п/п | Фактори | Середня оцінка,
% | Відносна фактична оцінка,
% | Абсолютна фактична оцінка,
%
11. | Складна корпоративна структура або складні операції | 3,4 | 0,5 | 1,7
12. | Організація системи обліку і внутрішнього контролю | 10,2 | 0,5 | 5,1
13. | Контроль за документами та їх зберігання | 5,4 | 0,7 | 3,8
14. | Правильність відображення операцій в обліку | 8,0 | 1,0 | 8,0
15. | Наявність технічних і технологічних засобів контролю | 4,0 | 0,4 | 1,6
16. | Інші фактори | 5,2 | 0,7 | 3,6
Всього : | 100,0 | 7,4 | 49,3
Таблиця 3.4 – Оцінка ризику зовнішнього контролю ТзОВ “Колосок”
№ п/п | Фактори | Середня оцінка,
% | Відносна фактична оцінка,
% | Абсолютна фактична оцінка,
%
1. | Час проведення зовнішнього контролю | 5,9 | 0,5 | 3,0
2. | Зміни законодавчих і нормативних актів | 12,8 | 1,0 | 12,8
3. | Кваліфікація і практичний стаж роботи зовнішніх контролерів | 15,5 | 1,0 | 15,5
4. | Обсяг вибірки для зовнішнього контролю | 7,0 | 1,0 | 7,0
5. | Перелік контрольних процедур, що використовуються у зовнішньому контролі | 8,5 | 1,0 | 8,5
6. | Репутація зовнішнього контролера | 7,3 | 0,1 | 0,7
7. | Об’єктивність в оцінці об’єктів перевірки і дій керівників та інших службових осіб | 10,1 | 1,0 | 10,1
8. | Компетентність зовнішнього контролера, щодо об’єктів перевірки | 11,2 | 0,5 | 5,6
9. | Мета і завдання зовнішнього контролю | 4,9 | 0,6 | 2,9
продовження таблиці 3.4
№ п/п | Фактори | Середня оцінка,
% | Відносна фактична оцінка,
% | Абсолютна фактична оцінка,
%
10. | Об’єкти зовнішнього контролю | 7,5 | 0,5 | 3,8
11. | Інші фактори | 9,3 | 0,0 | 0,0
Всього : | 100,0 | 69,9
При заданих :
загальному аудиторському ризику – 5 % ;
властивому ризику – 61,1 % ;
ризику внутрішнього контролю – 49,3 % ;
ризику зовнішнього контролю – 69,9 % ;
ризик невиявлення повинен становити :
РН = 5 %/ ( 61,1 % * 49,3 % * 69,9 % ) = 23,7 %
Отже, аудиторською фірмою повинно бути перевірено не менше ніж 23,7 % всіх документів підприємства, які стосуються проведення орендних операцій.
3.1.3 Встановлення рівнів суттєвості для цілей аудиту
Концепція суттєвості помилок у міжнародній аудиторській практиці використовується як основа для визначення об’єктів, що підлягають аудиту, яким варто приділити особливу увагу при виявленні нетипових і таких, які містять помилки, статей і розрахунків ( зон ризику ), оцінки зібраних у процесі аудиту даних, а також для прийняття рішень про характер і зміст аудиторського висновку.
Помилки у фінансовій звітності незалежними аудиторами повинні визнаватися суттєвими, якщо в результаті цього користувачі звітності можуть бути дезорієнтовані у прийнятті своїх рішень або понести збитки.
Розрізняють три основні рівні суттєвості помилок :
Перший рівень – помилки, суми яких малі, а зміст ( якісна сторона ) незначний, тому вони не можуть впливати на рішення користувачів інформації ( наприклад, виявлені нестачі на незначну суму ). Такі помилки в звітності вважаються несуттєвими. У цьому разі надається позитивний аудиторський висновок.
Другий рівень – суттєві помилки, що впливають на прийняття користувачем тих чи інших рішень, однак незважаючи на це зовнішня фінансова звітність у цілому об'єктивно відображує фінансову ситуацію підприємства-замовника і релевантною ( наприклад, установлені факти наявності простроченої заборгованості в складі дебіторської або кредиторської заборгованості підприємства ). У такому випадку аудиторський висновок буде містити застереження з вказівкою на кількісні та якісні характеристики даних помилок, тобто матиме характер умовно-позитивного ).
Третій рівень – помилки в обліку і звітності, що ставляться під сумнів правильність і об’єктивність всієї звітної інформації в цілому.
Покладаючись на таку перекручену інформацію ( наприклад, перекручена інформація про фінансові результати діяльності, про величину власного капіталу ), користувачі можуть прийняти неправильне рішення. При встановленні помилок, що відповідають цьому рівню, в аудиторському висновку наводиться аргументована негативна думка про стан обліку і фінансової звітності підприємства-замовника або відмова у наданні висновку ( при наявності додаткових мотивів – недостатність інформації для поглиблення аудиторських процедур, неетична поведінка замовника ).
Як показує досвід зарубіжної і вітчизняної аудиторської практики, при визначенні загального критерію суттєвості – граничного припустимого розміру помилок ( ГПРП ) існують певні проблеми. Це пов’язано з тим, що конкретні користувачі фінансової інформації можуть бути різними і, як правило, аудиторам заздалегідь їх склад невідомий. Як зазначається в спеціальній літературі, Комітет з міжнародної аудиторської практики не готовий запропонувати практикуючим аудиторам конкретні критерії суттєвості. Аудитори України на сучасному етапі переходу до Міжнародних стандартів аудиту, а отже, і до обов’язкового застосування концепції суттєвості помилок ще тільки напрацьовують емпірично найбільш прийняті підходи до рішень даної проблеми.
Тому доцільно звернутися до зарубіжного досвіду аудиторської практики країн-родоначальників аудиту.
Слід зазначити, що як у США, так і у Великій Британії використовують орієнтовані критерії суттєвості ( табл. 3.5 ), оскільки їх конкретне встановлення залежить від масштабів діяльності клієнта, що, в свою чергу, накладає відбиток на використання розрахункових баз для визначення цього показника. Важливу роль тут також відіграють якісні сторони ( характер ) виявлених відхилень ( помилок, порушень ).
Таблиця 3.5 – Орієнтовані критерії помилок у фінансовій звітності, %
Розрахункова база | США | Великобританія
мінімум | максимум | мінімум | максимум
Обсяг продажу | - | - | 0,5 | 1
Прибуток до оподаткування |