1.3. Бухгалтерський облік як галузь економічної науки

Бухгалтерський облік є самостійною теоретичною і практичною економічною наукою, галуззю практичної суспільної діяльності. Бухгалтерський облік являє собою самостійну галузь наукових знань, яка має певні системоутворюючі ознаки і є частиною системи економічних наук. Облік є динамічною і відкритою системою, яка контактує з економікою, тому з розвитком економічної системи змінюється система обліку: з’являються нові елементи, втрачають актуальність інші, постають нові зв’язки між елементами (рахунки, правила розрахунків окремих економічних показників, моделі обліку ресурсів, собівартості, прибутку та ін.). Бухгалтерський облік займає центральне місце в системі облікових дисциплін тому, що його організація і методологія регламентується законами, стандартами, планом рахунків, законодавчими актами, які є обов’язковими для застосування на всіх підприємствах і організацій. У цей же час на бухгалтерський облік як систему впливають методологічні дисципліни, які мають важливе значення для розвитку його теорій – теорія систем, теорія інформатики, менеджмент та інші. Хоча названі дисципліни і не відносяться до облікових, їх вплив на формування загальної теорії бухгалтерського обліку є загальновизнаним.

Бухгалтерський облік, як наука і практична діяльність, тісно пов’язані з цілою сукупністю фундаментальних і прикладних дисциплін. Теорія обліку передусім спирається на філософію, яка вивчає найбільш загальні закони розвитку суспільства і пізнання. Ці закони вивчають розвиток теорії і практики бухгалтерського обліку.

Процедурні правила бухгалтерського обліку регламентує законодавча база, яка регулює діяльність підприємства. Правова регламентація розглядається не тільки як метод, а як принцип управління. Тому юридичні науки, правові дисципліни формують правове поле бухгалтерського обліку підприємств, організацій і установ.

Бухгалтерський облік тісно пов'язаний з економічною теорією і прикладами економіки, які вивчають різні фази відтворення: виробництво - обмін - розподіл - споживання та такі економічні категорії, як виробничі ресурси, ціна, гроші, товар, прибуток. Разом з тим, економічні теорії є методологічною базою інших економічних наук, зокрема мікро- та макроекономіки, економічної статистики. Фінансів, менеджменту і маркетингу.

2. Предмет і метод бухгалтерського обліку

2.1. Предмет бухгалтерського обліку та його основні об'єкти

Бухгалтерський облік, як і будь-яка наука, має свої предмет, об'єкти, суб'єкти і метод, за допомогою якого досліджують сферу його охоплення. Предмет - це те, на що спрямована пізнавальна (науково-теоретична) та практична діяльність людей. Предметом бухгалтерського обліку в широкому розумінні є те, що відображається в його системі, тобто вся господарська діяльність підприємства чи об'єднання як облікової одиниці або, наслідуючи загальноприйняту термінологію, суб'єкта, що знаходиться на самостійному балансі. Безпосередньо предметом обліку, його складовими виступають факти (дії, події) господарської діяльності, які трансформуються у своїй сукупності в певний стан і результати господарської діяльності. Вивчення того, що обліковується, розкриває предмет бухгалтерського обліку, а вивчення того, як ведеться облік, якими способами і прийомами його здійснюють, розкриває його метод.

Суб'єктами бухгалтерського обліку є підприємства, організації, установи, особи, що здійснюють будь-який вид діяльності. Предмет розглядається через його окремі елементи, складові, які називають об'єктами. Під об'єктом обліку розуміють конкретний засіб (майно), джерело його утворення та їх рух у процесі кругообороту.

Предмет бухгалтерського обліку обмежується рамками суб'єкта господарювання. Інформація, а не самі об'єкти в їх фізичному розу-мінні, є предметом обліку. Предмет обліку - це факти господарської діяльності, які характеризують стан та використання ресурсів підприємства, процес придбання, виробництва та збуту, розрахункові відносини підприємства з фізичними і юридичними особами, результати діяльності підприємства, формування інформації для внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Об'єкти, що обліковуються, за економічним змістом та призначенням можна об'єднати в три групи:

господарські засоби (майно);

джерела утворення господарських засобів (капітал);

господарські процеси.

Отже, предметом бухгалтерського обліку є господарські засоби за їх складом і використанням, джерела формування та їх цільове призначення, господарські процеси, що відбуваються на підприємстві.

Вивчення об'єктів бухгалтерського обліку, якими є ресурсний потенціал підприємства, здійснюють через групування господарських засобів за двома ознаками:

за складом і розміщенням;

за джерелами утворення (формування).

Майново-ресурсний потенціал підприємства - це основні й оборотні засоби, що належать підприємству, розмір яких відображають у бухгалтерському балансі. Групування засобів за складом і розміщенням залежить від особливостей господарської діяльності підприємства. Залежно від їхньої ролі вони виступають як засоби праці і предмети праці. У зв'язку з цим засоби праці і предмети праці поділяють на основні та оборотні.

Оскільки майно відображають в активі балансу, то прийнято майно називати активами. Активи - це матеріальні і нематеріальні ресурси, набуті підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигід у майбутньому. Тобто облік повинен розглядати у своїй системі матеріальні ресурси, наділені потенційною продуктивністю: непридатні і неліквідні активи списуються з обліку. Робочі активи поділяються за багатьма класифікаційними ознаками, основними, вихо-дячи з засад бухгалтерського обліку, є:

за формою функціонування;

за характером участі у процесі обороту;

за ступенем ліквідності.

Класифікацію активів підприємства наведено на рис. 2.1. За формою функціонування матеріально-ресурсний потенціал поділяють на такі групи: матеріальні, нематеріальні, фінансові активи. Матеріальні активи - це засоби підприємства, які мають матеріально-речову форму. До групи матеріальних активів підприємства включають: основні засоби, незавершене будівництво, запаси.

Основні засоби - це сукупність засобів праці, які функціонують у незмінній натурально-речовій формі. Вартість основних засобів зменшується поступово відповідно до їх фізичного і морального зношування.

Активи

За формою

функціонування |

За участю