систему внутрішнього контролю, з тим, щоб аудитор міг оціни-ти рівень ризику як "ризик нижче максимального". Далі аудитор визна-чає, чи необхідні додаткові докази ефективності контрольних заходів, про-цедур структури контролю і чи дозволять ці докази провести подальше зменшення обсягу перевірки для виконання поставлених завдань аудиту. Якщо необхідно, аудитору слід провести додаткові перевірки засобів кон-тролю.
Основним у стратегії аудиторської перевірки є питання, чи слід прово-дити додаткові перевірки засобів контролю і так значно зменшити кількість аудиторських процедур по суті, чи їх слід проводити без великих обмежень на основі результатів перевірок засобів контролю. На кожному етапі пере-вірки аудитор вибирає певну стратегію дій. Таким чином, одні завдання, поставлені при проведенні аудиторської перевірки, можуть бути виконанні проведенням додаткових перевірок засобів контролю і обмеженням обся-гу перевірок на суттєвість, інші – тільки шляхом використання процедур таких перевірок.
Рис. 5.2. Методи вивчення системи внутрішнього контролю
Проведення додаткових перевірок на відповідність засобів контролю ефективне тільки у разі, якщо час та зусилля, зекономлені при проведенні перевірок на суттєвість, перевищують час і зусилля, затрачені на проведен-ня перевірок на відповідність засобів контролю. Перевірку зазвичай проводять тільки стосовно таких заходів і процедур, котрі, за оцінкою аудитора, здатні до мінімуму знизити ризик контролю.
Перевірка своєї думки стосовно того, що ризик контролю незначний здійснюється шляхом виконання певних процедур, які називаються теста-ми контрольних моментів (тестами засобів контролю).
Більшість тестів контрольних моментів передбачають перевірку первин-них документів, якими підтверджуються господарські операції.
Як відомо, перший етап аудиторської перевірки закінчується складанням плану-графіка та програми аудиторської перевірки. При складанні плану проведення аудиту до завершення додаткових перевірок засобів кон-тролю аудитор припускає, що результати перевірок будуть задовільними.
При роботі з клієнтом вперше основа для такого припущення може бути сформована шляхом проведення опитувань, спостережень, перевірки документів, записів, звітів, складених у процесі формування думки щодо структури контролю, а також результатів тестів засобів контролю, уже проведених до того часу.
Якщо результати додаткових перевірок засобів контролю вказують на те, що елементи структури контролю протягом певного періоду працюва-ли неефективно, то аудитор повинен провести коригування плану прове-дення аудиту в напрямі збільшення перевірок господарських операцій по суті. Доцільно при цьому визначити стратегію аудиторської перевірки щодо кожного рахунка чи групи рахунків, розробити відповідну програму, скла-сти план і графіки проведення робіт.
ІІІ етап. Перевірка господарських операцій по суті
Метою цього етапу аудиторської перевірки є одержання достатнього обсягу свідчень для визначення того, чи відображені об'єктивно кінцеві сальдо в бухгалтерському балансі та інші дані в супутній фінансовій звітності. Характер і обсяг цієї роботи значною мірою залежить від резуль-татів двох попередніх етапів.
Існує тісний зв'язок між розумінням системи внутрішнього контролю і оцінкою ризику контролю, а також перевіркою окремих статей балансу та іншої фінансової звітності. Якщо аудитор впевнений, що фінансова звітність представлена достатньо об'єктивно і якщо ця упевненість базуєть-ся на його розумінні системи внутрішнього контролю, оцінці ризику кон-тролю, тестів контрольних моментів, то можна суттєво скоротити перевірку господарських операцій по суті.
Існує дві категорії процедур, які використовуються на третьому етапі аудиту: аналітичні процедури та перевірки окремих елементів балансу. До аналітичних процедур належать процедури, які дають змогу оцінити за-гальну правдивість господарських операцій і сальдо. Аналітичні процеду-ри доцільно виконати ще до перевірки окремих елементів сальдо. У тако-му випадку аналітичні процедури можуть допомогти визначити, наскільки детально слід перевіряти баланс. На четвертому етапі, завершальній стадії аудиторської перевірки, аналітичні процедури проводяться на основі дос-товірної фінансової інформації з метою оцінки фінансового стану, плато-спроможності і ліквідності підприємства.
Перевірки оборотів та сальдо за рахунками виконуються, зазвичай, в останню чергу. При деяких перевірках усі вони проводяться після дати скла-дання балансу. Але якщо клієнт хоче опублікувати свою звітність невдовзі (зразу) після дати балансу, то аудитори повинні вдатись до трудомістких перевірок сальдо за окремими рахунками в певні проміжні періоди перед кінцем року. При цьому виникає потреба в додатковій роботі, для того щоб "довести" аудит за проміжні періоди до аудиту балансу на кінець року.
Конкретні завдання, пов'язані з заключними підсумками в балансі та звіті про фінансові результати, можуть бути виконані при зборі різних видів аудиторських свідчень. Як приклади можна назвати дослідження матеріалів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, вивчення товарних звітів, пов'язаних з рахунками до оплати, безпосереднє письмове опиту-вання службовців про дебіторську заборгованість та ін. Велика частина свідчень надходить із незалежних джерел (третіх осіб), і ці джерела можна вважати надійними.
Перевірки по суті також можуть забезпечити одержання доказів щодо
структури контролю, наприклад, якщо помилка, виявлена внаслідок про-
ведення перевірок по суті, сталась через недоліки в структурі внутрішнього
контролю. У цьому разі у аудитора може з'явитись необхідність переоцін-
ки раніше зроблених висновків щодо структури контролю.
IVетап. Завершення аудиту
На стадії завершення аудитори виконують такі основні дії. Перш за все аудиторам слід переконатись, що відповідним чином розкриті суміжні зо-бов'язання. Значна частина процесу пошуку суміжних зобов'язань прохо-дить протягом перших трьох фаз, але деякі додаткові перевірки здійсню-ються і на завершальній фазі. Прикладами умовних зобов'язань можна назвати: судовий позов, який був висунутий, але за яким ще не одержано рішення; суперечності з приводу податку на прибуток; рекламації стосов-но якості продукції; невикористані залишки за акредитивами; невраховані векселі до одержання та ін.
Інколи події, що відбуваються після дати балансу, але ще до подання фінансової звітності й аудиторського висновку, справляють вплив на інфор-мацію, відображену у фінансовій звітності. Тому організують спеціальні аудиторські процедури для визначення будь-яких наступних подій, які можуть вимагати