Вибір істотних факторів для об'єкта дослідження має велике практичне значення, оскільки впливає на ступінь достовірності результатів експертизи. Якщо і будь-який істотний фактор не враховано, то висновки експертизи будуть помилковими, неповними і недостовірними.

Виділення істотних факторів спрощується якщо проведення експертизи грунтується на добре розробленій теорії. Теорія судово-бухгалтерської експертизи поки що не створена, тому в процесі експертного дослідження застосовуються гіпотези, слідчі версії, сформовані на етапі попереднього вивчення об'єкта.

Об'єктами судово-бухгалтерської експертизи є речові (верстати, устаткування, інструменти), документальні (акти ревізії, первинні облікові документи, облікові регістри, звітність) та інші докази, а також протоколи розслідування, судового і арбітражного розгляду, в яких зафіксовано досліджувані обставини справи. Крім того, використовуються зразки продукції, сировини, матеріа-лів, які мають значення для обгрунтування висновків експерта-бухгалтера з поставлених судово-слідчими органами питань. Об'єктами судово-бухгалтерської експертизи є також якість проведеної ревізії господарських операцій, які стали об'єктами розслідування правоохоронними органами; достовірність інформації, поданої на дослідження експертизи; відповідність господарських операцій діючому законодавству; розмір заподіяних збитків сторонам, що беруть участь у юридичних правовідносинах; методологія бухгалтерського обліку і звітність.

Визначивши об'єкт експертизи, фактори, які впливають на його поведінку, дають змогу встановити його параметри, тобто повноту вивчення об'єкта відповідно до завдань на проведення експертизи.

Параметри об'єктів експертизи розглянемо на прикладі обгрунтування розміру нестачі матеріалів у завідуючого матеріальним складом на будівельному майданчику (табл. 1). З наведеного прикладу видно, що об'єктами, які дають змогу обгрунтувати суму нестачі матеріалів, є збереження матеріалів на складах, і відкритому майданчику, облік їх у місцях зберігання і бухгалтерії, контроль приймання і видачі, нестача матеріалів, виявлена ревізією та підтвердження її експертизою.

Слід зазначити, що ревізія має більш широкі параметри для виявлення і встановлення розміру нестачі цінностей, ніж експертиза. Так, експерти відповідно до судово-процесуального законодавства не мають права перевіряти стан складського господарства, брати участь у проведенні інвентаризації цінностей, а також виконувати; інші контрольно-ревізійні процедури.

Таким чином, об'єкти судово-бухгалтерської експер-тизи конкретизують її предмет і визначають параметри досліджень.

Закон України “Про судову експертизу” був прийнятий 25 лютого 1994 року. Цей закон визначає правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об’єктивною експертизою на максимальне використання досягнень науки і техніки.

ЗУ “Про судову експертизу” складається з чотирьох розділів і двадцяти чотирьох статей.

В І розділі Закону дається визначення судової експертизи.

Судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду.

Законодавство України про судову експертизу складається з цього Закону, процесуального законодавства, інших законодавчих актів, міжнародних договорів та угод про взаємну допомогу і співробітництво, що регулюють правовідносини у сфері судово-експертної діяльності.

В даному розділі визначаються гарантії незалежності судового експерта; принципи судово-експертної діяльності (законності, незалежності, об’єктивності і повноти дослідження); забезпечення умов праці експерта-бухгалтера; організація судово-експертної діяльності.

В ІІ розділі, який називається “Судовий експерт” знаходиться інформація про осіб, які можуть бути судовими експертами, обов’язки та права судового експерта, відповідальність бухгалтера експерта, відповідальність бухгалтера-експерта.

Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для давання висновку, тобто мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію.

Судовий експерт зобов’язаний:

Провести повне дослідження і дати обґрунтований висновок.

Давати роз’яснення щодо даного ним висновку.

Заявляти самовідвід за наявності передбачуваних законодавством підстав, які виключають його участь у справі.

Судовий експерт має право:

Ознайомлюватися з матеріалами справи і подавати клопотання про надання додаткових матеріалів.

Вказувати в акті судової експертизи значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання.

Бути присутніми під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмету судової експертизи.

подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта.

Одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням.

Судовий експерт може бути притягнений до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

В Розділі ІІІ “Фінансове та організаційне забезпечення діяльності державних спеціалізованих установ та відомчих служб” розкривається інформація про фінансування, атестацію судового експерта, оплату праці та соціальний захист судових експертів, інформаційне та кадрове забезпечення.

Метою атестації судового експерта є забезпечення належного професійного рівня керівних працівників та фахівців, які залучаються для проведення судових експертиз. Для присвоєння кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів створюється експертно-кваліфікаційні комісії.

В розділі ІV “Міжнародне співробітництво в галузі судової експертизи” розкривається інформація про залучення фахівців з інших держав для спільного проведення судових експертиз, про міжнародне наукове співробітництво та проведення судової експертизи за дорученням відповідного органу чи особи іншої держави.