зміна вимог законодавства ;

зміна вимог органу, який затверджує положення (стандарти ) бухгалтерського обліку, або

забезпечення у такий спосіб достовірного відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Не може вважатися зміною облікової політики для :

подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;

подій або операцій, які відбулися раніше.

Активи і зобов’язання відображаються в балансі тільки тоді, коли вони відповідають таким критеріям:

існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних

вигод;

їх оцінка може бути достовірно визначена;

Відповідно до облікової політики бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться за групами:

права користування майном;

права та знаки для товарів і послуг;

права на об’єкти промислової власності;

інші нематеріальні активи;

При зарахуванні на баланс нематеріальний актив оцінюють за собівартістю відповідно до П (С)БО №8, за кожним нематеріальним активом визначається термін корисного використання. Ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля.

При вибутті запасів застосовується метод ФІФО- собівартості перших за часом надходження.

Дебіторська заборгованість за продукцію і товари відображається в балансі за чистою реалізаційною вартістю на дату балансу, що дорівнює сумі дебіторської заборгованості за продукцію і товари за вирахуванням резерву сумнівних боргів. Резерв сумнівних боргів по дебіторській заборгованості за продукцію і товари встановлюється у розмірі 4% від загальної суми такої заборгованості.

Амортизація нематеріальних активів і основних засобів нараховується із застосуванням прямолінійного методу.

У кінці звітного року переглядається :

- терміни використання нематеріальних активів;

- методи амортизації нематеріальних активів;

оцінка нематеріальних активів .

Одиницею запасів в цілях бухгалтерського обліку вважається вид запасів.

Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключаються зі складу активів.

У випадку якщо балансова вартість будь-якого нематеріального активу істотно відрізняється від справедливої вартості на дату балансу переоцінюється такий актив до справедливої вартості. Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням норм і методів передбаченого податковим законодавством. амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів нараховується в першому місяці використання об’єкта 100% його вартості.

Придбані ( створені ) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат ,пов’язаних із поліпшенням, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв’язку з частковою ліквідацією об’єктів основних засобів

Одиницею запасів в цілях бухгалтерського обліку вважається вид запасів.

Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключаються зі складу активів.

1.3 Ризик і суттєвість

1.3.1 Оцінка аудиторського ризику та його складових властивого ризику

та ризику контролю.

Національні та вітчизняні нормативи з аудиту передбачають наявність аудиторського ризику, який полягає в можливості складання позитивного висновку щодо звітності клієнта в той час, як ця звітність містить суттєві помилки.

Аудиторський ризик- це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за невірно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень.

Ймовірність того, що висновок про відсутність помилки в кожній із статей звітності буде правильним, залежить від трьох факторів:

бухгалтерського обліку підприємства

надійності системи контролю

аудиторських процедур

В залежності від цих факторів та природи господарських операцій і їх відображення виділяють такі складові аудиторського ризику:

властивий ризик

ризик, пов”язаний з невідповідністю функціонування внутрішнього контролю

ризик не виявлення помилок та перекручень

Властивий ризик- це здатність залишку по певному бухгалтерському рахунку або певній категорії операції до суттєвих перекручень, або здатність до перекручень по цих показниках у комплексі з перекрученнями по інших рахунках чи операціях, з припущенням, що до них не застосовувалися заходи внутрішнього контролю СУ- 612.

Під час розробки загального плану перевірки слід оцінити властивий ризик на рівні фінансової звітності. Тобто порівняти дану попередню оцінку розміру властивого ризику з найсуттєвішими залишками по бухгалтерських рахунках і певних категоріях операцій. У разі неналежного виконання співробітниками СУ- 612 цього аналізу або їх повного ігнорування потрібно визначити у загальному плані перевірки високий розмір властивого ризику.

Ризик пов”язаний з невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю- це ризик неефективності внутрішнього контролю. Він полягає в тому, що системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю не завжди можуть функціонувати настільки ефективно, щоб помилки, які можуть трапитися у залишку по певному бухгалтерському рахунку або у певній категорії операцій, могли бути своєчасно попереджені, викриті та своєчасно виправлені персоналом СУ- 612. Такі помилки можуть бути суттєвими по кожному залишку або у загальній сукупності з перекрученнями чи операціях.

Попередня оцінка ризику невідповідності внутрішнього контролю- це оцінка ефективності систем обліку і внутрішнього контролю підприємства, що дає змогу співробітникам підприємства відвернути, виявити і виправити суттєві перекручення та помилки. Ризик невідповідності внутрішнього контролю завжди існує і його уникнути неможливо.

При формуванні думки про ступінь ризику потрібно спиратися на аналіз наступних даних:

результатів аудиту минулих періодів

результатів дослідження у вигляді спеціальних питань, які були поставлені аудитором працівникам організації на етапі попереднього планування.

Ризик контролю- це ступінь довіри аудитора до внутрішнього контролю організації за формуванням економічних показників.

Ризик контролю полягає в не виявлення помилок системою внутрішнього контролю СУ- 612 і повністю залежить від діяльності адміністрації.

Кінцева впевненість щодо величини ризику внутрішнього контролю досягається його тестуванням, яке включає:

перевірку документів, які підтверджують функціонування внутрішнього контролю, наприклад, перевірку документів на наявність необхідних підписів

опитування і нагляд за контрольними процедурами, які не знаходять письмового підтвердження, з метою визначення їх фактичного існування і виявлення осіб, які їх проводять

повторення процедур контролю, наприклад, порівняння аудитором записів по банківському рахунку з виписками банку.

Чим вищий рівень надійності внутрішнього контролю, тим нижчий ризик аудитора. В той же