одночасно зберігає колективні форми господарювання; здійснення переходу від колективного об'єднання, де власність належить усім і водночас нікому, до об'єднання, де власність належить кожному.*
Третє — формування сучасного фондового ринку, який відпо-відатиме світовим стандартам і має бути основним інструментом успішного вирішення всього комплексу завдань щодо роздержав-лення, корпоратизації, приватизації власності та її демократизації. Саме такий фондовий ринок забезпечуватиме найповнішу та найефективнішу реалізацію прав власності всього загалу акціонерів і водночас стане головним засобом мобілізації нагромаджень інвестиційних ресурсів.*
Четверте—завершення сертифікатної приватизації, повсюдне введення в обіг і реалізацію приватизаційних майнових сертифікатів, здатних забезпечити активізацію участі всіх громадян України у приватизаційних процесах. Підвищення значущості комерційних конкурсів і аукціонів у запровадженні переважно ринкових методів вартісної оцінки майна, що приватизується.*
П'яте—активізація захисту великих і середніх підприємств від їхнього руйнування в процесі приватизації як цілісних технологічних комплексів у поєднанні з розумною демонополізацією (реструктури-зацією) найбільших підприємств і організацій, що є необхідною передумовою приватизації.
Шосте — розв'язання широкого комплексу проблем соці-ального захисту працюючих на об'єктах, що приватизуються. Завершення створення надійної системи захисту прав інвесторів та акціонерів у процесі акціонування підприємств, що передбачала б чітко діючу організаційну схему фіксування та передачі прав
власності на акції корпоратизованих господарських утворень з паралельним застосуванням двох механізмів: 1) ведення реєстру акці-онерів тимчасово центрами сертифікатних аукціонів, а в подальшому самим емітентом чи незалежними реєстраторами; 2) використання Центрального депозитарію при Українській фондовій біржі або Національній системі аукціонних центрів.
Сьоме — забезпечення правових гарантій власникам привати-заційного об'єкта стосовно володіння, розпорядження і користування земельною ділянкою. В агропромисловому комплексі: роздержавлен-ня землі і передача її колективним господарствам; формування основ приватної власності на землю на основі паювання земельних ділянок колективних господарств з попереднім внутрігосподарським бонітуванням грунтів, грошовою оцінкою сільськогосподарських угідь; реорганізація наявних сільськогосподарських структур у колективні господарства нового типу як приватно-колективні формування.
Восьме—ширше залучення до приватизаційних процесів інституціональних інвесторів — інвестиційних фондів та компаній, трастових і холдингових компаній тощо. Зняття обмежень на участь в приватизації комерційних банків та іноземних інвесторів. Створення кількох регіональних центрів за прикладом київського ділового центру "Богдан" з метою надання необхідних бізнесменам юридичних, нотаріальних, адвокатських, аудиторських, маркетингових, банків-ських, інформаційних комплексних послуг.*
Дев'яте — створення правової бази, яка регулювала б постприватизаційну підтримку підприємств з боку держави. Ви-користання коштів від приватизації головним чином на технічне та технологічне оновлення виробництва; створення спеціального поза- бюджетного фонду кредитування науково-технічного і організаційного прогресу, фінансові ресурси якого формувалися б за рахунок певних відрахувань від приватизаційних коштів.
Лише комплексне і взаємоузгоджене у часі здійснення описаних вище організаційно-економічних заходів зможе забезпечити суттєве прискорення і достатню ефективність приватизації державних підприємств України.
3 ФОРМУВАННЯ і ОБЧИСЛЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Формування системи показників для оцінки ефективності виробничо-господарської діяльності має здійснюватись передовсім залежно від напрямленості останньої. Як відомо, головна мета будь-якого підприємця з виробничої сфери полягає у тому, щоб максимально задовольняти потреби вітчизняного і світового ринків та отримувати достатні абсолютні й відносні величини прибутку. Крім того, формуючи систему показників, що слугувала б повнішій аналітичній оцінці ефективності виробничо-господарської діяльності, треба враховувати виняткову значущість високого рівня використання трудових і матеріальних ресурсів задля досягнення найкращих результатів господарювання. За цієї важливої умови рекомендовану сукупність вимірників ефективності вищезгаданого виду підприєм-ництва у сфері виробництва варто об'єднати у дві групи: перша — цілеоцінні показники бізнесу(рівень задоволення потреб ринку, валовий та чистий прибуток, рентабельність виробництва і виробів); друга показники використання ресурсів (продуктивність праці, фондовіддача (за обсягам продукції та прибутку), матеріаломісткість продукції (послуг), зарплатомісткість продукції (послуг), витрати на одиницю товарної продукції).
У подальшому концентрується увага на конкретній методиці об-числення окремих показників ефективності виробничо-господарської діяльності. При цьому для ілюстративних розрахунків та оцінки досягнутого рівня окремих показників буде використовуватися вихідна інформація, яка міститься у табл. 1.1.
1. Одним з головних цілеоцінних показників бізнесу є рівень задо-волення потреб ринку (Ізпр), який обчислюється зіставленням виго-товленої і реалізованої" товарної продукції (Втп) та визначеного у процесі маркетингового дослідження ймовірного попиту ринку (Опр), тобто
Втп
(3.1) Ізпр = * 100.
Опр
2. Важливим фінансово-економічним показником, що відбиває одну з численних цілей будь-якої підприємницької діяльності, є ва-ловий та чистий прибуток. Проте абсолютна величина такого по-казника лише обмежено характеризує фінансову результативність підприємництва. Останню краще відображає коефіцієнт зростання валового прибутку (Квп), який визначається порівнянням фактичної і запланованої його величин (відповідно Пвф і Пвп) за формулою
(3.2) Квп = Пвф/Пвп.
3. У підприємницькій діяльності найбільш ретельно варто під-ходити до планування і визначення рентабельності як відносного показника прибутковості системи господарювання. У сфері виробничого підприємництва важливого значення для оцінки діяльності набуває насамперед рентабельність виробництва (Рв), для визначення якої треба порівняти отриманий валовий (краще чистий) прибуток (Пв/ч) з сумою основних фондів (ОсФ) та матеріальних оборотних фондів (ОйФ), тобто
Пв/ч
(3.3) Рв = *100.
ОсФ+ ОбФ
Поряд з рентабельністю виробництва варто також обчислювати рентабельність окремих виробів (Рт) як співвідношення валового прибутку (Пв) і собівартості товарної продукції (Стп), тобто за формулою
Пв
(3.4) Рт = * 100.
Стп
4. Ефективність підприємницької діяльності великою мірою за-лежить від рівня використання трудових ресурсів (працюючих). Най-більш вірогідно його характеризує показник продуктивності праці (Вп), який визначають діленням обсягу товарної продукції (Втп) на загальну кількість персоналу (Чп), тобто
(3.5) Вп = Втп/Чп
5. Одним з головних чинників будь-якого процесу виробництва завжди є основні фонди (технічні засоби праці у грошовому ви-раженні), їхнє формування і постійне оновлення зв'язані постійно з чималими інвестиціями