Умовний оператор. Різновидом функції є умовний оператор, який дозволяє в залежності від виконання або невиконання деякої умови вибрати один з двох варіантів розрахунку. Формат умовного оператора:

?(умова\вираз1\вираз2)

Якщо умова істинна, результатом обчислення умовного оператора буде вираз1, якщо умова фальшива - вираз2.

Умова може конструюватися з арифметичних виразів з допомогою операторів порівняння:

<

- менше;

>

- більше;

<=

- менше або дорівнює;

>=

- більше або дорівнює;

=

- дорівнює;

<>

- не дорівнює.

Результати порівняння можуть комбінуватися з допомогою логічних операцій:

НЕ - логічне заперечення (НЕ вираз істинний тоді і тільки тоді, коли вираз фальшивий);

И- логічне "і" (вираз1 И вираз2 істинні тоді і тільки тоді, коли і вираз1, і вираз2 істинні);

ИЛИ - логічне "або" (вираз1 ИЛИ вираз2 істинні тоді і тільки тоді, коли або вираз1, або вираз2, або обидва ці вирази істинні).

Зауваження.

1. При обчисленні умови спочатку обчислюються числові вирази, які використовуються в умові. Потім (якщо інший порядок не встановлений дужками) застосовуються оператори порівняння, потім застосовується логічне "НІ", потім - оператори "И", і останніми - оператори "ИЛИ". Якщо Ви не впевнені в порядку обчислення, використовуйте круглі дужки.

2. Умовні оператори можуть бути "вкладеними": і в умові, і в виразі1, і в виразі2 можуть використовуватися умовні оператори.

Приклади:

?(СКК46>0\СКК46\0) - якщо СКК46 (кредитове сальдо по рахунку 46 на кінець періоду, див.нижче) більше нуля, то результат обчислення умовного оператора дорівнює значенню СКК46, в противному випадку - нулю;

?(Х<0\0\Х*0.12) - якщо Х (значення попереднього виразу в даній формулі, див. нижче) менше нуля, то результат обчислення умовного оператора дорівнює нулю, в противному випадку - Х, помноженому на 0.12.

5.7. Макроімена і команди в формулах

Макроімена використовуються для посилань на результати обчислень попереднього виразу в формулі, на суму операції, на суми попердніх проводок, значення параметрів субконто і т.д. Найчастіше використовуються слідуючі макроімена:

Х - результат попереднього виразу в даній формулі (якщо вираз є першим в формулі, то Х - сума операції, перетворена з допомогою коефіцієнтів);

Х0 - сума операції (не перетворена з допомогою коефіцієнтів, тут 0 - цифра "нуль");

Хn - сума проводки з номером n в даній типовій операції (ця проводка повинна знаходитися до біжучої проводки);

Вn - сума в валюті з проводки з номером n даної типової операції (ця проводка не повинна знаходитися нижче біжучої);

Нn - кількість з проводки з номером n в даній типовій операції (ця проводка не повинна знаходитися нижче біжучої).

Для посилань на ціни і параметри субконто використовуються макроімена:

СЦnД - ціна субконто, вибраного в дебеті проводки з номером n;

СЦnК - ціна субконто, вибраного в кредиті проводки з номером n;

СНnД.m - значення параметра з номером m субконто, вибраного в дебеті проводки з номером n;

СНnК.m - знач. параметра з номером m субконто, вибраного в кредиті проводки з номером n.

Для посилань на константи (див. розд.3.7) використовуються макроімена:

Кn - константа з номером n (n - ціле число від 0 до 99999).

Зауваження.

В макроіменах використовуються тільки російські букви.

Приклади:

Х0 - сума операції (не перетворена з допомогою коефіцієнтів);

Х2 - сума проводки з номером 2;

Х - результат обчислення попереднього виразу в формулі (якщо вираз в формулі стоїть першим, то Х - сума операції, перетворена з допомогою коефіцієнтів);

Н1 - кількість з проводки з номером 1;

К1001 - значення константи з номером 1001;

СЦ2К - ціна субконто, використаного по кредиту проводки з номером 2;

СН2К.1 - значення першого парам. субконто, використаного по кредиту проводки з номером 2;

СН1Д.2 - значення другого парам. субконто, використаного по дебету проводки з номером 1.

Макроімена для підсумків по рахунках. З допомогою макроімен в формулах для підрахунку сум проводок можна посилатися на підсумки і обороти по рахунках бухгалтерського обліку. Такі макроімена найчастіше використовуються в звітах, але при бажанні їх можна використовувати і в формулах для підрахунку сум проводок, і в формах документів, що друкуються при вводі типових операцій.

Для отримання сальдо і оборотів по синтетичному обліку використовуються слідуючі макроімена:

СНДn - дебетове сальдо на початок періоду по рахунку n;

СНКn - кредитове сальдо на початок періоду по рахунку n;

СКДn - дебетове сальдо на кінець періоду по рахунку n;

СККn - кредитове сальдо на кінець періоду по рахунку n;

ДОn - оборот за період по дебету рахунка n;

КОn - оборот за період по кредиту рахунка n;

ОБn, m - оборот за період в дебет рахунка n з кредита рахунка m.

Тут п і m - номер рахунка або номер рахунка з субрахунком (розділені крапкою), а період - робочий період, встановлений в параграфі "Розрахунок підсумків" групи "Звітність" головного меню (див. розд.7.1), якщо раніше не був заданий інший період з допомогою команд встановлення періоду (див.нижче).

Приклади:

СНД51 - дебетове сальдо на початок періоду по рахунку 51;

СКК46.3 - кредитове сальдо на кінець періоду по рахунку 46.3;

ДО51 - оборот за період по дебету рахунка 51;

КО68.2 - оборот за період по кредиту рахунка 68.2;

ОБ47,26 - оборот за період в дебет рахунка 47 з кредита рахунка 26.

Макроімена для підсумків по субконто. Для отримання залишків і оборотів по конкретних об'єктах аналітичного обліку (субконто) слід вказувати макроімена:

СНДn:m - дебетове сальдо на початок періоду по рахунку n по субконто m;

СНКn:m - кредитове сальдо на початок періоду по рахунку n по субконто