забезпечує пеервірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділених та інших відокремлених підрозділах підприємства

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Бухгалтерський облік можна здійснювати із застосуванням таких форм:

- журнально-ордерної форми;

- скороченої журнально-ордерної форми обліку ;

- спрощеної журнально-ордерної форми обліку, яка застосовується в торговельних підприємствах та на підприємствах громадського харчування;

- простої форми бухгалтерського обліку, яка використовується малими підприємствами із застосуванням облікових регістрів тощо.

2.2. Облікова політика щодо статей балансу.

Бухгалтерський баланс є основою бухгалтерської звітності, в якій відображають результати господарської і фінансової діяльності підприємства за певний період на конкретну дату.

На підставі даних балансу здійснюється оперативне фінансове планування підприємства, контролюються грошові потоки, відповідно до отриманого прибутку.

Показники бухгалтерського балансу широко використовуються податковими органами, кредитними установами, а також органами державного управління майном, бо в ньому відображається сукупність майнових відносин господарюючого суб’єкта.

Облікова політика щодо статей балансу тісно переплітається з обліковою щодо Звіту про фінансові результати. Методи оцінки оцінки статей балансу безумовно впливають на величину фінансового результату. У цьому плані поділ політики на дві частини є досить умовним.

На показники балансу впливають загальні положення облікової політики та облікова політика щодо активів та зобов’язань. Вплив облікової політики на показники балансу наведений в табл.. 2.2.3.

У розділі І Балансу розкривається інформація щодо необоротних активів підприємства. Серед необоротних активів виробничого підприємства найбільшу питому вагу займають, як правило, основні засоби. Облік наявності та руху основних засобів здійснюється у відповідності з П (С) БО 7 «Основні засоби», згідно з яким підприємство встановлює вартісну межу для віднесення засобів праці до основних засобів чи до інших необоротних матеріальних активів.

П(С)БО 7 передбачено можливість застосування підприємством таких методів нарахування амортизації за основними засобами і нематеріальними активами:

прямолінійного;

зменшення залишкової вартості;

прискореного зменшення залишкової вартості;

кумулятивного;

виробничого.

ВКФ «Інпромсервіс ЛТД» застосовує прямолінійний метод нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів.

Нарахування зносу об’єктів основних засобів та відображення в обліку підприємство визначає відповідно до нормативних документів щодо класифікації їх і нарахування. При прискореній амортизації застосовується спосіб рівномірного нарахування зносу протягом визначеного підприємством строку експлуатації.

Сума зносу на 31 січня 2008 року на ВКФ «Інпромсервіс ЛТД» становила 230 гривень 90 копійок на початок звітного періоду і 245 гривень 50 копійок на кінець звітного періоду.

По нематеріальних активах, на відміну від основних засобів, немає державного регламентування нарахування зносу на них. На підприємстві самостійно визначається перелік об’єктів нематеріальних активів, на які нараховується і не нараховується знос, встановлюється порядок та норми нарахування зносу.

Підприємство не проводить нарахування зносу на об’єкти, вартість яких протягом часу їх експлуатації не зменшується, а також на об’єкти, використання яких приносить постійний або зростаючий прибуток. До таких об’єктів належать права «ноу-хау», товарні знаки тощо.

На об’єкти нематеріальних активів, що амортизуються, підприємство встановлює норми зносу, виходячи з їх первісної вартості та строку корисного використання.

Згідно з балансу на 31 січня 2008 року первісна вартість основних засобів на початок звітного періоду, на ВКФ «Інпромсервіс ЛТД», становила 1703 гривень 20 копійок, а на кінець звітного періоду – 2713 гривень 10 копійок.

Строк корисного використання визначають за часом, обумовленим договором, або за періодом, протягом якого від використання відповідного об’єкта отримують прибуток. При утрудненні або неможливості визначення строку корисного використання об’єкта річну норму визначають із розрахунку на 10 років його експлуатації.

У підсумок активу балансу входить лише залишкова вартість основних засобів, величина якої залежить від методу нарахування амортизації, адже за різними методами нарахування амортизації, величина зносу є різною. Величина нарахованого зносу також залежить від очікуваного строку корисного використання основних засобів за призначенням, які також визначаються підприємством самостійно.

Залишкова вартість – це різниця між сумою первісної вартості і сумою зносу. На ВКФ «Інпромсервіс ЛТД» на початок звітного періоду вона становила 1472 гривень 30 копійок, а на кінець – 2467 гривень 60 копійок.

До оборотних активів належать грошові кошти та їх еквіваленти, які не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу. Операційний цикл – це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації виробленої продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно з планом рахунків до запасів належить незавершене виробництво. У національних стандартах обліку конкретних правил щодо оцінки незавершеного виробництва не наведено. Оцінка незавершеного виробництва передбачається такими методами:

за фактичними виробничими затратами;

за плановою виробничою собівартістю;

за плановими прямими витратами;

за собівартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів;

за змінними витратами;

за вартістю витрат на незамінні замовлення.

Кожен з методів має свої переваги і недоліки. Метод оцінки за вартістю використаної сировини, матеріалів і напівфабрикатів спрощує складання розрахунку приросту балансової вартості запасів до декларації про прибуток.

На величину показника незавершеного виробництва впливає також метод перенесення вартості незавершеного виробництва на готову продукцію. Метод оцінки незавершеного виробництва обирається підприємством самостійно і відображається в документах про його облікову політику.

Поточна заборгованість включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості – це сума поточної заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів. Чиста реалізаційна вартість оборотних активів на ВКФ «Інпромсервіс ЛТД» станом на 31 січня 2008 року становила 580 гривень на початок звітного періоду і 674 гривень 60 копійок на кінець звітного періоду.

Сумнівний борг – це поточна дебіторська