вартість установки (монтажу) та приведення в робочий стан складних технічних виробів;

витрати на паливо та електроенергію (по виробах, які потребують споживання цих енергоносіїв);

вартість навчання і заробітна плата обслуги;

витрати на придбання запасних частин і післягарантійний сервіс технічних виробів;

витрати на страхування виробів та обслуги;

інші непередбачувані і важкопрогнозовані витрати.

Груповий параметричний показник виробу за економічними ви-мірниками визначається простим додаванням структурних елементів ціни споживання, а показник конкурентоспроможності розрахо-вується з використанням вагових коефіцієнтів.

У процесі визначення конкурентоспроможності тих або інших виробів мають бути враховані також організаційні показники, які охоплюють систему знижок з продажної ціни, умови платежу за товар, терміни й умови постачання, гарантії тощо.

Практика господарювання допускає використання дещо прості-шого методу оцінки конкурентоспроможності виробів, який зво-диться до обгрунтування і вибору головних техніко-економічних па-раметрів та присвоєння певної кількості балів (за прийнятою п'яти-або десятибальною системою) усім конкуруючим між собою виро-бам. Для кожного з цих виробів визначається певна сума балів — інтегральний показник конкурентоспроможності на ринку. Конкурентоспроможність виготовлених і призначених для продажу на ринку виробів можна також визначати за ціновими показниками, порівняльною вартістю та прибутковістю. У випадках цінової конкуренції виріб вважається конкурентоспроможним, якщо його якісні показники, дизайн і продажна ціна не поступаються таким самим характеристикам аналогів.

При визначенні рівня конкурентоспроможності продукції вирішального значення набуває співвідношення між категоріями "вартість" (уречевлена у товарі суспільна праця продуцентів) та "корисність" (споживча вартість у суспільному масштабі).

Наведемо лише один конкретний приклад. Зараз у розвинутих країнах великого значення надають вибору оптимальної стратегії легування широко використовуваних сталей. Найбільш вдалим визнане мікролегування сталі ніобієм (світло-сірим тугоплавким металом) у кількості 0,05 0,15 %. Економічно це досить вигідний метод легування. Адже міцність сталі збільшується більше ніж на 50 %, а діаметр пруткового заліза зменшується приблизно на 10%. Натомість ринкова вартість такої сталі зростає всього на 3-4%, а її споживачі отримують 20—25 % економії від загального обсягу
інвестицій на її придбання.

Ступінь науково-технічного й економічного розвитку країни, по-тужність і якість її виробничого потенціалу та міжнародний імідж визначаються конкурентоспроможністю виготовлюваної продукції, обсягом її експорту. Нині Україна має в цілому низький рівень конкурентоспроможності вітчизняних виробів. Обсяг експортованих товарів ще не відповідає її потенційним можливостям. Тому треба терміново задіяти як використовувані раніше, так і нові шляхи підвищення якості виробів та забезпечення конкурентоспроможності товарів(Постійне вдосконалення виробів, оновлення техніко-технологічної бази підприємства; запровадження сучасних форм і методів організації виробництва та управління ним. Використання досвіду зарубіжних підприємств; узгодження методів планування й аналізу, застосування методу ФВА, сучасне ціноутворення, мотивація праці, активізація людського чинника; додержання сучасних принципів стандартизації, запровадження міжнародних стандартів ІСО серії 9000, вдосконалення вітчизняних стандартів і технічних умов; уведення обов'язкової і стимулюванні добровільної сертифікації, використання міжнародних систем сертифікації, сертифікація власних систем якості; функції Держстандарту України, об'єкти державного нагляду, матеріальна відповідальність виробників за порушення вимог стандартів ; уведення в калькуляцію статті "Витрати на якість", вибір адаптованих до умов ринку видів технічного контролю).

Для підвищення якості виробів визначальний характер має вдосконалення їхнього проектування.

Саме на проектній стадії створення нового продукту формується належна запорука його технічного рівня і якості. Про вирішальне значення стадії проектування для досягнення рівня якості відповідно до вимог ринку свідчить хоча б той факт, що понад 50 % відмов технічних пристроїв спричиняються дефектами, допущеними саме на цій стадії.

Важливим інструментом підвищення якості проектних робіт є запровадження систем автоматичного проектування — САПР. Використання таких систем дозволяє скоротити терміни досліджень і розробок у 1,5—2 рази, зменшити матеріаломісткість запроектованих виробів і об'єктів на 5—10 %, витрати при будівництві та експлуатації нових об'єктів — на 10—15%.

До методів, що дозволяють більш обгрунтовано прогнозувати і забезпечувати високий рівень техніко-економічних показників виробів, що проектуються, належить функціонально-вартісний аналіз (ФВА). Метод ФВА охоплює головним чином аналітичні прийоми проектування.

Він передбачає функціональний аналіз і моделювання, формуван-ня альтернативних рішень, визначення витрат за функціями виробу та його конструктивних частин, вибір оптимального рішення за комплексним критерієм, яким є співвідношення рівня здійснення функцій і витрат на їхню реалізацію. Прийоми ФВА варах) використо-вувати за всіх видів проектування: функціонального — для вибору структурної схеми; схематичного — для розробки принципової схеми, елементного складу і послідовності з'єднань; конструктивного—для вибору варіанта компоновки, конфігурації, розмірів, матеріалів; технічного — для обгрунтування виду заготовки, технологічного процесу та устаткування.

У переліку заходів, що забезпечують досягнення і підтримання впродовж тривалого часу конкурентоспроможності виробів, необхідно відзначити важливість запровадження міжнародних стандартів, які розробляються Міжнародною організацією стандартизації— ІСО і використовуються для сертифікації виробів, що експортуються в інші країни і реалізуються на світовому ринку. Збільшенню конкурентоспроможності має сприяти також періодич-ний перегляд і уточнення державних стандартів України з урахуванням інноваційних процесів і нових вимог споживачів.

За умов усе масштабнішого розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств України найважливішим елементом ви-робничого менеджменту і системи управління якістю є сертифікація продукції. Як свідчить світовий досвід, так звана безсертифікатна продукція оцінюється на світовому ринку у 3—4 рази дешевше за аналогічні сертифіковані вироби.

В Україні започаткована і здійснюється обов'язкова сертифікація. Відповідно до цього всі господарюючі суб'єкти повинні:

Організаційно-технічною основою сертифікації продукованих підприємствами виробів є мережа державних випробувальних центрів. Протягом останніх років почали формуватися і міжнародні