Оцінка - спосіб грошового вимірювання об'єктів бухгалтерського обліку. За допомогою оцінки натуральні й трудові вимірники пере-раховують у вартісні. У бухгалтерському обліку оцінка об'єктів обліку ґрунтується переважно на показнику фактичних витрат на їх створення чи придбання (історичної собівартості).

Калькулювання - це метод обчислення собівартості виготовлення продукції або виконаних робіт, наданих послуг. Суть методу полягає в тому, що обґрунтовують, визначають і розподіляють витрати, які належать до того чи іншого об'єкта калькулювання (виробу, процесу, замовлення тощо). Результатом процесу калькулювання є калькуляція. Облік кругообороту капіталу базується на трьох калькуляціях: собівартості придбання (постачання), виробничої собівартості та повної собівартості реалізованої продукції.

Бухгалтерські рахунки - спосіб поточного групування у встанов-леному порядку економічно однорідних об'єктів обліку. Рахунок відображає стан та рух засобів, джерел і господарських процесів.

Подвійний запис - метод відображення господарської операції на рахунках; техніка бухгалтерського обліку. Подвійний запис є продуктом кругообігу господарських засобів, відображає подвійність господарських процесів. Суть його полягає у подвійному відображенні в бухгалтерському обліку кожної господарської операції: за дебетом одного і кредитом іншого рахунка однієї і тієї ж суми. Подвійний запис не тільки важливий технічний, а й контрольний прийом.

Баланс - метод бухгалтерського узагальнення даних через рахунки і подвійний запис. Показує склад майна суб'єкта діяльності за видами (складом і використанням) і джерелами утворення на певну дату в узагальненому вартісному вимірнику. Бухгалтерський баланс показує залишки на рахунках, які характеризують, з одного боку, майно суб'єкта господарювання, а з другого — його власний і залучений капітал. Бухгалтерський баланс є однією з основних форм бухгалтерської звітності.

Бухгалтерська звітність - метод підсумкового узагальнення й одержання підсумкових показників за звітний період. Це впорядкована система взаємопов'язаних економічних показників господарської діяльності підприємства за звітний період. Звітність складається за певними правилами і стандартами на підставі даних рахунків бухгалтерського обліку з певною системою їх групування. Взаємозв'язок між предметом і методичними прийомами бухгалтерського обліку показано нарис. 2.2.

Об’єкти бухгалтерського

облік

гшшшшг

ррр |

Документування,

інвентаризація | Оцінка і калькуляція | Рахунки і подвійний запис | Балансове загашення | Звітність

Рис. 2.2. Взаємозв’язок елементів методу бухгалтерського обліку

Методичні прийоми бухгалтерського обліку взаємопов'язані, доповнюють один одного і в сукупності становлять одне ціле - метод бухгалтерського обліку.

Перш ніж перейти до розгляду категорій у бухгалтерському обліку, розглянемо його можливий розвиток. Такий розгляд не має за мету висвітлення історичного розвитку обліку, а лише встановити засади облі-кової моделі. Так докладно облаштована подвійна бухгалтерія не була випадковим винаходом, а скоріше результатом узагальнення способів обчислень, які поступово вдосконалювалися. Ймовірно, спочатку повинні були існувати прості записи для обчислення наявності готівкових грошей, товарів, майна, тобто відокремлені записи про наявність майна, боргових зобов'язань, претензійних вимог (купецька арифметика).

У цей час статок торговця (купця) складався не лише з готівково-грошових знаків і товарів, але й іншого майна - предметів обстановки, рухомого і нерухомого майна, засобів торгівлі. Товарно-грошові відносини почали складатися насамперед у сфері торгівлі. Відповідно і перші облікові записи були, очевидно, зроблені у цій сфері, виходячи з того, що джерелом багатства виступала торгівля. Із усіх видів діяльності пріоритет надавався праці у торгівлі, оскільки вона сприяла накопиченню багатства, яке зіставлялося тоді із золотом, грошима. Принцип торгового капіталу: купити, щоб продати дорожче і отримати золоту різницю. Про те, що ця різниця може виникнути лише завдяки виробництву, з праці тоді ще не думали. В міру проникнення капіталу у сферу виробництва облікові записи поширились на неї. Першопочатково торговець повинен був скласти свою власність докупи, а саме:

Готівка - 100

Товари - 200

Рухоме майно - 300

Нерухоме майно - 200

Власність (статок) - 800

[Власний капітал]

Наведений вище підрахунок власності ще не є балансом, але він вже охоплює сьогоднішні активи. Такі активи представляють (у наведеному прикладі) лише власність торговця; цю обставину потрібно враховувати, оскільки розвиток обліку, вплив на нього юриспруденції, розширення економічних зв'язків, використання фінансових інструментаріїв змінили сутність активів. Згодом статичні записи наявного майна повинні були бути поділені на збільшення і зменшення його, тобто покликані обліково відобразити рух - надходження і видатки. У такий спосіб мали спочатку виникнути теперішні грошові і матеріальні рахунки, в яких зліва записувалися збільшення (надходження), а справа - зменшення (видатки):

Надходження | Видатки

Рис. 2.3. Грошовий (матеріальний) рахунок

Із використанням кредиту (позики) постала потреба запровадити способи розрахунків різниці вартості боргових зобов'язань і претензійних вимог. Для кращого запам'ятовування вже тоді повинні були робити записи. З самого початку торговець, ймовірно, повинен був записувати покупку чи продаж у кредит лише хронологічно на аркуші паперу чи в зошиті; при оплаті цей запис просто знищувався (анулювався чи закреслювався), розривався аркуш.

При подальшому вдосконаленні облікових записів стало звичним, що розрахунки з дебіторами набули форми, подібної до майнового рахунка. Тут так само зліва записувались очікувані надходження від боржника, а справа - погашення боргу.

Коли торговець сам одержував товари в кредит, то такий самий спосіб він застосовував до кредиторів: справа вносились зобов'язання кредитору, а зліва - надходження від кредитора.

До цього моменту, ймовірно, можна віднести виникнення балансового узагальнення. Від суми власності торговець просто віднімав свої борги і різницю називав "чистою власністю". Отже, два зіставлення його майна виглядали так:

а) перед використанням кредиту: б) після використання кредиту:

готівка 300 готівка 300

власні товари 200 власні товари 200

Отже, тут висхідною точкою є те, що власність торговця не