Непрямі витрати – це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу. Прикладом таких витрат є загальновиробничі.

За ступенем залежності від обсягів діяльності, витрати поділяються на змінні і постійні. Змінні витрати змінюються разом зі зміною обсягу виробництва. Постійні – це витрати, абсолютна величина яких залишається постійною або змінюється при зменшенні або збільшенні обсягу виробництва продукції, яка випускається, в невеликій кількості.

Майже всі прямі витрати є змінними. Виключення складають амортизація спеціального обладнання, орендна плата та деякі інші прямі витрати.

Загальновиробничі (непрямі) витрати також поділяються на постійні та змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними або майже незмінними при зміні обсягу діяльності.

Підприємство може самостійно встановлювати перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат і обирати методику розподілу змінних загальновиробничих витрат, виходячи і з специфіки своєї діяльності. Обрану базу розподілу накладних витрат зазначають в примітках до фінансової звітності та в наказі про облікову політику підприємства.

Не включаються до виробничої собівартості і списуються на витрати періоду (витрати виробництва), в якому вони були здійснені, наступні витрати:

- понаднормові відходи;

- витрати на зберігання, крім тих, які необхідні у виробничому процесі, що передував наступній стадії виробництва;

- адміністративні накладні витрати;

- витрати на збут.

Крім того, не визначаються витрати, а отже не враховуються в калькуляції собівартості вироблених, готових і реалізованих продукції, товарів, робіт і послуг:

1) попередня (авансова) оплата запасів, робіт і послуг;

2) погашення одержаних позик;

3) платежі по договорам комісії, агентським узгодженням і іншим аналогічним договором на користь комітента і принципалу;

4) витрати, які відображаються зменшенням власного у відповідності з Положенням (стандартами) бухгалтерського обліку;

5) інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, якщо порушені обов’язкові умови достовірності оцінки витрат.

Порядок формування первісної вартості готової продукції подано на рис. 1.2.1.

Оцінка готової продукції при її продажу залежить від сформованої облікової політики п-ва в частині оцінки запасів при їх вибутті.

При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, – первісна вартість (за дебетом рахунку 901 “Собівартість реалізації”), та оцінка, що визначається за домовленістю сторін (за кредитом рахунку 71 “Дохід” від реалізації готової продукції).

Рис. 1.2.1.

1.3. Критичний огляд джерельної бази з питань обліку, аналізу та аудиту готової продукції і її реалізації.

Колектив авторів Житомирського інженерно-технологічного інституту Ф.Ф.Бутинець, О.В.Олійник, М.М.Шигун та інші в навчальному посібнику “Організація бухгалтерського обліку в темі 11. “Організація обліку запасів” висвітлює порядок організації обліку запасів і в тому числі готової продукції згідно із П(С)БО 9 “Запаси” і П(С)БО 16 “Витрати”.

Основними нормативно-правовими документами, що регламентують порядок ведення обліку готової продукції і її реалізації є П(С)БО 9 “Запаси” і П(С)БО 16 “Витрати”.

Порядок ведення обліку готової продукції і її реалізації висвітлює цілий ряд вітчизняних науковців: П.М.Герасим, П.Я.Хомик в навчальному посібнику “Бухгалтерський облік за журнальною формою рахівництва”, М.М.Дупай, П.Н.Денчук, С.В.Питель в навчальному посібнику.

1.4. Коротка характеристика підприємства ВАТ “Калуський ЗКУ” і основні фінансові показники підприємства.

Підприємство “Калуський ЗКУ” є відкритим акціонерним товариством, що займається виробництвом підвісних однобаночних електричних кранів, талей ручних вантажопідйомністю 1; 2; 3,2; 5 т.

Завод є єдиним виробником у Західному регіоні даної продукції. З основних чотирьох конкурентів, що знаходяться у Східних регіонах, а саме – Харків, Старобельськ, Стаханов, Олександрія – це підприємства важкого машинобудування, котрі були і залишаються основними виробниками даної продукції з більш потужними об’ємами і котрі диктують свою цінову політику. Також завод є майже єдиним виробником талей ручних (решту – це Росія, Корея).

Оцінку фінансово-господарської діяльності підприємства “Калуський ЗКУ” можна дати за такими показниками:

Таблиця 1.4.

Основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства

№
п/п | Показники | На початок
звітного
періоду | На кінець
звітного
періоду | Відхилення

1 | 2 | 3 | 4 | 5

1. | Коефіцієнт зносу основних засобів | 0,36 | 0,37 | +0,01

2. | Коефіцієнт поточної ліквідності | 0,007 | 0,1 | +0,093

3. | Частка оборотних коштів у активах | 0,11 | 0,2 | +0,02

4. | Сума господарських коштів,
які є в розпорядженні підприємства | 6301,4 | 6259,8– | 48,6

5. | Маневреність грошових коштів | 0,0007 | 0,02 | +0,0193

6. | Коефіцієнт покриття загальний | 2,2 | 1,4 | +0,06

7. | Коефіцієнт поточної ліквідності | 0,007 | 0,1 | +0,093

8. | Коефіцієнт мобільності | 0,2 | 0,25 | +0,05

9. | Коефіцієнт оборотності готової продукції | 2,7 | 2,6– | 0,1

10. | Коефіцієнт оборотності
дебіторської заборгованості | 0,3 | 0,28– | 0,02

11. | Загальне обертання капіталу | 1,47 | 1,36– | 0,11

12. | Обертання мобільних коштів | 10,22 | 5,64– | 4,58

13. | Обертання матеріальних оборотних коштів | 10,90 | 5,96– | 4,94

14. | Обертання власного капіталу | 1,46 | 1,15– | 0,31

15. | Коефіцієнт концентрації власного капіталу | 0,72 | 0,00 | +0,09

1. Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує частку зношення основних засобів у загальній їх вартості. Збільшення вартості основних засобів підприємства говорить про те, що основні засоби поновлюються. Це є позитивним моментом.

2. Коефіцієнт поточної ліквідності є найбільш жорстким критерієм ліквідності