28. | Відображені витрати на збут продукції | 93 | 66

65 | 210

29. | Списана сума витрат на збут | 791 | 93 | 210

30. | Списана собівартість реалізованої продукції | 901 | 26 | 4363,6

31. | Списано собівартість реалізованої продукції на фінансовий результат | 791 | 901 | 4463,6

32. | Списана сума доходу на фінансовий результат | 701 | 791 | 6000

33. |

Відображений нерозподілений прибуток |

791 |

441 |

1196,4

2.3. Аналітичний та синтетичний облік готової продукції.

Готова продукція обліковується на підприємствах за місцями її зберігання та окремими видами у встановлених одиницях виміру: натуральних, умовно-натуральних.

На складі в облікових регістрах готова продукція обліковується в кількісному виразі.

Кількісний облік готової продукції за її видами та місцями зберігання може бути організований декількома способами:

1) в сортових картках складського обліку;

2) без картковим способом.

При першому способі в бухгалтерії складають або обробляють групувальні відомості оприбуткування продукції за її видами в розрізі підрозділів – виробників та за місцями зберігання. При без картковому способі за допомогою ЕОМ кожен день складають оборотні відомості обліку випуску продукції з виробництва і руху готових виробів у розрізі складів та інших місць зберігання. При цьому необхідно звернути увагу на збалансованість даних по оприбуткуванню, відпуску і залишках продукції. Залишки готових виробів періодично інвентаризуються.

У картках або книгах складського обліку здійснюються записи про надходження і відпуск готової продукції та щоденно виводяться її залишки.

При створені повністю автоматизованих складів облік готової продукції в традиційній формі не ведеться, а необхідні для управління дані отримують як інформації по запиту. Картки змінюються оперативними машино грамами залишків та руху готової продукції по кожному найменуванню та виду.

У кінці місяця за даними аналітичного обліку витрат на виробництво визначається фактична собівартість готової продукції.

Аналітичний облік прийому і відпуску готової продукції, який оформляється прибутковими і видатковими документами, здійснюється за видами готової продукції, яка може відображатися за обліковими цінами з виділенням в регіонах відхилень фактичної собівартості виробів від їх вартості за обліковими цінами.

Для управління готовою продукцією інформація повинна формуватися щодо стану запасів готової продукції на складі, своєчасності та правильності її оприбуткування, забезпечення зберігання, своєчасності відвантаження, а також щодо виконання обов’язків за поставками продукції споживачам, тобто керівництво підприємство повинно бути забезпечене інформацією про наявність та рух готової продукції за місцями зберігання і матеріально відповідальними особами.

Готова продукція обліковується на підприємствах за місцями її зберігання й окремими видами у встановлених одиницях виміру: натуральних, умовно-натуральних.

На складі в облікових регістрах готова продукція обліковується у кількісному вираженні.

При створенні повністю автоматизованих складів облік готової продукції в традиційній картковій формі не ведеться, а необхідні для управління дані отримують як інформацію по запиту. У кінці місяця, за даними аналітичного обліку витрат на виробництво, визначається фактична собівартість готової продукції

Аналітичний облік приймання та відпуску готової продукції ведеться на підставі прибуткових і видаткових документів. Якщо облік готової продукції ведеться за обліковими цінами, то в кінці звітного періоду, після визначеної фактичної собівартості готової продукції, записи з випуску та відвантаження коригуються на суму відхилень фактичної собівартості від її вартості за обліковими цінами шляхом її співставлення

Таблиця 2.5.

2.4. Облік доходів від реалізації продукції

(робіт, послуг)

Одним із важливих і принципових теоретичних питань економічної діяльності є визначення терміна « доходи». Стандартом бухгалтерського обліку 15 « Дохід» дається така дефеніція : «Доход визначається під час збільшення активу або зменшення забовязання, що зумовлює зростання власного капіталу, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена»

Як економічна категорія, доход в загальному розумінні означає потік грошових та інших надходжень за одиницю часу і складається з таких по факторних елементів, як прибуток, заробітна плата, процент і рента.

Величина доходу впливає на показник прибутку, який є основним фінансовим показником діяльності підприємства.

Прибуток – це економічна категорія, що визначається як різниця між загальною виручкою і загальними витратами. Виручка означає суму грошей, отриману від продажу продукції, виконаних робіт чи наданих послуг, розраховується способом множення ціни товару на кількість його реалізованих одиниць.

Витрати – це сума спожитих на виробництво товарів, робіт і послуг факторів виробництва.

Отже, такі економічні категорії, як доход, витрати і прибуток, повинні мати конкретне наповнення, а фінансовий облік – регламентуватися державою з метою забезпечення однакового підходу до формування доходів і витрат у кожному підприємстві за певний період, що забезпечує порівнянність величини прибутку та платежів у бюджет.

синтетична;

семантична;

прагматична.

Залежно від мети фінансової звітності в кожній країні прибуток визначається за різною методологією і подається різним користувачам.

Метою фінансового обліку в Україні є складання фінансової звітності і надання її користувачам. Фінансова звітність повинна розкривати інформацію про фінансовий стан, результати діяльності й рух коштів підприємства. Користувачі приймають рішення на основі фінансової звітності щодо придбання цінних паперів, продажу та володіння ними, участі в капіталі підприємства, оцінка якості управління, забезпечення забовязань, визначення дивідендів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи наводяться у стандартні 15 « Доходи». Для визначення прибутку необхідно відповідно до стандартів розрахувати доходи та витрати за звітний період.

Критерії визначення доходу застосовуються окремо до кожної операції, але можуть стосуватися також до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої операції.

Не визнаються доходами такі надходження від юридичних і фізичних осіб:

сума податку на додану вартість;

сума акцизного збору;

сума інших податків і обов’язкових платежів до бюджету