У разі, якщо підприємство має інтелектуальну власність, достовірно оціни-ти яку немає можливості, вона не може бути включена до складу нематеріальних активів підприємства. Проте якщо інформація про цю власність має суттєве значення, її слід навести в примітках (поясненнях) до фінансових звітів.

Для визначення балансової вартості активів використовують такі види оцінки:

Історична (фактична) собівартість активу (Historical cost) – сума грошових коштів, їх еквівалентів або інших форм компенсації, наданих на момент отримання активу.

Формою компенсації можуть бути інші активи або прийняті зобов'язання.

Історична собівартість придбаних активів містить ціну їх придбання (за вирахуванням знижок) та всі витрати, необхідні для приведення їх у місце та стан використання за призначенням (транспортні витрати, витрати на встановлення, мито тощо).

Історичною собівартістю активів, створених підприємством (готова продукція, незавершене виробництво тощо), є їхня виробнича собівартість.

Поточна (відновлювана) собівартість (Current or replacement cost) – сума грошових коштів, їх еквівалентів або інших форм компенсації, яку потрібно було б витратити для придбання (створення) такого самого або аналогічного активу на поточний момент (дату балансу).

Термін "відновлювана собівартість" звичайно застосовують до активів, які періодично замінюються (запасів, основних засобів тощо).

Чиста вартість реалізації (Net Realizable Value) – ціна реалізації активу в умовах звичайної господарської діяльності за вирахуванням витрат на завершення його виробництва та на збут.

Для визначення чистої вартості реалізації використовують розрахункову ціну реалізації та розрахункові витрати (рис. 1.3).

Рис. 1.. Розрахунок чистої вартості реалізації [7, 40]

ПРИКЛАД 1.1 [7, 40]

Припустімо, розрахункова ціна продукції, яку виготовляє підприємство, становить 100 грн., собівартість незавершеного виробу -60, готового – 80 грн. Згідно з розрахунками для завершення виробництва виробу потрібно 16 грн, для реалізації готового виробу – 10 грн.

Виходячи з цього, чиста вартість реалізації незавершеного виробу дорівнює

100 – 16 – 10= 74 грн., готового

100 – 10 = 90 грн.

Ринкова вартість активу (Market Value) – чиста вартість його придбання або реалізації на активному ринку.

Її визначають двома способами: як вхідну ціну (чисту ціну придбання) або як вихідну ціну (чисту ціну реалізації). Механізм розрахунку їх подано на рис. 1.4.

Рис. 1.. Розрахунок ринкової вартості

На практиці витрати, пов'язані з придбанням або реалізацією активів, є незначними, тому їх часто не беруть до уваги при розрахунку ринкової вартості.

Вибір підходу до визначення ринкової вартості залежить від виду активів та їхнього призначення. Так, ринковою вартістю цінних паперів звичайно є сума, яку можна отримати від продажу їх на фондовому ринку.

Сума очікуваного відшкодування (Recoverable amount) – сума, яку підприємство сподівається отримати в результаті майбутнього використання активу, включаючи його ліквідаційну вартість.

Така оцінка може бути застосована для визначення балансової вартості основних засобів і нематеріальних активів.

Порядок визначення та використання суми очікуваного відшкодування активу детально розглядається в МСБО 36 "Зменшення корисності активів".

Теперішня вартість активу (Present Value) – теперішня (дисконтована) вартість майбутніх чистих грошових надходжень, які очікуються від використання активу в умовах звичайної господарської діяльності.

Справедлива вартість активу (Fair Value) – сума, за якою актив може бути обміняний в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Вираз "обізнані, зацікавлені та незалежні сторони" означає наявність добре поінформованого покупця, який має бажання купити, і добре поінформованого продавця, що бажає продати, які є незалежними, тобто діють у власних інтересах.

Для різних видів активів і подій можуть бути обрані різні бази для визначення їхньої справедливої вартості. Наприклад, у разі придбання одного підприємства іншим базою для визначення справедливої вартості активів придбаного підприємства є вхідна оцінка, тобто поточна вартість або ринкова ціна придбання.

В іншому випадку, наприклад, у разі оцінки активів за нижчою оцінкою (собівартістю або справедливою вартістю), справедливу вартість визначають на основі вихідної оцінки, тобто вартості реалізації чи ринкової ціни продажу.

У разі переоцінки активів, наприклад, основних засобів, їхню справедливу вартість звичайно визначають із залученням фахівців з оцінки. Товариства оцінників існують у багатьох країнах і входять до складу Комітету з міжнародних стандартів оцінки активів (TIAVSC). Останній розробляє та публікує Міжнародні стандарти оцінки (International Valuation Standards – IVS) та практичні керівництва з оцінки активів (Applications and Practical guidance – APG) при складанні фінансових звітів (табл. 1.1).

Таблиця 1.

Міжнародні стандарти та керівництва з оцінки активів [7, 42]

Документ | Назва

IVS 1 | Оцінка на основі ринкової вартості

IVS2 | Бази оцінки інші, ніж ринкова вартість

IVS 3 | Оцінки для фінансових звітів і пов'язаних з ними рахунків

IVS4 | Оцінки для забезпечення позик, іпотеки та облігацій

APG 1 | Концепція оцінки безперервної діяльності

APG 2 | Врахування небезпечної та токсичної субстанції при оцінці

APG 3 | Оцінка основних засобів

1.2. Зобов'язання балансу в зарубіжних країнах

Зобов'язання – це теперішня заборгованість підприємства іншим юридичним або фізичним особам, що виникла внаслідок здійснених у минулому господарських операцій чи інших подій, погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Зобов'язання означає обов'язок чи відповідальність підприємства діяти певним чином. Воно має юридичну силу (внаслідок укладених контрактів, статутних вимог, законодавчих актів тощо) або є результатом бажання підприємства підтримувати свою ділову репутацію.

Так, внаслідок придбання товарів (сировини, послуг тощо) виникає кредиторська заборгованість постачальникам. Отримання позики банку передбачає прийняття зобов'язання щодо її повернення та сплати відсотків.

Значна частина зобов'язань підприємства нараховується регулярно (як правило, щомісяця) для виконання положень законодавчих актів щодо обов'язкових податків і зборів (заборгованість з податків,