достатності та вжиття оперативних заходів щодо вдосконалення управління виробництвом або іншим видом підприємницької діяльності задля досягнення більшої прибутковості, фінансової стійкості та набуття іміджу надійного партнера.
3. Об'єктами економічного аналізу більшості підприємницьких структур виробничого спрямування мають бути: 1) організацій-но-технічний рівень і обсяг виробництва; 2) використання основних фондів і виробничих потужностей, матеріальних ресурсів;3) досягнутий рівень продуктивності праці (виробничої системи);4) собівартість продукції (поточні витрати виробництва); прибутковість, рентабельність;5) фінансовий стан і його стійкість.
Еко-номічний аналіз діяльності підприємницького організаційного утворення завершується складанням відповідної аналітичної записки. У записці подаються:
опис-характеристика змін показників діяльності оцінюваного підприємства та інших підприємницьких структур галузі за розрахунковий період;
чітко сформульовані висновки, що базуються на результатах проведеного економічного аналізу;
виявлені у процесі аналітичної оцінки резерви підвищення економічної ефективності виробництва та обгрунтовані пропозиції щодо їхнього практичного використання у найближчій перспективі господарювання.
4. В економічній теорії пропонують і на практиці використову-ють два основні методи комплексної оцінки ефективності (ре-зультативності) підприємницької діяльності:
перший — порівняльний аналіз підприємницької діяльності даного підприємства та інших суб'єктів господарювання, які продукують однакові або подібні вироби;
другий — аналіз господарської діяльності та фінансової ре-зультативності з використанням еталонної моделі підприємства (фірми), тобто визначення еталонних (найкращих за даних умов виробництва) значень певних первинних показників і порівняння з ними фактично досягнутих у тому або іншому розрахунковому періоді.
При цьому може бути використаний один з наведених двох ме-тодів; за потреби можна застосувати обидва: один як основний, а другий як допоміжний (підсилюючий). Варто також зазначити, що в будь-якому випадку показники, які порівнюються, необхідно подавати в динаміці за певний період та з факторним аналізом їхніх змін.
Рисунок 1.1. Основні етапи проведення комплексного економічного аналізу результатів діяльності підприємства(фірми)
5. Як відомо, підприємництво здійснюється у різних сферах (ви-робничій, невиробничій) і стосовно функціонально різнонапрямлених видів діяльності трудових колективів. З огляду на це необхідно виокремлювати відповідні системи показників, що характеризують ефективність (результативність):
виробничо-господарської та бізнесово-фінансової діяльності (для виробничої сфери);
підприємницької діяльності (для невиробничої та інших сфер господарювання).
Ефективність виробничо-господарської діяльності характеризує загальні результати господарювання, ступінь використання мате-ріально-технічних і трудових ресурсів (робочої сили), віддачу довго-строкових капітальних вкладень та рівень поточних витрат на виробництво і реалізацію продукції (надання послуг). Результа-тивність бізнесово-фінансово! діяльності підприємства має відби-вати рівень його прибутковості (дохідності) і рентабельності ви-робництва, динаміку в часі показників фінансового стану та фінан-сової стійкості.
6. Побудова показників ефективності підприємництва базується на певних методологічних принципах. Основними з них є такі:
? результати і витрати, що використовуються з метою фор-мування відповідних показників ефективності підприємницької ді-яльності, треба порівнювати як їхнє співвідношення або різницю;
? результат діяльності, вимірюваний кількісно, має бути пов-ним, тобто враховувати всі елементи, котрі вже не можуть повто-рюватись у подальших розрахунках;
? поточні витрати не можуть мати у своєму складі будь-яких елементів результату;
? усі показники ефективності підприємництва доцільно розподіляти на два типи: ресурсні та витратні. Інакше: варто виділяти окремо ефективність відповідно застосовуваних (сукупність уречевленої і живої праці) та споживаних (поточних витрат на виробництво продукції) ресурсів як специфічних форм вияву загальної ефективності виробництва.
Важливо усвідомлювати і знати, що між окремими складовими (показниками) ефективності виробництва як основної сфери підприємництва завжди існує взаємозв'язок.
7. Підприємницька діяльність майже завжди супроводжується інвестуванням виробництва, розробкою і реалізацією довгострокових інвестиційних проектів. У зв'язку з цим, оцінюючи ефективність підприємництва, необхідно проводити розрахунки економічної доцільності реальних інвестицій. Для визначення доцільності інвестицій використовують один основний показник — строк окупності або коефіцієнт економічної ефективності (індекс дохідності) реальних капітальних вкладень. Оцінюючи доцільність виробничих капітальних вкладень, обов'язково треба встановлювати ставку дисконту (капіталізації), тобто відсоткову ставку, що може, по суті, характеризувати норму прибутку — відносний показник мінімального щорічного доходу інвестора. За допомогою дисконту (облікового відсотка) визначають спеціальний коефіцієнт для приведення інвестицій і очікуваного прибутку за різні роки до порівнянного у часі виду, тобто визначення теперішньої вартості інвестицій через наперед відому кількість років інвестиційного циклу. Ефективність капітальних вкладень потрібно обчислювати таким чином, щоб враховувати інфляцію (знецінення грошей). Це можна здійснити, зменшуючи встановлену дисконтну ставку на розмір щорічної інфляції у допустимих межах.
8. Усі показники ефективності підприємницької діяльності є розрахунковими. Зрозуміло, що для їхнього обчислення потрібно мати необхідну сукупність первинних показників, які відображають реальні виробничі процеси та стан системи господарювання за всіма її напрямками. Основним джерелом інформації комплексного економічного аналізу виробничо-господарської та комерцій-но-фінансової діяльності є дані оперативного обліку всіх видів ресурсів і витрат, основних результатів та балансу підприємства за станом на відповідну дату.
1. 2 КРИТЕРІЙ І СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ
Вимірювання загальної ефективності (продуктивності) діяльності підприємства методологічно зв'язане перш за все з визначенням критерію i формуванням відповідної йому системи показників. Критерій це головна відрізнювальна ознака i визначальна міра вірогідності пізнання суті ефективності виробництва, у відповідності з якими здійснюють кількісну оцінку її рівня. Правильно сформульований критерій повинен найбільш повно характеризувати суть ефективності як економічної категорії i бути спільним для ycix ланок суспільного виробництва - від підприємства до народного господарства в цілому. Суть проблеми підвищення ефективності виробництва (продуктивності виробничо-економічної системи) полягає у тому, що на кожну одиницю витрат - трудових, матеріальних, фінансових - досягати максимально можливого збільшення обсягу виробництва або доходу. Виходячи з цього единим народногосподарським економічним критерієм ефективності виробництва можна вважати зростання продуктивності суспільної (живої і уречевленої) праці. У загальному вигляді критерій ефективності виробництва відображає постійно здійснюваний процес максимізації обсягу чистої продукції (національного доходу) по відношенню до витрат живої i уречевленої пpaцi (персоналу i виробничих фондів підприємства або народного