Предметом діяльності у сфері торгово-представницької діяльності є :

торгово-закупівельна діяльність (поставка та реалізація товарів підприємств, кооперативів, громадян, що займаються індивідуально-трудовою діяльністю);

оптова та роздрібна торгівля і посередницькі операції товарами для підприємств, організацій, установ та населення;

матеріально-технічне забезпечення підприємств, організацій;

організація комісійної торгівлі, закладів по продажу товарів, послуг, розваг та реклами.

Фірма здійснює зовнішньоекономічну діяльність на підставі чинного законодавства.

Генеральний директор фірми забезпечує рентабельність і перспективний розвиток фірми, організовує виконання рішень зборів, приймає на роботу і проводить звільнення працівників. Він також представляє фірму у відносинах з організаціями, підприємствами, установами, державними органами, законодавчими партнерами і несе відповідальність за діяльність фірми.

Умови оплати праці, надання відпусток, визначаються в трудових договорах, контрактах, що укладаються з кожним працівником.

Працівники фірми підлягають соціальному страхуванню та соціальному забезпеченню в порядку, передбаченому законодавством.

Працівники фірми несуть відповідальність за результати фінансової та господарської діяльності фірми, а також зміцнення та збереження її власності.

На фірмі ведеться автоматизований облік господарських операцій. Для ведення обліку фірма використовує програму «ІС-ПРО».

Розділ 2. Характеристика розділів політики щодо фінансового обліку.

2.1. Класифікація розділів облікової політики.

Облікову політику можна розглядати у чотирьох основних аспектах: теоретичному, методологічному, технологічному і організаційному.

Теоретичні аспекти облікової політики розробляються переважно бухгалтерами. Теоретичні дослідження облікової політики у різних її аспектах є основою для розробки її методологічного, технологічного і організаційного забезпечення. Методологічна основа облікової політики в Україні – це національні стандарти бухгалтерського обліку, які затверджуються Міністерством фінансів України. Технологічні елементи облікової політики також визначаються Міністерством фінансів України шляхом затвердження Національного плану рахунків та інструкції про його застосування, а також підприємством. Організаційні аспекти облікової політики визначаються виключно господарюючими суб’єктами.

Класифікувати облікову політику можна за різними ознаками. Класифікація облікової політики відносно користувачів звітності наведена в табл.. 2.1.2:

Табл.. 2.1.2.

Облікова політика щодо фінансової звітності визначається виходячи з вимог стандартів бухгалтерського обліку і передбачає обрання дозволених альтернативних способів відображення в обліку і звітності доходів і витрат та оцінки статей балансу.

Облікова політика щодо податків і зборів визначається виключно законами про податки і збори і передбачає вибір альтернативних методів оподаткування, відображення у податковій звітності доходів і витрат. Політика бухгалтерського обліку і політика податкових відносин тісно пов’язані, оскільки впливають одна на одну, а також на бухгалтерську і податкову звітність. Наприклад, визначені строки використання нематеріальних активів, при обранні прямолінійного методу нарахування амортизації, мають вплив як на результати фінансової так і податкової звітності. Впливає на організацію і методику відображення господарських операцій, загальну суму платежів у бюджети і фонди і, відповідно, на кінцеві результати господарювання також обрана система оподаткування.

Політика управлінського обліку – це політика щодо отримання внутрішньої інформації для оперативного, поточного та стратегічного управління підприємством, установою, організацією.

Політику управлінського обліку можна розглядати і в дуже широкому плані. Виділяють такі її моделі:

соціологічну – спрямовану на вирішення соціальних проблем;

економічну – спрямовану на вирішення економічних проблем;

біховеристичну - розглядається як напрацювання способів впливу на бухгалтера і через нього на інших осіб, зайнятих в управлінні підприємством.

Ця класифікація облікової політики може бути доповнена екологічною моделлю, що спрямована на вирішення екологічних проблем.

Всі моделі облікової політики ґрунтуються на стратегічних планах підприємства і впливають на політику бухгалтерського обліку. Найбільший вплив на політику бухгалтерського обліку має економічна політика, а включення до політики бухгалтерського обліку соціологічної і біховеристичної моделей є недоцільним тому, що ці питання не стосуються до питань бухгалтерського обліку, а є політикою підприємства щодо персоналу, одним з методів управління ним.

Система управлінського обліку включає насамперед облік витрат і результатів та аналіз за центрами відповідальності й, на цій основі прийняття управлінських рішень. Облікова політика щодо управлінського обліку має включати такі питання як кошториси, форми і строки подання звітності.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською комісією;

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма не може застосовуватись на підприємствах, звітність яких підлягає оприлюдненню.

Одним з важливих моментів організації бухгалтерського обліку є визначення системи рахунків задіяних в обліку. Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачена система рахунків для обліку господарських операцій, яка може деталізуватись, залежно від потреб отримання інформації.

В обліковій політиці підприємства бажано вказати, на якому рахунку і субрахунку здійснюються розрахунки на ті чи інші цінності з тими чи іншими постачальниками, покупцями, іншими дебіторами та кредиторами.

Визначення системи цих рахунків дає змогу однаково відображати подібні операції, в тому числі при зміні керівництва чи відповідальних виконавців та відображення конкретних господарських операцій. Крім того, належний детальний облік розрахунків сприяє точному відображенню стану підприємства у звітності, у тому числі взаємовідносин з державою та фондами за податками і зборами, зменшення витрат на ведення податкового обліку.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, виконує такі основні функції:

забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів