Єдина облікова політика має використовуватися і при складанні консолідованої фінансової звітності. Материнським підприємством та його дочірніми підприємствами має застосовуватися єдина облікова політика (єдині принципи оцінки та методи обліку статей звітності). Якщо ж при складанні консолідованої фінансової звітності неможливо застосувати єдину облікову політику, то це застерігається в примітках до консолідованої фінансової звітності.

Облікова політика впливає на показники фінансової звітності й, насамперед на показники звіту про фінансові результати. Вплив облікової політики на показники фінансової звітності наведено в табл. 1.1.1.

Прийнята підприємством облікова політика оформляється відповідним організаційно-розпорядчим документом (зазвичай наказом) підприємства.

Основні вимоги, що ставляться до облікової політики підприємства щодо встановлення принципів, методів та процедур, визначено Мінфіном у листі № 27793. Згідно із зазначеним листом розпорядчий документ, що регламентує вибір облікової політики підприємства, повинен визначити застосування:

вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів;

переоцінки необоротних активів;

періодичності (періоду) зарахування цін дооцінки необоротних активів до складу нерозподіленого прибутку;

методів оцінки вибуття запасів;

періодичності визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів;

порядку обліку (ідентифіковано або загалом) та розподілу транспортно-заготівельних витрат;

переліку створюваних забезпечень майбутніх витрат та платежів;

дати визначення придбаних у результат систематичних операцій фінансових активів;

бази розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу;

порядку оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг;

переліку та складу статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);

переліку та складу змінних і постійних загально виробничих витрат, бази їх розподілу;

періодичності відображення відстрочених податкових активів та відстрочених податкових зобов’язань;

сегментів, пріоритетного виду сегмента, а також принципів ціноутворення у внутрішньо - господарських розрахунках.

Водночас листом № 27793 запропоновано до розпорядчого документа, який установлює облікову політику підприємства, включати питання, що належать до заходів з організації бухгалтерського обліку, а саме:

застосування окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;

виділення на окремий баланс філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів підприємства.

При формуванні облікової політики за конкретним напрямком (питанням) підприємством здійснюється вибір одного варіанта з декількох допустимих законодавчих та нормативних актів, що входять до системи нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні. Оскільки більшість принципів, методів та процедур, що використовуються для складання та подання фінансової звітності, безальтернативно прописано в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, відображати їх в обліковій політиці підприємства немає необхідності. Вони діятимуть «за умовчанням» як такі, що підлягають безумовному виконанню підприємством через те, що такий єдиний варіант передбачено в нормативних документах. Коли нормативно-правові акти з бухгалтерського обліку передбачають варіантність методів обліку та принципів оцінки, тоді самостійний вибір підприємства (одного або декількох допустимих варіантів) визначається обліковою політикою. П(С)БО 9 «Запаси» дозволяє використовувати чотири різні методи оцінки вибуття запасів. Підприємству потрібно визначити, на основі якого методу проводитиметься оцінка одиниці бухгалтерського обліку запасів при її вибутті. Вибір відповідного варіанта має біти зафіксовано в розпорядчому документі, який установлює облікову політику підприємства.

Облікова політика підприємства визначається на підставі принципів, методів та процедур, регламентованих не тільки національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Застосовані тут також норми інших нормативно-правових документів, що регулюють методологію бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які розроблені відповідними органами в межах компетенції, установленої положеннями ст.. 6 Закону про бухгалтерський облік.

Розглядаючи всі теоретично можливі варіанти, підприємства при формуванні власної облікової політики встановлюють її лише щодо тих господарських операцій та подій, які мають місце в їх діяльності або плануються в найближчому майбутньому. Наприклад, підприємство не здійснює і не планує здійснювати виробничу діяльність. У зв’язку з цим немає необхідності розглядати в його обліковій політиці методи калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), визначати перелік та склад змінних і постійних загально виробничих витрат тощо.

Передбачати наперед усі події та намагатися їх формалізувати в межах облікової політики не варто, оскільки облікову політику може бути доповнено при виникненні на підприємстві фактів господарського життя, що не мали місця раніше.

Табл.. 1.1.1.

1.2. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

Однією з важливих передумов раціональної організації обліку є розробка плану організації бухгалтерського обліку, яким визначається зміст, послідовність і строки виконання облікових робіт на підприємстві, порядок одержання інформації, складання і подання звітності:

План організації бухгалтерського обліку містить:

план звітності;

план документації і документообігу;

план рахунків та їх кореспонденцію;

план інвентаризації;

план технічного оформлення облікової інформації.

План звітності передбачає перелік форм встановленої звітності, строки її складання та подання. При цьому планується як зовнішня звітність, що подається відповідним органам, так і внутрішня. План зовнішньої звітності ґрунтується на нормативно-правових актах Міністерства фінансів України та інших керівних органів. Форми і строки складання внутрішньої звітності, необхідної для управління і контролю, визначаються керівником підприємства і головним бухгалтером.

Зміст звітності, порядок її складання і подання є вихідною базою при плануванні всієї облікової роботи і значною мірою визначають організацію поточного фінансового й управлінського обліку. Складання відповідних форм звітності й оперативно-аналітичної інформації закріплюються в плані за конкретними виконавцями.

План документації і документообігу складається на підставі переліку типових і спеціалізованих форм