У країнах з розвиненою ринковою економікою бухгалтерський облік методологічно й організаційно поділяється на фінансовий та управлінський. Це дві галузі єдиної системи обліку, кожна з яких має своє призначення і відіграє свою роль в управлінні підприємством, у забезпеченні необхідною інформацією різних користувачів.

Фінансовий облік — це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку й оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства в цілому та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавства і стандартів обліку. Ведення фінансового обліку є обов’язковим для всіх підприємств.

Управлінський облік — це сукупність методів та процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації для планування, контролю та прийняття рішень на різних рівнях управління підприємством.

Управлінський облік — це внутрішній облік, який ведеться для задоволення потреб в інформації керівників усього підприємства та його структурних підрозділів. Порівняльну характеристику фінансового і управлінського обліку наведено у Додатку А.

Документування бухгалтерського обліку

Обов’язковою умовою бухгалтерського обліку являється оформлення кожної господарської операції документом. Документація – це процес суцільного та безперервного відображення господарських операцій в документах.

Первинні документи, в тому числі на паперових та машинозчитувальних носіях інформації, повинні мати такі обов’язкові реквізити: найменування документу (форми), код форми, дата та місце складання, зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції, посада особи, відповідальної за ведення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші знаки, які ідентифікують особу, яка здійсняла господарську операцію.

Жодна господарська операція, яка відбувається на підприємстві та установі, не повинна уникнути документування. Однак документуванням господарських операцій займаються не тільки і не стільки працівники бухгалтерської служби підприємства чи установи, а насамперед ті, хто здійснює господарські операції і дає дозвіл на їх проведення. Це посадові особи виробничих, організаційно-технологічних, інженерно-технічних та розпорядчих служб і підрозділів. Тому необхідно зобов’язати керівника підприємства, організації і установи забезпечити документування всіх господарських операцій, пов’язаних з одержанням доходів, різними витратами, змінами в складі і стані майна, зобов’язань і капіталу, розподілом доходів тощо. Відповідальність за своєчасне та якісне складання документів, передачу їх у встановлені строки для відображення в бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених в документах, несуть особи, які склали та підписали ці документи. Бухгалтерські документи можна класифікувати за призначенням, порядком складання та способу висвітлення операції. Усі реквізити документа розміщують у порядку, що відповідає вимогам автоматизованого обліку. При цьому реквізити первинних документів можуть бути зафіксовані у вигляді коду.

Положення передбачає такі вимоги щодо оформлення документів: записи мають бути зроблені чорнилом, хімічним олівцем, пастою кулькової ручки; з допомогою друкарської машинки; засобами механізації і т. ін., які забезпечують недоторканність цих записів протягом часу, встановленого для їх зберігання в архіві. Для заповнення документів не допускається використання простого олівця. Деякі документи заповнюють лише чорнилом (наприклад, грошові чеки тощо). Перелік цих документів установлює Міністерство фінансів і центральні відомства (Національний банк і т. ін.). У документах забороняються виправлення і підчищення. Допущена помилка виправляється чорнилом, при цьому закреслюється неправильний запис і надписується правильний текст чи сума. Виправлення засвідчується підписом особи, що його зробила. У деяких документах, наприклад чеках, платіжних вимогах, дорученнях тощо виправлення взагалі не допускаються. Матеріальними носіями документів можуть бути окремі паперові бланки, перфокартка; перфострічки, магнітні стрічки, магнітні диски і т. ін. Процедура оформлення бухгалтерських документів має забезпечити інформаційну та юридичну їх повноцінність. Численність і різноманітність документів, які використовуються в бухгалтерському обліку, потребує їх класифікації. В економічній літературі є чимало класифікацій. Узагальнюючи ці класифікації, можна запропонувати їхнє групування за певними ознаками: призначенням, місцем написання, масштабом охоплення кількості операцій, ступенем узагальнення господарських фактів, характером оформлення, технікою написання й опрацювання (Додаток Б).

За призначенням документи поділяються на розпорядчі й виконавчі. Розпорядчими називають документи, які містять розпорядження (наказ, інструкцію і т. ін.) на здійснення господарського факту-операції. Виконавчими є бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції. До таких документів належать акти, накладні на передачу матеріальних цінностей, видатковий касовий ордер тощо.

За місцем написання документи поділяються на внутрішні та зовнішні. Внутрішні — документи, які складаються в господарствах відповідно до проведених ними операцій. До цих документів належать вимоги, накладні, касові ордери, акти тощо. Зовнішні — це такі документи, які надходять у господарство від інших підприємств, установ і організацій. Сюди належать усі банківські документи — платіжні вимоги, доручення, квитанції про заготівлю сільськогосподарської сировини тощо.

За масштабом охоплення кількості операцій документи поділяються на первинні й нагромаджувальні. Первинні — це документи, якими оформляють господарські факти (операції) у момент їх здійснення. Нагромаджувальні документи — це такі, які дають змогу протягом дня, декади, тижня, місяця фіксувати однорідні господарські операції в міру їх здійснення (наприклад, лімітно-забірні картки, дорожні листи, багатоденні