Зміст, призначення і будова рахунків зумовлені об'єктами, що облі-ковуються. У результаті господарської діяльності активи та джерела утворення їх можуть збільшуватися або зменшуватися. Таке збільшення або зменшення відображається відокремлено на рахунках. Тому рахунки бухгалтерського обліку прийнято зображати у вигляді двосторонньої таблиці, ліву сторону якої позначають умовним терміном дебет, а праву - кредит. Назву рахунка пишуть посередині таблиці.

Терміни “дебет” і ”кредит” - умовні технічні позначення сторін рахунка і ніякого змістового навантаження не несуть. Таку форму, що нагадує розворот сторінок книги , використовують для позначення схеми рахунка в усьому світі. Кожна сторона призначається для відокремленого відображення збільшення або зменшення початкових сум. Схематично рахунок має таку форму (рис. 4.1).

Рахунок
Дебет (назва) Кредит

Рис. 4.1. Загальна форма бухгалтерського рахунка

Оскільки об'єкт бухгалтерського обліку характеризується певним станом, тобто наявністю на певний момент часу засобів, коштів і джерел, то перш за все на рахунку фіксують цей стан, що називається почат-ковим залишком (сальдо). Термін "сальдо" походить від італ., що означає “остача”. Після цього на рахунках відображають госпо-дарські операції, тобто записи, що впливають на зміну початкової остачі засобів і джерел: збільшення об'єкта обліку записують на одній стороні рахунка, а зменшення - на протилежній. Маючи інформацію про початкове сальдо облікового об'єкта та його зміни протягом звітного періоду, визначають сальдо на кінець звітного періоду. Підсумкова інформацію про вартісну зміну об'єкта обліку, відображена за дебетом чи кредитом, називається оборотом. Підсумки записів за дебетом рахунка називають дебетовим оборотом, підсумки записів за кредитом рахунка - кре-дитовим оборотом.

Залежно від обліку активів чи джерел утворення їх бухгалтерські рахунки поділяють на активні та пасивні.

Активні рахунки призначені для обліку наявності та руху мате-ріальних та нематеріальних об'єктів і відкриваються для об'єктів, що формують активні статті балансу (“Основні засоби”, “Нематеріальні активи”, “Виробничі запаси”, “Товари”, “Каса”, ”Рахунки в банках”, “Розрахунки з покупцями та замовниками” тощо).

Пасивні рахунки призначені для обліку наявності та зміни джерел утворення і відкриваються для статей балансу, що містяться в пасиві балансу (“Статутний капітал”, “Резервний капітал”, “Нерозподілені прибутки”, “Довгострокові позики”, “Розрахунки з постачальниками та підрядниками , Розрахунки з оплати праці тощо).

При відкритті рахунків у них записують початкові сальдо на підставі даних статей балансу. Оскільки господарські засоби розміщені в лівій стороні балансу - активі, то і сальдо в активних рахунках записують зліва, на дебеті рахунка. Джерела господарських засобів відображають у балансі з правої сторони, то і, відповідно, сальдо в пасивних рахунках записують справа, на кредиті рахунка. Отже, активні рахунки завжди мають дебетове сальдо, а пасивні рахунки - кредитове, що засвідчує тісний взаємозв'язок між балансом і рахунками. Сума всіх дебетових залишків (сальдо) активних рахунків відображає загальну вартість господарських засобів (майна) і дорівнює підсумку активу балансу.

Відповідно, сума всіх кредитових залишків (сальдо) пасивних рахунків відображає загальний обсяг джерел засобів (капіталу) і дорівнює підсумку пасиву балансу.

На тій стороні рахунка, де показується залишок, відображається його збільшення, а зменшення - на протилежній. В активних рахунках зали-шок завжди дебетовий, збільшення відображається за дебетом, а змен-шення - за кредитом. У пасивних рахунках, де залишок завжди кредитовий, збільшення джерел відображають за кредитом, а змен-шення - за дебетом.

Для визначення кінцевого залишку (сальдо) на активному рахунку до початкового дебетового залишку (сальдо) додають дебетовий оборот і віднімають кредитовий оборот.

У пасивних рахунках для визначення залишку (сальдо) на кінець місяця необхідно до початкового кредитового сальдо додати кредитовий оборот і відняти дебетовий оборот.

Отже, виходячи з будови рахунків, видно, що дебет і кредит активних і пасивних рахунків мають різне значення. Це випливає із суті господарських засобів і джерел їх утворення. Активні рахунки мають залишок (сальдо) завжди дебетовий; пасивні рахунки - тільки кредитовий: за відсутності певного виду засобів або джерел окремі рахунки можуть мати сальдо рівне нулю.

4.2. Метод подвійного запису, його обґрунтування і контрольне значення

Економічна суть господарської операції полягає в тому, що вона викликає подвійні й рівновеликі зміни засобів та джерел їх формування. Двоїстий характер господарської операції зумовлює необхідність відображення її на рахунках методом подвійного запису.

Подвійний запис - метод, що випливає з економічної суті відображення операцій, кожна з яких обумовлює зміни у двох її частинах в активі, у пасиві чи в активі й пасиві одночасно. Це важливий принцип однакового відображення господарських операцій на рахунках.

Відображення кожної господарської операції двічі, за дебетом одного і за кредитом другого рахунків в одній і тій же сумі називають подвійним записом. Подвійний запис не тільки елемент методу і принцип відо-браження операцій на рахунках, а й основний технічний прийом бухгалтерського обліку. Він забезпечує горизонтальний взаємозв'язок між рахунками і виконує важливу контрольну функцію, оскільки загальна сума записів за дебетом рахунків завжди дорівнюватиме загальній сумі записів за кредитом рахунків.

Такий взаємозв'язок між рахунками, що виникає шляхом подвійного запису, називається кореспонденцією рахунків, а такі рахунки кореспон-дуючими. Як синонім кореспонденції рахунків використовують терміни: бухгалтерська проводка, контіровка, рахункова формула. Процес рознесення суми господарської операції на рахунки називають контіровкою. Для