Кредиторська заборгованість - це тимчасово залучені підпри-ємством кошти від фізичних та юридичних осіб. Така заборгованість підприємства перед іншими контрагентами виникає за умови отримання від них продукції, послуг чи робіт, раніше сплати за них. Кредиторську заборгованість у межах нормативних (контрактних) термінів оплати рахунків чи зобов'язань вважають нормальною, а в разі порушення термінів платежів - простроченою.

Фізичні та юридичні особи, перед якими дане підприємство має кредиторську заборгованість, називаються кредиторами. Відповідно облікові регламентації джерела залучених коштів називають зобов'язаннями і трактують як заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Власний капітал і зобов'язання (пасиви) відображають у балансі з правої сторони, вони є важливими об'єктами бухгалтерського обліку.

У процесі господарської діяльності господарські засоби перебувають у русі, здійснюючи постійний кругооборот та змінюючи при цьому форму і вартість. Проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг називають операційним циклом. Основними стадіями кругообороту господарських засобів є такі процеси: постачання, виробництва, реалізації.

Господарські процеси в узагальненому вигляді - це взаємодія трьох складових: засобів праці (обладнання, інструменти), предметів праці (сировина, матеріали, паливо), живої праці (робоча сила). У бухгалтер-ському обліку окремий процес як частина кругообороту господарських засобів складається з первинних елементів - господарських операцій. Під терміном господарська операція розуміють дію або подію, яка викликає зміни у структурі активів, зобов'язань та власному капіталі підприємства. Характеристикою господарської операції є її відмітні від інших ознаки, що дає можливість групувати однорідні господарські операції. Показники господарської операції забезпечують кількісну характеристику операції з допомогою відповідних вимірників (нату-ральних, трудових, грошових). Отже, господарські операції в сукупності складають господарські процеси, які в цілому формують кругооборот засобів (капіталу).

Процес постачання (придбання) - стадія кругообороту, на якій грошові кошти перетворюються в засоби виробництва і трудові ресурси, Підприємство в результаті забезпечується матеріальними, інтелек-туальними і людськими ресурсами. При цьому об'єктами обліку тут є витрати на придбання засобів і ресурсів, обсяг їх заготівлі, розрахункові операції з постачальниками.

Процес виробництва - стадія кругообороту, на якій створюють блага шляхом поєднання засобів виробництва з робочою силою (виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг). Виготовлений продукт доставляють до споживача. Тут об'єктами обліку є витрати (засоби праці в розмірі зношеної частини, сировина, паливо, енергія, праця та її оплата), собівартість продукції, наявність та рух готової продукції.

Процес реалізації - стадія кругообороту, на якій реалізують вироблену товарну продукцію, і остання набирає грошової форми, що дає можливість продовження наступного операційного циклу круго-обороту капіталу. В процесі реалізації об'єктами обліку є витрати, пов'язані з відвантаженням та реалізацією продукції, обсяг відван-таження та реалізації продукції, обчислення доходу та прибутку від реалізації продукції, розрахунки з покупцями та за зобов'язаннями з податковими та іншими органами.

Отже, процеси постачання, виробництва і реалізації є важливими об'єктами бухгалтерського обліку.

2.2. Основоположні принципи (конвенції) обліку

Швидке поширення транснаціонального фінансування та інвестування висуває додаткові вимоги до обліку і звітності. Облік, як засіб повідомлення підприємством компонентам капіталу в т.ч. іноземних та органам державної влади про своє фінансове становище та оцінку результатів свої діяльності, повинен бути зрозумілим. Незважаючи на спроби гармонізувати стандарти розробкою прийнятих у міжнародному масштабі правил обліку між системами обліку різних країн усе залишаються значні відмінності. Стандарти обліку - це правила підготовки фінансових звітів; ними визначається доцільність інфор-мації щодо обліку. Облік формується тим середовищем, у якому він функціонує, тому міжнародна стандартизація облікових підходів хоча і має значні успіхи, однак носить обмежений характер. За цієї причини на перший план виходять конвенційні підходи і методи обробки облікової інформації та складання звітності. Конвенції ( з лат. - угода) - міжнародні договори, що передбачають дотримання за-гальних узгоджених правил. Облікові конвенції формуються на концептуальній основі, яка, у свою чергу, ґрунтована на базових принципах.

Слово принцип (від лат. рrіпсіріwn - основа, начало) - висхідна основа будь-якої теорії, науки, що визначає всі наступні положення, які випливають з його твердження. Концептуальну основу бухгалтерського обліку не можна порівняти з базисним законом науки. Вона постійно змінює форми, щоб відповідати змінам суспільних потреб і розвивається через досвід і консенсус.

Принцип бухгалтерського обліку - це правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності. Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні ґрунтується на таких основних принципах: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання змісту над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність.

Обачність - принцип, згідно з яким методи оцінки, що засто-совуються в бухгалтерському обліку, мають запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства. Це означає, що витрати та зобов'язання потрібно відображати в бухгалтерському обліку відразу ж після отримання інформації про ймовірність їх виникнення, а активи та доходи - лише тоді, коли їх реально отримано або зароблено.

Повне висвітлення - принцип, згідно з яким фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що