Облік виробничих запасів здійснюються за такими напрямками: кількісний і вартісний облік; облік заготівлі і придбання матеріалів; наявності і руху матеріалів на складах; використання матеріалів у процесі виробництва; реалізації матеріальних цінностей.

У виробничому процесі використовують велику кількість матеріалів. Вихідним моментом побудови їх обліку є класифікація. Розрізняють економічну і технічну класифікацію.

В основну економічної класифікації матеріалів покладено їх значення для процесу виробництва, оскільки використовувані в ньому матеріали відіграють різну роль. Одні формують речовину основу (субстанцію) майбутнього продукту (наприклад, яблука для виготовлення яблучного соку, метали для виготовлення обладнання, тканин для виготовлення одягу тощо), інші беруть участь

у процесі виробництва, або надаючи виробам відповідних властивостей (наприклад, фарби), або сприяючи виробничому процесу (обтиральні, тарні матеріали та ін). Першу групу називають основними матеріалами, другу – допоміжними. Зі складу основних матеріалів виокремлюють куповані напівфабрикати.

Допоміжні матеріали поділяють на такі групи: допоміжні матеріали, приєднувані до основних матеріалів; використовувані засобами праці (мастило тощо), такі, що забезпечують нормальний хід процесу виробництва (паливо, тара і т.ін), господарські матеріали для ремонтів (запчастини), електролампи.

Використання матеріалів у процесі виробництва часто призводить до появи відходів. Частина з них (клітковина, кісточки на плодоконсервних заводах, залізний лист, труби, прокат тощо на машинобудівних заводах) мають певну цінність і використовуються ще раз як повторні матеріали або для виготовлення продукції, або для реалізації іншими підприємствам. Решта матеріалів є безповоротними для підприємства, і їх вважають втратами. Ці відходи оцінці не підлягають.

У першому випадку відходи оцінюють і їх вартість зменшує витрати виробництва. У другому – виробництво втрачає всю вартість невикористаної частини матеріалів. При цьому воно може завдавати шкоди навколишньому середовищу, а штрафні санкції за це є від’ємною вартістю втрат. З огляду на це необхідно впроваджувати безвідходну технологію.

Згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку виробничі запаси класифікуються за такими групами:

201 Сировина і матеріали

202 Куповані напівфабрикати та комплексуючі вироби

203 Паливо

204 Тара і тарні матеріали

205 Будівельні матеріали

206 Матеріали передані у переробку

207 Запасні частини

208 Матеріали сільськогосподарського призначення

209 Інші матеріали

Для правильного планування потреби в матеріалах, раціональної організації їх обліку і контролю за використанням у виробництві крім економічної класифікації використовують класифікацію за технічними ознаками. Залежно від технічних ознак запаси класифікують на групи та підгрупи за найменуваннями, типом, сортом, розміром і т.ін. Така класифікація запасів відображається у розроблювальних на підприємствах номенклатурах систематизованого переліку запасів.

Облік виробничих запасів організовують за назвою (видами) сировини і матеріалів, а в межах кожного виду – за розділами, типами, групами, сортами і окремими найменуваннями, тобто за окремими номенклатурними номерами, одиницями виміру кількості та якості та історичною собівартістю.

Матеріальні, сировині та паливні ресурси є одними з найважливіших на підприємстві, тому й документальне оформлення надходження, наявності і витрачання зазначених ресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей.

1.2. Нормативне забезпечення ведення бухгалтерського обліку в Україні

Бухгалтерський облік утворює нерозривну єдність з середовищем, у взаємозв’язку з яким він проявляє свою цінність, зокрема, з системою законодавчого регулювання. Схема нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні представлена п’ятьма рівнями, кожен з яких охоплює ряд документів (рис. 1.1.)

В Україні суб’єктами нормативного регулювання обліку є Кабінет Міністрів, Міністерства органів Держкомстатистики, Державна податкова служба, Національний банк та інші державні органи. Нормативними документами регламентуються як об’єкти обліку, так і схема кореспонденції рахунків.

Методологічне регулювання здійснює, як правило, Міністерство фінансів, що займається розробкою:

Плану рахунків бухгалтерського обліку;

положень про документальне забезпечення захистів в бухгалтерському обліку;

обсягу, форми і порядку складання річної (квартальної) бухгалтерської звітності

порядку ведення облікових регістрів різними підприємствами;

інших нормативних документів, що регулюють облік в цілому та окремі його ділянки.

Бухгалтерський облік в Україні ґрунтується на міжнародно-визнаних нормах обліку та звітності, основні вимоги яких встановлені Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та ведеться на підприємстві безпосередньо з дня його реєстрації до моменту ліквідації.

Обліку притаманна певна специфіка залежно від виду діяльності підприємства та форми господарювання.

Бухгалтерський облік зобов’язаний вести всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, розмірів, видів діяльності.

Організація бухгалтерського обліку має забезпечити:

повне й безперервне забезпечення всіх господарських операцій, що були здійснені на підприємстві протягом звітного року;

складання встановленої органами державного управління бухгалтерської фінансової звітності.

Бухгалтерський облік і звітність регулюються державною, стандартами різних рівнів. Інформація бухгалтерського обліку використовується внутрішніми та зовнішніми споживачами.

Нормативною базою, що регулює організацію та методологію бухгалтерського обліку є:

Національні стандарти бухгалтерського обліку.

Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996 – ХІV від 16 липня 1999 р

Закон №18/97-ВР від 03.04.97 р. „Про податок на додану вартість”.

Закон України №283/-97-ВР від 22.05.97 р „Про внесення змін до Закону України”, „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерського обліку, затверджене наказом МФУ №88 від 24.05.95р.

Вказівки про склад та порядок заповнення облікових регістрів малими підприємствами, затверджені наказом МФУ №112 від 31.05.96 р.

Наказом Міністерства фінансів в Україні „Про заміни та доповнення до нормативних документів з бухгалтерського обліку” №244 від 19.11.96 р

Типові положення:

Типове положення з планування, обліку і калькулювання будівельно-матеріальних робіт, затверджене постановою КМУ №186 від 09.02.86 р. (з наступними змінами).

Типове положення про склад витрат обігу та порядок їх планування й розподілу в торговельній діяльності, затверджене постановою КМУ №337 від 18.03.96 р. (з наступними змінами).

Типове положення з планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджене постановою КМУ № 452