Разом з тим треба врахувати ще один важливий метод (прийом) калькулювання фактичної собівартості окремих видів продукції — порядок включення прямих витрат. На деяких виробництвах прямі затрати також входять до собівартості продукції різними методами (прийомами): пряме віднесення витрат на окремі види продукції, так званий попродуктний прийом; прямі витрати, внесені до собівартості однорідних виробів відповідно до вибраної бази розподілу; коефіцієнтний метод розподілу.

Подекуди на виробництвах собівартість деяких виробів визначають індексним або комбінованим методом.

Калькулювання собівартості продукції завершують розрахує ком фактичної собівартості одиниць вимірювання окремих видів продукції. Це завжди зводиться до простої арифметичної дії: загальну суму собівартості окремого виду продукції ділять на кіль-кісні характеристики даного виду.

ОБЛІК НАЯВНОСТІ ТА РУХУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

Вихід кожного виду готової продукції або напівфабрикатів з виробництва оформляється відповідною первинною документа-цією — частіше приймально-здавальними накладними. У них за-значають номер, дату, цех (відправник), склад (одержувач), най-менування продукції, одиницю вимірювання, кількість місць (на-правлено і фактично прийнято: брутто, тара, нетто тощо), інші реквізити. Тут також відображують час прийняття, стан тари, під-писи осіб того, хто здав, і того, хто прийняв готову продукцію. Накладні надходять до бухгалтерії для обліку готової продукції.

Крім накладних, складають, наприклад, змінний звіт комір-ників, у якому вказують, скільки і яких видів продукції прийнято від цеху, приход від цеху за зміну, кількість реалізованої або пере-даної іншим цехам продукції.

На деяких підприємствах на кожний вид продукції складають виробничий акт, який використовують для складання нагромаджувальної відомості за місяць. Нагромаджувальна відомість по-трібна для подальшого обліку готової продукції в бухгалтерії в на-туральному і вартісному вираженні.

На деяких підприємствах надходження готової продукції з ви-робництва на склад оформлюють змінною відомістю (із зазначен-ням дати, коробок, ящиків поліетиленових, пляшок та підписів особи, що здала, і особи, що прийняла) і вимогою (типова форма № М-1). Готову продукцію з виробництва на склад здають після прийняття відділом технічного контролю (ВТК). Змінну відомість підписує начальник цеху, який здав продукцію, комірник, Ш° прийняв її, а також представник ВТК. Змінна відомість виписується у двох примірниках: один повертається цеху-здавальнику готової продукції, а другий — лишається на складі експедиції випу-ску готової продукції.

На підприємствах промисловості з масовим випуском готову продукцію передають із цеху на склад кілька разів за зміну, інколи ці операції здійснюються безперервно. В деяких випадках наприклад на пивзаводі за двозмінного режиму, готову продукцію із цеху розливу пива передають на склад готової продукції один раз за зміну. Кожне надходження готової продукції на склад фік-сується за показниками лічильника і заноситься у змінну відо-мість. У кінці зміни старший майстер експедиції випуску готової Продукції складає добовий звіт про її рух на складі. Цей звіт комір-ник щоденно передає до бухгалтерії. На основі вказаних первин-них документів у бухгалтерії ведеться облік готової продукції на складі.

Виготовлені вироби обліковують у складі готової продукції лише після їх фактичної здачі на склад і оформлення діючими здавальними документами; прийомо-здавальними накладними, квитанціями, нагромаджувальними відомостями на здачу готової продукції тощо.

Аналітичний облік готової продукції на складах підприємств ведеться за назвою, видами, типами, сортами, розмірами. Для аналітичного обліку продукції на складах реєстрами є картки або книга складського обліку.

На ряді підприємств для обліку руху готової продукції засто-совують технічні засоби, що встановлені безпосередньо на складах АРМкомірника. При створенні повністю автоматизованих складів в умовах використання ЕОМ для обробки економічної інформації облік готової продукції на складах у традиційній картковій формі здебільшого не ведуть, а необхідні для управління дані тримають як інформацію за вимогою. Картки складського обліку замінюють оперативні машинограми залишків і руху готової продукції за ко-жним найменуванням і видом.

Документи на готову продукцію щодня надходять до бухгал-терії, яка веде кількісно-натуральний облік випуску продукції за її видами, сортами. Наприкінці місяця загальну кількість випу-щеної продукції оцінюють за прийнятими в обліку цінами під-приємства і фактичною собівартістю. За даними відомості випу-ску готової продукції визначають результат роботи підприємства У процесі виробництва (різниця між фактичною і взятою для обліку собівартістю випущеної продукції), економію або пере-витрати.

У поточному обліку готову продукцію оцінюють за "твердими" обліковими цінами (середньорічною плановою собівартістю, договірними або оптовими цінами або за фактичною виробничою собівартістю)

Якщо готову продукцію оцінюють за середньорічною плано-вою собівартістю, то відхилення планової собівартості від фактичної окремо. На кінець місяця ці відхилення розподіляють між залишками нереалізованої продукції і реалізованими виробами.

При оцінюванні готової продукції за іншими цінами відхи-лення визначають як різницю між цими цінами та фактичною со-бівартістю.

Оцінка продукції за «твердими» обліковими цінами дає змогу вести постійний поточний облік незалежно від калькуляції фак-тичної собівартості. Такі ціни є основою ведення бухгалтерського обліку готової продукції на складах оперативно-бухгалтерським методом.

Показники, застосовувані в обліку готової продукції (а також при її відвантаженні і реалізації), поділяються на натурально-речові та умовно-натуральні. До перших належать, наприклад., фі-зична банка консервів, бочка квашених овочів, мішок сушених фруктів чи овочів, пляшки із соком, що вимірюються кілограма-ми, тоннами, літрами або декалітрами. У бухгалтерському обліку вони відображуються як у натуральному, так і у вартісному вира-женні. До таких, що відображуються в обліку лише у вартісному