підприємства, зокрема ДП Святошинський завод “Буддеталь” – 9 %, а далі на інші будівельні організації, що виконують безпосередньо будівельно – монтажні роботи. Це пов’язано з специфікою роботи кожного підприємства, кількістю і вартістю наявних у них основних фондів. Також потрібно звернути увагу на те, що динаміка частки амортизаційних відрахувань у структурі собівартості продукції дочірніх підприємств ВАТ “Південзахідтрансбуд” за 1997 – 2000 роки не значну тенденцію до зниження. Це пов’язано з тим, що даних підприємствах рівень спрацювання основних фондів сягає за 80%, коефіцієнт оновлення основних засобів дуже низький, а при нарахуванні амортизаційних відрахувань від залишкової вартості та без одночасного введення в дію основних засобів із кожним роком відбувається постійне скорочення сум амортизаційних відрахувань.
Оскільки за період 1997 – 2000 років амортизаційні відрахування нараховувалися підприємствами однаково і в податковому, і у бухгалтерському обліку, а деякі з них продовжують це робити і в 2001 році, то результативність такої амортизаційної політики необхідно безпосередньо пов’язувати з динамікою основних фондів. Сенс методу “спадного залишку” полягає у щорічній мобілізації дедалі значніших сум амортизації для формування капіталовкладень. У міру амортизації залишкова вартість кожного конкретного об’єкта ц суми відповідних амортизаційних нарахувань поступово зменшується до незначної величини, яка перестає впливати на групову вартість основних фондів і групу групової амортизації. Ця загальна сума по групі збільшуватиметься за рахунок нових щорічних надходжень із 100-відсотковоїю залишковою вартістю.
Тут можна виходити з тої фінансової стратегії, яку обирає підприємство стосовно оновлення основних засобів. Так, якщо підприємство прагне як найшвидше здійснити заміну застарілих основних засобів, оскільки без введення нової техніки неможлива конкурентноздатність його на ринку, то підприємству не вигідно застосовувати у бухгалтерському обліку амортизації податковим методом нарахування, тобто методом “ спадного залишку”, оскільки масова заміна основних фондів катастрофічно збільшує собівартість робіт. У цьому разі доцільно використовувати пропорційний метод нарахування амортизації, при якому собівартість не коливається під впливом нарахованих сум амортизаційних відрахувань.
Основним об’єктом фінансово-економічного аналізу серед тих, які визначають результативність фінансово-господарської діяльності підприємств, є прибуток (і рентабельність як похідний показник від прибутку). У даному разі йдеться про прибуток у класичному розумінні, який уявляє собою головним чином різницю між виручкою підприємства від реалізації (продажу) товарів, робіт, послуг і витратами на виробництво (обіг), тобто їх собівартістю. Тим часом законодавство України, яке регулює господарську діяльність суб’єктів підприємництва і порядок організації бухгалтерського обліку й звітності, з одного боку, і систему оподаткування прибутку підприємств, з другого, під терміном “прибуток” визначає два різних економічних явища, а саме: прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємств і прибуток як об’єкт оподаткування. Об’єктами фінансово-економічного аналізу виступають вони обидва (хоч і не в зіставному та різноаспектному розумінні).
У законодавстві України, яке регулює оподаткування прибутку підприємств, прибутком вважається сума валових доходів (доходів від усіх видів діяльності), скоригована певним чином для цілей оподаткування і зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зношення (амортизації) основних засобів та нематеріальних активів. Склад валових доходів та валових витрат свідчить про те, що прибуток як об’єкт оподаткування являє собою досить умовну величину, яка характеризує співвідношення між доходами та витратами підприємства за певний, законодавчо встановлений період оподаткування. Безпосередньо залежить від собівартості продукції та витрат на виробництво (обіг) цієї продукції. Прибуток як об’єкт оподаткування визначається за даними спеціального податкового обліку, який не збігається з бухгалтерським обліком прибутку.
Важливою особливістю показника прибутку як об’єкту оподаткування (і це аж ніяк не може не враховуватися при аналізі цього показника) є те, що, з одного боку, кожне підприємство водночас і зацікавлене у його збільшенні, бо саме валові доходи підприємств – єдині джерела їх реальних прибутків, і об’єктивно, з огляду на необхідність досягнення мінімуму сплати податку до бюджету, прагне у кожний звітний період до його мінімізації. Саме ця особливість даного показника викликає інтерес до нього як до об’єкта аналізу, а як якісний показник фінансово-господарської діяльності підприємств він не може конкурувати з показником прибутку в класичному розумінні цього слова.
Таким чином, збільшення амортизаційних відрахувань веде до зростання витрат на виробництво продукції, а отже, за фіксованого рівня цін зменшує прибуток. Однак розміри збільшення амортизаційних відрахувань і зменшення прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, не збігаються, бо кошти, які спрямовуються на амортизацію основних фондів, не оподатковуються, на відміну від прибутку, а навпаки, ще й зменшують останній до оподаткування. Тому для підприємств вигідніше збільшувати суму амортизаційних відрахувань в основне джерело фінансування технічного розвитку підприємств в умовах ринкової економіки, забезпечуючи їм пом’якшення податкового режиму.
Слід зазначити, що за умови оподаткування підприємства згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” існуючий порядок нарахування амортизаційних відрахувань порівняно з лінійним дає змогу знизити платежі з податку на прибуток на початку строку функціонування основного засобу. Сума коштів, заощаджена завдяки перенесенню сплати суми податку на прибуток на наступні податкові періоди, може бути інвестована і приносити дохід, який наростатиме в наступні роки. Повну економічну вигоду від застосування існуючого порядку нарахування амортизаційних відрахувань можна оцінити з використанням процедури підрахунку теперішньої вартості грошового потоку.
Розрахуємо амортизаційні відрахування на екскаватор “ЕО – 3329” з первісною вартістю 40520 грн. Лінійним методом і згідно з порядком, установленим статтею 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (табл. 4.2). У розрахунках приймемо ліквідаційну вартість у сумі 2026 грн., що становить 5 % початкової вартості.
Як свідчать