Значним резервом скорочення матеріальних витрат є максимізація використання відходів у власному виробництві, що призведе до підвищення ефективності роботи підприємства, зниження собівартості і збільшення прибутку.

Згідно рис.3.3. спочатку запаси надходять на підприємство у вигляді сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, призначених для виробництва. Потрапляючи у виробничий процес, вони переходять до категорії незавершеного виробництва, після чого запаси стають готовою продукцією.

Аналітична та синтетична облікова інформація є основою для управління запасами підприємства. Без чітко організованого обліку запасів апарат управління не зможе виконувати ритмічну роботу підприємства, не зможе захистити себе від конкурентів.

Ефективне використання запасів є важливим завданням підприємства і повинно забезпечуватися прискоренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу.

На стадії створення виробничих запасів – раціональне використання матеріальних ресурсів, удосконалення нормування, ліквідація наднормативних запасів, налагодження роботи транспорту, оптимальний вибір постачальників та ін.

На стадії незавершеного виробництва – скорочення тривалості виробничого циклу, впровадження прогресивної техніки і технології, розвиток стандартизації та уніфікації, вдосконалення системи економічного стимулювання тощо.

На стадії обігу – раціональна організація збуту продукції, прискорення документообороту, дотримання договірної платіжної дисципліни, використання маркетингових важелів активізації продажу (реклама) та ін.

У конкретних умовах виробництва і збуту кожне підприємство самостійно обирає найбільш прийнятні шляхи прискорення оборотності запасів, що дає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва та реалізації продукції без залучення додаткових фінансових ресурсів.

Аналіз стану виробничих запасів підприємства необхідно розпочинати з вивчення динаміки та перевірки відповідності фактичних залишків їх плановій потребі.

ВАТ «Харчосмакова фабрика» не розраховує нормативів виробничих запасів. Фабрика при виробництві готової продукції орієнтується на ринок, попит покупців.

Оскільки виробничі потужності дозволяють випускати продукцію, фабрика приймає замовлення від покупців, і не може розраховувати нормативів. Вся продукція на підприємстві має обмежений термін реалізації до 1 місяця, тому виробництво завчасно плануватися не може, а працює під замовлення покупців.

Сировина, матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру займають майже 70% усіх витрат на виробництво промислової продукції. Цим визначається необхідність особливо точного обліку і суворого контролю за раціональним використанням сировини і матеріалів у виробництві, адже економія матеріальних витрат набагато знижує собівартість продукції.

Проте відпуск матеріалів зі складів у цехи не вважається їх остаточним витрачанням, а розглядається лише як внутрішній рух матеріальних цінностей. Саме тому потрібен і остаточний контроль. Суть якого полягає у зіставленні фактичних витрат матеріалів з витратами за нормою на фактично випущену продукцію і виявленні відхилень від норм (економії чи перевитрат), їх причин і винних осіб. Методи контролю залежать від особливостей матеріалів, що використовуються, і технології виробництва.

Виробничі запаси на виробництво списуються згідно затверджених рецептур. При списанні виробничих запасів в кондитерській промисловості враховується вміст сухих речовин згідно якісних посвідчень на сировину.

Попередні розрахунки за фактичною рецептурою – різновид методу документального оформлення відхилень від норм – застосовується в харчовій галузі, де відхилення від норм витрат матеріалів виникають внаслідок структурних зрушень в складі вихідної суміші. Такі відхилення виявляються зіставленням фактично використаного набору матеріалів з їх витратами за нормативною технологією. Причому нормативний набір визначається шляхом добутку всього фактичного завантаження суміші на передбачене технологією процентне співвідношення кожного виду, ґатунку, марки матеріалів в загальному завантаженні.

Аналіз списання сировини на виробництво по сухих речовинах видно в «Звіті про витрати сировини на здану на склад продукцію в перерахунку на сухі речовини» [Додаток № ]. Даний звіт ведеться за місяць по кожному цеху. До звіту додаються виробничі листки по виду готової продукції, де вказується розхід сировини на фактичний вихід продукції.

В Звіті про витрати сировини вказується процентний вміст сухих речовин в сировині по плану і фактично. Також ведеться плановий і фактичний розхід сировини: в натурі і в сухих речовинах. В кінці місяця порівнюються дані по розходу сировини в сухих речовинах. Якщо фактичний розхід сировини перевищує плановий, ми отримуємо економію.

Перевищення наявності виробничих запасів над їх потребою призводить до погіршення фінансового стану підприємства, оскільки відбувається іммобілізація коштів на придбання запасів, які не використовуються у виробництві.