяльності за певний період. Методологічно та організаційно вона є невід'ємним елементом всієї системи бухгалтерського обліку і виступає кінцевим етапом облікового циклу, що зумовлює органічну єдність показників, які в ній формуються. Разом з тим, звітність підприємства не вичерпується тільки бухгалтерською. Крім неї існують статистична, податкова, оперативна та інші види звітності.

Основним документом фінансової звітності у всіх країнах є бухгалтерський баланс підприємства, який виступає головним джерелом інформації про фінансово-майновий стан підприємства для всіх зацікавлених користувачів. Бухгалтерський баланс призначений для відображення фінансового стану господарюючого суб'єкта на конкретний момент часу: на дату створення організації, на початок та кінець звітного періоду, дати складання проміжних фінансових звітів, у випадках санації, банкрутства, ліквідації, реорганізації тощо.

Не дивлячись на відмінності у назві та побудові балансу (в США – балансовий звіт, в Росії – бухгалтерський баланс; іноді його ще називають звітом про фінансовий стан), в його основу будь-якої країни покладено основне рівняння бухгалтерського обліку, що відображає взаємозв'язок між активами, пасивами (зобов'язаннями) та власним капіталом: Актив = Капітал + Зобов'язання

Джерелом даних для складання балансового звіту є Головна книга. В країнах, де немає законодавче закріпленої форми балансу, структура рубрик звіту про майновий стан відповідає специфіці конкретного підприємства і встановлюється відповідно до принципу повного розкриття господарської інформації, особливо це характерно для країн англо-американської системи обліку.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження курсової роботи є система бухгалтерського обліку в зарубіжних країнах.

Предмет дослідження – зміст і структура балансу в обліку зарубіжних країн.

Метою курсової роботи є дослідження змісту і структури балансу в обліку зарубіжних країн.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Значне місце у законодавстві розвинених країн відводиться регламентації складу та змісту фінансової звітності. При цьому у законах чітко визначається диференційований перелік обов'язкових статей балансу, звіту про прибутки та збитки для малих, середніх і великих підприємств та окремо для БНК. Крім того, підприємствам надається право самостійно використовувати додаткові статті, якщо вони вважають, що це буде корисно для користувачів звітності. У діючій практиці більшості зарубіжних країн опублікування звітності підприємств стало свого роду іміджем їх ділової активності. Постійний аналіз показників цієї звітності служить основою для визначення ринкових курсів цінних паперів, для правильного вибору платоспроможності партнера. Саме правовий аспект бухгалтерської звітності у ринковій економіці зумовив законодавчий порядок у всіх країнах публікувати звіти про фінансову діяльність підприємств, передусім баланс та звіт про прибутки та збитки. Для цього у законодавстві зарубіжних країн існують спеціальні закони публічної звітності, в яких обговорюються критерії публікації.

Розділ 1. Суть балансу. Порівняльна характеристика елементів балансу, їх визнання та оцінка

Баланс відображує фінансове становище підприємства на певну дату, тому його іноді називають звітом про фінансове становище підприємства.

Основними елементами балансу є активи, зобов'язання та капітал власників (власний капітал). Складання та інтерпретація балансу потребують чіткого визначення і належного відображення цих елементів.

1.1. Активи балансу в зарубіжних країнах

Згідно з визначенням КМСБО актив – це ресурс, який контролюється підприємством у результаті минулих подій та, як очікується, забезпечить збільшення економічних вигод у майбутньому.

Отже, об'єкт бухгалтерського обліку вважають активом, якщо він відповідає трьом умовам:

1. Підприємство отримало його внаслідок минулих операцій або подій (придбання, будівництва тощо), оскільки намір підприємства придбати, наприклад, запаси, не означає появи активів.

2. Отримані ресурси втілюють майбутні економічні вигоди.

Майбутня економічна вигода – це потенціальна здатність активу сприяти (прямо або непрямо) надходженню до підприємства грошових коштів або їх еквівалентів.

Так, реалізація товарів пов'язана з надходженням грошових коштів, а використання продуктивнішого устаткування знижує собівартість продукції, що забезпечує економію грошових коштів (тобто непрямо сприяє зростанню їх).

Що стосується грошових коштів, то вони безпосередньо вигідні підпри-ємству, оскільки забезпечують оборотність усіх інших ресурсів підприємства.

3. Ресурси контролюються підприємством. Такий контроль випливає з права власності на активи або іншого юридичного права (наприклад, використання активу на умовах фінансового лізингу), що дає підприємству можливість контролювати майбутні вигоди, які воно очікує отримати від цього активу.

Слід зазначити, що в деяких випадках ресурс може відповідати визначенню активу навіть за відсутності юридичного контролю. Наприклад, зберігаючи в таємниці своє ноу-хау, підприємство може контролювати вигоди, які очікує одержувати від нього.

Актив відображують (визнають) у балансі, якщо є ймовірність отримати у майбутньому економічні вигоди, пов'язані з його використанням, і оцінка активу може бути достовірно визначена. Отже, для визнання активу в балансі слід зробити відповідне тестування (рис. 1.1).

Рис. 1.. Аналіз визнання та розкриття активів [7, 38]

Майбутні вигоди, втілені в активах, можуть бути отримані різними способами: використанням активу в процесі виробництва продукції, товарів, послуг для реалізації; обміном його на інші активи; погашенням заборгованості або розподілом між власниками (рис. 1.2).

Рис. 1.. Операції, що впливають на активи [7, 39]

Якщо у підприємства є сумнів щодо можливості отримання майбутніх економічних вигод, актив слід негайно списувати з балансу та відображувати у складі витрат поточного періоду у Звіті про прибутки та збитки.

Іншим критерієм визнання активу є можливість його достовірної оцінки. Навіть за наявності ймовірності отримання майбутніх вигод від