системи сертифікації. Координацію робіт зі створення таких систем здійснює спеціальний комітет із сертифікації—СЕРТИКО, який діє у складі ІСО. У кількох країнах функціонують акредитовані у СЕРТИКО ІСО і визнані світовим співтовариством випробувальні центри, що видають міжнародні сертифікати на певні види продукції. Україна також стала членом ІСО, що дало їй право брати участь у діяльності майже 100 міжнародних робочих органів технічних комітетів зі стандартизації і сертифікації та використовувати кілька тисяч міжнародних стандартів.
Для набуття іміджу надійного партнера підприємствам України варто створювати і сертифікувати також власні системи якості — сукупність організаційних структур, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечують здійснення належного керу-вання якістю. Право видачі сертифіката на системи якості можна нада-ти Держстандарту України. Для оцінки системи якості та отримання відповідного сертифіката будь-яке підприємство може залучати закордонні фірми, що займаються сертифікацією. Створювані системи якості мають передбачати: 1) підготовку відповідних категорій персоналу найвищого професійного рівня; 2) управління якістю про-дукції за участю всіх працівників підприємства; 3) зацікавленість директорату підприємства у повсякчасному розв'язанні проблем якості продукції. При цьому необхідна активна державна підтримка зусиль підприємств досягти конкурентоспроможності виробів.
2.4 ПРИСКОРЕННЯ ПРОЦЕСІВ ПРИВАТИЗАЦІЇ
Одним з визначальних господарських процесів, зв'язаних з реформуванням суспільно-економічного ладу країни і переходом до соціально-орієнтованої ринкової економіки, є приватизація. У вузькому (етимологічному) розумінні терміна приватизація — це процес трансформації будь-якої форми власності у приватну. У загальному розумінні її можна розглядати як форму роздержавлення, тобто перетворення державної власності в інші форми привласнення.
Головну мету приватизації можна визначити як передачу недос-татньо ефективних державних підприємств реальним власникам (гос-подарям), які виявлятимуть заінтересованість у підвищенні ефектив-ності своєї підприємницької діяльності та конкурентоспроможності продукції (послуг) на національному й світовому ринках.
В Україні приватизаційний процес реально розпочався з так званої малої приватизації, здійснюваної як через продаж приватним власни-кам (за готівку на конкурсах чи аукціонах) державних підприємств торгівлі, громадського харчування, сфери обслуговування, невеликих промислових, транспортних, будівельних підприємств, незавершених будов, так і через оренду з наступним викупом цих об'єктів безпосередньо їхніми працівниками. Мала приватизація здійснюється досить активно.
Проте визначальний вплив на результати господарювання справляє так звана велика приватизація державних підприємств: корпоратизація, акціонування, створення холдингових компаній тощо.
Корпоратизація означає процес перетворення у відкриті акціонерні товариства державних підприємств, створення закритих акціонерних товариств, певна частка статутного фонду яких належить державі, виробничих і науково-виробничих об'єднань, підприємств зі змішаною формою власності, в яких є державне майно. Мета її полягає у реформуванні управління державним сектором економіки та підготовці до приватизації. Корпоратизація здійснюється за трьома основними напрямками: перший — перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства (ВАТ) в процесі їхньої приватизації; другий— процес реформування закритих акціонерних товариств, виробничих і науково-виробничих об'єднань у ВАТ орга-нами, вповноваженими управляти майном державних підприємств; третій — створення ВАТ на базі державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, переданих в оренду, а також підприємств зі змішаною формою власності. Особливістю організаційної структури управління корпоратизованим підприємством є функціонування спостережної ради, що здійснює контроль за діяльністю правління ВАТ з метою захисту інтересів держави й акціонерів.
Акціонування підприємств охоплює комплекс заходів, зв'язаних із процесом трансформування цілісних майнових комплексів з державної в акціонерну форму власності, передачею господарських функцій від держави акціонерним товариствам як безпосереднім товаровиробникам. В Україні процес акціонування мас здійснюватися в два етапи: 1) перетворення державних підприємств у ВАТ, частка держави в яких становить 100 % акцій; 2) продаж та формування недержавного корпоративного сектора економіки.
Як свідчить світовий досвід та його адаптація до соціально-економічної ситуації в Україні, доцільно:
доручити виключно органам приватизації здійснювати корпоратизацію та акціонування підприємств;
обгрунтувати стратегію швидкої приватизації, ініційованої державою в особі органів приватизації;
проводити акціонування підприємств періодично, групами, що дозволить ураховувати галузеві особливості та забезпечувати прискорені темпи перетворень;
застосовувати реструктуризацію лише підприємств-монополістів та підприємств, виокремлення структурних підрозділів в яких може потребувати значних інвестицій.
Сучасна практика господарювання і реформування власності показує, що способи приватизації підприємств і організацій дуже різноманітні і змінюються з часом. Так, якщо у 1992 році оренда з викупом становила 97 %, а продаж акцій — лише 3 % загального обсягу приватизації, то у 1995 році використовувались такі способи: прямий викуп — 37 %; продаж акцій — 32 %; оренда з викупом — 20 %; аукціон — 7 %; інші (комерційний і некомерційний конкурси, викуп за альтернативним планом) — 4 %.
Варто зазначити, що широка і швидка приватизація державних підприємств мотивується необхідністю використання резервів зростання ефективності.
Спеціальні розрахунки показали, що в середньому на орендних підприємствах продуктивність праці на 60 % вища, ніж на державних, а фондовіддача — у 2,5 рази більша при значно нижчій фондо-озброєності. За матеріалами обстеження, проведеного у 1994 році Міжнародною фінансовою корпорацією на 258 приватизованих малих підприємствах України, майже у половині приватизованих під-приємств значно підвищилася продуктивність праці без помітного зменшення кількості робочих місць, зросла середня заробітна плата, збільшилась кількість прибуткових підприємств, майже на 10 % зменшилась кількість збиткових фірм.
Враховуючи вже помітний вплив реформування власності на підвищення ефективності підприємницької діяльності, варто додатково обгрунтувати і здійснити низку заходів, що сприятимуть прискоренню процесів приватизації підприємств і організацій в усіх галузях народного господарства України.
Перше — термінова відмова від збанкрутілого деструктивного курсу "повзучого" роздержавлення, що призвів економіку України до некерованості, збільшення тіньового сектора і рішучий перехід до здійснення керованої державою швидкої і широкомасштабної приватизації.
Друге — більш активне і ефективне використання методу корпоратизації, який утверджує приватну власність і