Принципи організації готівкового обігу

Оптимізація сфери готівкового обігу та підвищення ефективності здійснення готівкових операцій має важливе значення для досяг-нення фінансової і макроекономічної стабілізації на-ціональної економіки України. Робота з готівкою є одним із головних напрямів діяльності НБУ і всієї вітчизняної банківської системи в цілому. Правильна політика в галузі касових і емісійних операцій — не-одмінна передумова оздоровлення грошової системи.

Як уже зазначалося, готівково-грошовий обіг — це сукупність, платежів, що здійснюються готівкою. В ринковій економіці сфера готівково-грошового обі-гу є обмежена. Навпаки, для кризової економіки ха-рактерним розширення сфери використання готів-ки, яка обслуговує в основному тіньовий господар-ський оборот.

Механізми здійснення готівкових операцій регу-люються певною законодавчою і нормативною ба-зою. Основними документами, що регламентують порядок використання готівки у вітчизняній економіці, є: "Порядок ведення касових операцій у народному господарстві України" (затверджено постановою Правління Національно-го банку України № 21 від 2 лютого 1995 р.). Інструкція № 4 "Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України" (затверджено постановою Правління Національного банку України № 149 від 20 червня 1995 р.).

У нинішніх кризових умовах вирішального значення на-бувають заходи, спрямовані на скорочення готівкового обігу, а також встановлення фінансових санкцій за порушення дію-чих правил ведення операцій з готівкою. Всі такі заходи но-сять антиінфляційну спрямованість.

Постійний контроль за дотриманням правил ведення касових операцій дозволить зменшити масштаби використання готівки підприємствами і організаціями, а отже, і обмежити роль готівко-вого обігу як засобу обслуговування руху тіньового капіталу, при-ховування доходів та ухилення від сплати податків до бюджету. Господарські суб'єкти мають здійснювати переважну більшість платежів із банківських рахунків у безготівковій формі. При цьому підприємства і організації, що одержують готівково-грошову виручку, зобов'язані здавати гроші в установи банків. Готівка може бути одержана з установ банків підприємства-ми для розрахунків з населенням: на оплату праці, для грошо-вих виплат та заохочень, купівлі-продажу цінних паперів, ви-плати дивідендів (процентів), інших виплат населенню, що не входять до складу коштів, спрямованих на споживання, допомогу, компенсації, гонорари, стипендії, пенсії, витрати на відрядження, закупівлю сільськогосподарської продукції та продуктів її пере-робки, тваринницької та рослинницької сировини, дикорослих плодів і ягід, лікарських рослин, макулатури, ганчір'я, склотари, брухту, на страхові відшкодування населенню у разі настання стра-хових випадків, ломбардам, що здійснюють виключно ломбардні операції, у розмірах згідно з чинними нормативними актами.

Для здійснення готівкових розрахунків кожне підприємство повинно мати касу і вести касову книгу за встановленою фор-мою. В касі підприємства (організації, установи) залишок готівки на кінець кожного робочого дня не повинен перевищувати ліміту каси, встановленого банком та погодженого із підприєм-ством. Підприємства (організації, установи) не мають права нагромаджувати в своїх касах готівку понад встановлені ліміти для здійснення майбутніх витрат, у тому числі й на оплату праці. Готівка, яку господарські суб'єкти отримують в установах банків, має, використовуватися тільки за прямим призначенням, тобто на ті цілі, на які вона отримана. Прийом готівки підприємства-ми при здійсненні розрахунків з населенням проводиться з ви-користанням контрольно-касових апаратів (ККА). Використан-ня господарськими суб'єктами грошей з готівкової виручки до-пускається лише на строго встановлені для них потреби.

Готівкові розрахунки обслуговують акти купівлі-продажу товарів, як правило, з участю населення, тобто здійснюються між підприємствами і населенням, між окремими громадяна-ми. Підприємства (організації, установи) використовують у розрахунках між собою готівку лише для купівлі необхідних їм товарів на незначні суми. Головна сфера застосування го-тівки пов'язана з оплатою праці — формуванням грошових доходів населення та їх витрачанням. З рахунків підприємств готівка видається за допомогою чеків, на звороті яких вка-зується цільове призначення грошей, що будуть одержані.

Касові операції, тобто касове (готівкове) обслуговування на-родного господарства і населення, є важливим напрямком діяль-ності комерційних банків і НБУ. Банки організують збір (інка-сацію) готівки, що вивільняється з господарського обороту, а також видачу підприємствам (організаціям, установам) і насе-ленню готівки відповідно до існуючих положень і правил.

НБУ очолює касове обслуговування народного господарства і проводить його через комерційні банки. НБУ здійснює емі-сію грошей та регулює сферу емісійно-касових операцій у на-родному господарстві України. Головна мета діяльності НБУ в цій сфері — підтримання стабільності і зміцнення націо-нальної грошової системи. НБУ встановлює для всіх госпо-дарських суб'єктів єдині правила щодо обігу готівки, її збере-ження і раціонального витрачання.

Для підприємств, організацій і установ встановлено єди-ний порядок приймання грошей у каси, їх зберігання, транспор-тування і видачі, єдині вимоги щодо технічного укріплення і обладнання приміщень кас підприємств, оформлення касових документів, ведення касової книги, проведення ревізій каси і контролю за дотриманням касової дисципліни.

Установи банків повинні постійно контролювати дотриман-ня всіма господарськими суб'єктами правил ведення касових операцій.

Сам хід ринкових реформ потребує постійного перегляду та вдосконалення нормативних документів, що регламенту-ють обіг готівки. Нормативна база НБУ щодо регулювання використання готівки повинна охоплювати усі сфери її обігу у народному господарстві.

Перспективи скорочення готівково-грошового обігу в Ук-раїні пов'язані з макроекономічною стабілізацією вітчизня-ного народного господарства.

Основні завдання установ банків у роботі з готівкового обігу — раціональна організація грошового обороту, якнай-швидше залучення готівки до кас банків; подальше зміцнен-ня готівкового обігу; прогнозування готівкового обігу за за-гальним обсягом і структурою, аналіз стану збалансованості грошових доходів і витрат населення; обмеження готівкової емісії економічно обгрунтованими вимогами зростання обі-гу готівки; вчасна видача готівки всім господарським суб'єк-там; здійснення контролю за економним витрачанням готівки, а також за її витрачанням за цільовим призначенням; дотри-мання встановленого порядку ведення касової та емісійної роботи тощо.