Необхідно також зупинитись на понаднормованій видачі ЗІЗ у користування :

відповідно до норм пп..5.4.1 Закону про прибуток до валових витрат відносяться витрати на забезпечення працівників спеціальним одягом і спеціальним взуттям “за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України”;

Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень прийняв Розпорядження від 21.08.97 р. № 462-р, яким визначив, що витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом та спеціальним взуттям відносяться до складу валових витрат “відповідно до переліку та норм, встановлених чинними нормативно-правовими актами”.

Таким чином, видача спеціального одягу та взуття понад встановлені норми виключається зі складу валових витрат шляхом зменшення залишку МШП на складі на початок звітного періоду відповідно до вимог п.1.4 Порядку № 124. Одночасно підлягає коригуванню і податковий кредит з податку на додану вартість за придбаними ЗІЗ, виданими понад встановлені норми, - його сторнують у частині, що відповідає вартості ЗІЗ, виданих з перевищенням норм.

З точки зору прибуткового податку вартість спецодягу, спецвзуття та інших запобіжних засобів не включається до складу сукупного оподаткованого доходу.

По-перше, пп..”г” п.1ст.5 Декрету КМУ “Про прибутковий податок з громадян”№ 13-92 закріплена спеціальна норма, за якою не включаються до сукупного оподаткованого доходу “компенсаційні виплати у грошовій і натуральній формі в межах норм, передбачених чинним законодавством”. Розшифровку зазначених компенсаційних виплат наведено в Інструкції зі статистики заробітної плати, зокрема, передбачено віднесення компенсаційних виплат, що не включаються до місячного сукупного оподаткованого доходу, в розмірі фактичних витрат вартості “спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, мила та інших змиваючи та знешкоджуючих засобів, що відповідно до чинного законодавства видаються працівникам безоплатно, а також компенсація витрат на їх придбання, якщо

встановлений термін їх видачі порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти”.

По – друге, відповідно до п.3.2 Положення № 170 ЗІЗ, що видаються працівникам, “вважаються власністю підприємства, обліковуються як інвентар і підлягають обов’язковому поверненню ...” Таким чином, вартість переданих ЗІЗ не може вважатися доходом, оскільки не відбувається переходу права власності – ЗІЗ передаються лише у тимчасове користування.

Нарахування внесків на обов’язкове соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, державне страхування на випадок безробіття, соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а також пенсійне страхування з вартості виданого працівникам спецодягу, спецвзуття та інших запобіжних засобів не проводиться з таких причин:

з одного боку, відповідно до п.5.2 Декрету №13-92 суми виплат, що не включаються до складу сукупного оподаткованого доходу, у т.ч. згідно з пп..”г” п.5.1 “не враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків, податків і зборів, які нараховуються на фонд оплати праці відповідно до законів України”;

з іншого боку, об’єктом для нарахування внесків на соціальне та пенсійне страхування є фактичні витрати на оплату праці. Водночас п.4.11 Інструкції №323 передбачено, що не включається до складу фонду оплати праці та інших заохочувальних та компенсаційних виплат ”вартість виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту. мила та інших миючих засобів, знешкоджувальних засобів, молока і лікувально- профілактичного харчування або відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту у випадках невидачі їх адміністрацією”. Отже, відсутня база для здійснення нарахувань внесків на соціальне, у т.ч. пенсійне, страхування з вартості виданих ЗІЗ.

Оскільки ЗІЗ видаються працівникам лише у тимчасове користування, неповернення ЗІЗ після закінчення термінів їх нормативного використання можливе лише у випадку їх втрати, знищення або псування, допущеного особою, які видавалися ЗІЗ.

У випадку знищення або зіпсування ЗІЗ через недбалість працівника розмір матеріальної відповідальності визначається відповідно до норм ст..135 КЗпП “за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості(собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами” і обмежується згідно з п.1 ст.133 КЗпП середньомісячним заробітком винної особи.

Розмір відповідальності, визначений вищенаведеним способом, може виходити за межі середньомісячного заробітку. якщо з працівником було укладено угоду про повну матеріальну відповідальність згідно з нормами ст..134 КЗпП.

Нестача внаслідок розкрадання, умисне знищення або умисне зіпсуття ЗІЗ, на винну особу покладається повна матеріальна відповідальність, а розмір матеріальної шкоди визначається спеціальним нормативним актом – Порядком № 116 “Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей,” затверджено постановою КМУ від22.01.96р.№116

В останньому випадку ЗІЗ, облікованих у складі МШП, що видані в експлуатацію, та МНМА, за якими нараховано знос у розмірі 100%, розмір збитків визначатиметься відповідно до п.9 Порядку № 116, а саме : “виходячи з ринкових цін на аналогічні матеріальні цінності, зменшених пропорційно фактичному зносу, але нижче ніж на 50 відсотків ринкової ціни”. Відповідно до п.10 Порядку №116 різниця між розрахунковою сумою відшкодування збитків, обчисленою відповідно до п.9 і сумою фактично завданих підприємству збитків підлягає перерахування до державного бюджету.

Розрахунок розміру збитків від