Журнали в інформаційній системі «1С: Підприємство» використовуються для роботи з документами. Працюючи з журналом, користувач може формувати документи, переглядати їх, а також редагувати і знищувати. Усі журнали в інформаційній системі «1С: Підприємство» можна розподілити на кілька типів, які відрізняються один від одного за способами створення і функціональними можливостями( Додаток Д). Але в журналі будь-якого типу можна працювати з документами — вводити, переглядати, редагувати і т. ін. Звичайний журнал призначено для роботи з документами одного виду (наприклад, журнали «Каса», «Банк», «Заробітна плата» тощо). Отже, різниця між додатковим і звичайним журналами полягає в тому, що додатковий журнал використовується для групування документів за їх видами, а загальний журнал дає змогу розподілити документи за значеннями їхніх реквізитів. Журнал «Інші» використовується для роботи з документами, для яких в системі не визначено певні журнали. Система «1С: Підприємство» дає змогу встановлювати між будь-якими документами відношення підпорядкованості «один до багатьох». Тому користувач під час роботи може відкрити журнал підпорядкованих документів, який містить документи, підпорядковані вибраному документу.

Для отримання результатної (звітної) інформації в інформаційній системі «1С: Підприємство» використовуються об’єкти, які називаються «Звіти» та «Оброблення». Назви «Звіти» та «Оброблення» відображують два типи задач, які розв’язуються в системі. До першого типу належать задачі, при розв’язуванні яких формується різноманітна звітність: бухгалтерська, фінансова, податкова, статистична тощо. До другого — задачі, пов’язані з виконанням різноманітних дій з інформацією (наприклад, вилучення з системи застарілих даних, імпорт інфор-мації із однієї системи в інші).

Упровадження і функціонування інформаційної системи «1С: Підприємство» відбувається у два розподілених в часі етапи: настроювання і безпосередня робота користувача з розв’язування економічних задач. Метаданими в інформаційній системі «1С: Підприємство» називається сукупність об’єктів метаданих, налаштованих на збереження та оброблення інформації про фінансово-господарську діяльність певного підприємства (фірми). Характеристику основних видів об’єктів метаданих, які використовуються в інформаційній системі «1С: Підприємство» (Додаток Ж). Головною властивістю будь-якого об’єкта метаданих є ідентифікатор — коротка назва об’єкта. При створенні нового об’єкта метаданих йому автоматично присвоюється умовний ідентифікатор, який складається із слова «Новий» та цифри. Поряд з поняттям метаданих в системі використовується поняття «структура метаданих», під якою розуміється модель предметної області.

Користувацьким інтерфейсом в інформаційній системі «1С: Підприємство» називається сукупність команд головного меню і панелей інструментів, налаштованих на роботу з конкретними об’єк-тами даних — довідниками, журналами, документами і т. ін. Мета створення інтерфейсу — забезпечити швидкий доступ користувачів до інформації, яка необхідна для виконання їхніх обов’язків.

Права в системі «1С: Підприємство» визначають повноваження користувачів на роботу з інформацією, яка обробляється в системі. Операцією призначення прав користувачеві вирішуються дві основні задачі. З одного боку, обмежується коло користувачів конфіденційною інформацією, з іншого — заборона виконання окремих операцій (в першу чергу, операцій знищення і коригування даних) дає змогу в певній мірі запобігти можливим втратам інформації.

Конфігурація створюється за допомогою «Конфігуратора» і використовується в системі для реалізації модулів.

Модулем називається програма на вмонтованій об’єктно-орієнтованій мові системи «1С: Підприємство». Модулі розташовуються в заданих точках структури метаданих і викликаються в певні моменти роботи системи. Наприклад, в системі існує режим введення нового документа — введення на основі. Суть цього режиму полягає в тому, що за основу береться документ-зразок, з якого в новий документ переноситься інформація. Алгоритм перенесення інформації з документа-зразка в новий документ і зберігатиметься в модулі, який «прив’язаний» до цього документа.

Крім режимів Конфігуратор та 1С: Підприємство в системі існує й режим Наладчик. Наладчик — це допоміжний зовнішній засіб, за допомогою якого здійснюється настроювання (з рос. — отладка) програмних модулів, створених в режимі конфігурування. У цьому режимі виконуються такі процедури:

Таким чином, робота в системі здійснюється в режимі Користувач — ПОЕМ і починається з виклику (запуску) того чи того режиму.

Підчас роботи в системі «1С: Підприємство» доречно використовувати основні функціональні клавіші, які наведенні в додатку П.

Автоматизація обліку активів підприємства

Активи підприємства — це майнові об’єкти власності, матеріальні або нематеріальні ресурси (засоби, запаси, можливості, джерела чогось тощо), носії ознак вартості, отримані в результаті попередніх господарських процесів та які мають властивість приносити в майбутньому вигоду — дохід підприємству. У світовій практиці найбільш розповсюдженим визначенням активів є наступне: активи — це ресурси, які отримані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому. В Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку (п. ) — активи визначаються, як ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Актив, як економічний потенціал, може існувати у формі:

грошових коштів;

еквівалентів грошових коштів;

виробничих засобів;

незавершеного виробництва;

запасів готової продукції;

товарів;

фінансових інвестицій;

дебіторської заборгованості юридичних або фізичних осіб.

Кожен із цих активів сприяє надходженню економічних вигод на підприємство по-різному:

1. Придбані за гроші і для господарської діяльності активи забезпечать у майбутньому додаткове надходження грошових коштів на підприємство.

2. Фінансові інвестиції в акції, облігації, депозити забезпечать надходження грошових коштів на підприємство у вигляді відсотків, дивідендів.

3. Дебіторська заборгованість — це теж пряме надходження грошових коштів у майбутньому в результаті її погашення дебіторами