На величину чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості впливає метод визначення величини резерву сумнівних боргів:

застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;

застосування коефіцієнта сумнівності;

При застосуванні величини резерву сумнівних боргів, виходячи із платоспроможності окремих дебіторів, підприємство на дату складання фінансової звітності здійснює вивчення платоспроможності за кожним дебітором і виводить за ними індивідуальний коефіцієнт сумнівності, за якими потім визначає суму резерву за даною заборгованістю. Сума резервів за кожним дебітором дає загальну суму резерву сумнівних боргів за підприємством.

Оцінюючи резерв сумнівних боргів за строкам непогашення дебіторської заборгованості, всю дебіторську заборгованість підприємства за продукцію, яка не віднесена до числа безнадійної, групують за строками її непогашення зі встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи.

Коефіцієнт сумнівності за групами визначається шляхом ділення суми безнадійної заборгованості на суми самої заборгованості у розрізі окремих груп.

У процесі господарської діяльності у підприємства виникають зобов’язання по розрахунках. Зобов’язання – це заборгованість підприємства, яка виникає внаслідок минулих подій і погашення якої призводить до зменшення ресурсів підприємства, які є економічними вигодами.

Підприємства та організації, перед якими дане підприємство має заборгованість по розрахунках, називаються кредиторами, а заборгованість кредиторською.

Згідно з балансом (форма №1) на 1 січня 2008 року кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги на ВКФ «Інпромсервіс ЛТД» становила 1026 гривень на початок звітного періоду і 1200 гривень на кінець звітного періоду.

Підприємством повинні створюватись забезпечення для відшкодуван6ня наступних (майбутніх) операційних витрат на:

виплату відпусток працівникам;

додаткове пенсійне забезпечення;

виконання гарантійних забезпечення;

виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Підприємства повинні також створювати забезпечення при звільненні, за виплатами по закінченні трудової діяльності та іншими довгостроковими виплатами працівникам. Витрати визнаються у тому періоді, в якому виникають зобов’язання, наприклад, при прийнятті рішення про звільнення працівників. Створюється також забезпечення для відшкодування майбутніх витрат на реструктуризацію, на виплату премій та інших заохочувальних виплат.

Частина цих забезпечень створюється за рахунок включення до собівартості продукції або витрат періоду, а частина – за рахунок нерозподіленого прибутку. Відповідно такі забезпечення у складі забезпечень, або у складі власного капіталу.

Підприємство визначає самостійно кількість і строки проведення інвентаризації майна і зобов’язань. Крім обов’язкових інвентаризацій передбачається кількість інвентаризацій у звітному році, дата їх проведення, перелік майна і зобов’язань.

Підприємство може виділяти на окремий баланс свої виробництва, господарства, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, які входять до його складу.

2.3. Облікова політика щодо звіту про фінансові результати.

Облікова політика впливає не тільки на показники балансу, а й на звіт про фінансові результати. На показники звіту про фінансові результати вона впливає щодо оцінки доходів та витрат. Вплив облікової політики на фінансові результати наведений в табл.. 2.3.4.

Звіт про фінансові результати складається відповідно до вимог П(С)БО 3, затвердженого Міністерством фінансів України. Метою складання звіту є надання користувачем повної і правдивої інформації про доходи, витрати, прибутки від діяльності і підприємства.

Доходи і витрати наводяться у звіті з метою визначення чистого прибутку. Фінансові результати у звіті визначаються і відображаються в розрізі звичайної діяльності і надзвичайних подій. Звичайна діяльність складається з операцій основної діяльності та інших операцій, які безпосередньо не пов’язані з основною діяльністю.

Для забезпечення обліку доходів, які підприємство одержує від різних видів своєї виробничо-фінансової діяльності передбачено рахунки 7-го класу «Доходи і результати діяльності».

Формування інформації про доходи, отримані підприємством у процесі звичайної діяльності, здійснюється в розрізі груп операцій, що належать до звичайної діяльності: промислово-виробничих, торговельних та виробничих операцій, із виконання робіт, надання послуг, а також звичайних операцій, не пов’язаних з основною діяльністю підприємства і фінансових операцій.

Кожне підприємство, виходячи з напрямів своєї діяльності, у системі обліку відкриває для себе відповідні рахунки обліку доходів. 7-й клас рахунків складається з таких рахунків: 70, 71, 72, 73, 74, 75.

ВКФ «Інпромсервіс ЛТД» використовує для обліку доходів рахунок № 70 «Доходи від реалізації». Цей рахунок призначений для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від страхової діяльності, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші відрахування з доходу.

Дохід від виконання робіт та надання послуг визнається, якщо може достовірно визначений результат від операції. Для цього мають бути наявні такі умови:

є можливість достовірної оцінки доходу;

існує ймовірність надходження економічних вимог від надання послуг;

є можливість достовірної оцінки витрат, здійснення для надання послуг та необхідних для її завершення.

Оцінка ступеня завершеності операцій з надання послуг проводиться:

вивченням виконаної роботи шляхом оцінки сторонами готовності й виконання;

визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;

визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв’язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат.

Враховуючи, що від методу оцінки ступеня завершення операції і надання послуг залежить величина відображеного у звітності доходу, в обліковій політиці підприємства необхідно визначитись з методом і відобразити обраний метод у примітках до звітності.

Вибір методу оцінки активів та зобов’язань за операціями з пов’язаними особами впливає на величину доходів відображену у фінансовій звітності підприємства, що відпускає продукти, роботи, послуги та витрат у підприємства, що їх отримує.

Перелік пов’язаних сторін визначається підприємством у наказі про облікову політику, враховуючи сутність відносин, а не лише юридичну форму.

Для визначення та проведення в обліку кінцевого фінансового результату діяльності підприємства, крім доходів, необхідно організовувати облік витрат, пов’язаних з одержанням цих доходів.

Для забезпечення обліку витрат на підприємстві передбачений 9-й клас