господарства в цілому). На piвнi госпрозрахункового підприємства модефікованою формою єдиного критерію ефективності (продуктивності) його діяльності може слугувати максимізація прибутку за умови економічно обгрунтованої побудови систем цін на вироблювану продукцію та оплату праці залежно від кінцевих результатів виробництва. Між народногосподарським i госпрозрахунковим (комерційним) критеріями принципової розбіжності не icнyє, оскільки при правильно побудованих цінах на засоби виробництва i кінцеву продукцію збільшення обсягу чистої продукції підприємства справляє адекватний вплив i на величину одержуваного ним прибутку. Кількісна визначеність i зміст критерію знаходить найбільш повне відображення в конкретних показниках ефективності виробництва.
При формуванні системи показників ефективності виробництва, виробничо-
господарської i комерційної діяльності підприємства бажано дотримуватись
певних принципів. До них можна віднести:
- забезпечення взаємозв'язку критерію i системи конкретних показників
ефективності виробництв;
- відображення ефективності використання ycix видів застосовуваних у виробництві pecypciв;
- важливість застосування показників ефективності в управлінні різними
ланками виробництва на підприємстві;
- виконання найбільш важливими показниками стимулюючої функції у процесі
використання наявних резервів зростання ефективності виробництва, того чи
iншoгo виду діяльності підприємств.
Системи показників ефективності, що побудована з урахуванням визначених принципів, має включати декілька груп: 1) узагальнюючи показники ефективності виробництва (діяльності підприємств); 2) показники ефективності використання праці (персоналу); 3) показники ефективності використання виробничих основних i оборотних фондів; 4) показники ефективності використання фінансових коштів (оборотних коштів i капітальних вкладень). Кожна з перелічених груп охоплює певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність виробництва (діяльності підприємства) або ефективність використання окремих видів рeсyрсiв (таблиця 1).
Для всебічної оцінки рівня і динаміки абсолютної економічної ефективності виробництва, результатів виробничо-господарської i комерційної діяльності підприємства поряд з наведеними основними слід використовувати також специфічні показники, що відбивають ступінь використання кадрового потенціалу, виробничих потужностей, устаткування, окремих видів мінеральних ресурсів тощо.
Таблиця 1. Система показників ефективності виробництва.
Узагальнюючі показники | Показники ефективності використання
праці(персоналу) | виробничих фондів | фінансових коштів
Виробництво чистої продукції на одиницю витрат ресурсів |
Темпи зростання продуктивності праці |
Загальна фондовіддача(за обсягом продукції) |
Оборотність оборотних коштів
Прибуток на одиницю загальних витрат |
Частка приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці |
Фондовіддача активної частини основних фондів |
Рента-бельність оборотних коштів
Рентабельність виробництва |
Відносне вивільнення працівників |
Рентабельність основних фондів |
Відносне вивільнення оборотних коштів
Затрати на одиницю товарної продукції |
Коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу |
Фондомісткість одиниці продукції | Питомі капітальні вкладення (на одиницю приросту потужності або продукції)
Частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва |
Трудомісткість одиниці продукції |
Матеріаломісткість одиниці продукції |
Рента-бельність капітальних вкладень
Народногосподарський ефект використання одиниці продукції |
Зарплатомісткість одиниці продукції | Коефіцієнт використання найважливіших видів сировини і матеріалів |
Строк скуплення капітальних вкладень
2 ОБГРУНТУВАННЯ ЕФЕКТИВНИХ МЕТОДІВ І ФОРМ ПІДПРИЄМНИЦТВА
2.1 ОСНОВНІ ФОРМИ І МЕТОДИ АКТИВІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМНИЦТВА
Підвищення ефективності підприємництва як основної форми господарювання в сучасних умовах трансформації економіки зв’язане з удосконаленням і активізацією інноваційно-технічного, організаційного та фінансового менеджменту, господарського механізму в цілому на рівні підприємств, корпорацій, асоціацій, державних комітетів, міністерств тощо. Звичайно існує безліч конкретних шляхів збільшення ефективності діяльності різних суб’єктів. Нижче розглядається один з тих, що мають важливе практичне значення: вибір ефективних форм і методів підприємницької діяльності.
В економіці України та її окремих галузях спостерігається тенденція збільшення мережі добровільних та інституціональних об’єднань підприємств та організацій (асоціацій, корпорацій). Саме в таких організаційних утвореннях підприємницька діяльність стає провідною і переважаючою формою господарювання. Тому обґрунтування і вибір найбільш ефективних (доцільних) напрямків підприємництва в корпораціях, асоціаціях та інших подібних організаційних структурах є невідкладним завданням. Залежно від особливостей та складності виробничо-економічних систем існує чимало конкретних заходів для підвищення ефективності підприємницької діяльності. Але для кожної однорідної групи корпорацій (асоціацій) треба вибрати свої методи і форми збільшення ефективності підприємництва. Одним із можливих є варіант, поданий у рисунку 2.1.
Ці методи і форми відображають низку конкретних організаційно-економічних заходів, здійснення яких у певній сукупності та черговості можуть помітно підвищити ефективність підприємницької діяльності. Серед них визначальний і найбільш істотний вплив на всю систему господарювання справлятиме прискорення приватизації підприємств. Це пояснюється тим, що саме приватизація є найдійовішим способом реформування власності, джерелом народження великого соціального прошарку реальних власників підприємств, що особисто заінтересовані у формуванні ринкових відносин, постійному підвищенні ефективності виробництва і збільшенні одержуваного прибутку. Всі інші заходи стосуються організаційних структур управління суб’єктами господарювання і формування необхідної ринкової інфраструктури, без рішучого вдосконалення та розвитку яких неможливе радикальне підвищення ефективності підприємництва в сучасних умовах.
Рисунок 2.1. Варіант можливих ефективних методів і форм подальшого розвитку підприємництва
2.2 АДАПТАЦІЯ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ДО ВИМОГ РИНКУ
Система управління може істотно впливати на ефективність під-приємницької діяльності лише тоді, шли її належним чином адап-товано до ринкових умов господарювання. Проте організаційні структури управління, що формувалися протягом десятиліть, були здатні обслуговувати командно-адміністративну економіку на рівні первинної ланки народного господарства. Загальною їхньою вадою була відірваність від вимог ринку, відсутність аналітичних і маркетингових служб.
У зв'язку з цим діючі системи управління підприємствами і корпораціями (асоціаціями) мають бути реструктуризовані у напрям-ку максимально можливого наближення до сучасних вимог ринкової економіки. Вдосконалення структури управління корпораціями (іншими подібними організаційно-господарськими утвореннями) має передбачати створення в них передовсім управлінь (відділів) аналізу і аудиту, маркетингових досліджень та зовнішньоекономічних зв'язків.
Новоствореним управлінням (відділам) аналізу і аудиту варто зосереджувати свої ділові зусилля на:
постійному моніторингу руху матеріальних ресурсів, фінансових коштів та результатів діяльності виробничо-господарських одиниць і організацій корпорації;
аналітичній оцінці використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів по корпорації або іншому організаційному об'єднанню виробничих та господарських одиниць