і структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділів, відділень, дільниць, ферм та інших аналогічних підрозділів підприємств), а також майстри і старші майстри призначаються на посаду і звільняються з посади керівником підприємства. Підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність. Порядок організації та ведення бухгалтерського обліку і подання фінансової та статистичної звітності визначається відповідним законодавством. Забороняється вимагати подання статистичної звітності з порушенням встановленого законодавством порядку. Відомості, не передбачені державною статистичною звітністю, підприємством можуть бути подані підприємствам, установам і організаціям на договірній основі, а судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, Антимонопольного комітету України, арбітражному суду та аудиторським організаціям і державним виконавцям - у випадках,
передбачених законодавством України, на їх письмову вимогу. Підприємства, їх об'єднання та відособлені підрозділи зобов'язані безоплатно надавати Рахунковій палаті всі необхідні їй відомості та інші матеріали щодо використання коштів Державного бюджету України. Службові особи підприємств за перекручення державної звітності несуть установлену законодавством дисциплінарну, матеріальну або кримінальну
відповідальність.
1.3 Поняття малоцінних та швидкозношуваних предметів, оцінка, умови визнання.
На кожному підприємстві є значна кількість малоцінних засобів праці, які відносяться до швидкозношуваних предметів. За економічним призначенням вони аналогічні до основних засобів праці, але обліковуються окремо. Це зроблено з метою спрощення планування та обліку, а також вирішення ряду фінансових питань.
Як засоби праці у процесі використання ці предмети теж поступово передають свою вартість заново виробленим продуктам, але в межах операційного періоду, у зв'язку з чим до них застосовують специфічні методи обліку.
До цих і швидкозношуваних предметів відносять предмети, що служать менш як один рік (незалежно від їх вартості) або мають вартість, яка менша від встановленої норми за одиницю (незалежно від строку служби). Водночас є й інші ознаки (спецодяг, спецобладнання тощо), за якими матеріальні цінності відносять до групи оборотних.
Основою побудови бухгалтерського обліку швидкозношуваних предметів є їх економічна класифікація, а головною ознакою, взятою за основу класифікації, - склад і функціональна роль цих предметів у процесі виробництва.
У Плані рахунків для обліку МШП передбачений рахунок 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети».
У плані рахунків належить до рахунків класу 2 "Запаси", а отже у формі №1 "Баланс" буде відображатися в розділі II "Оборотні активи".
МШП, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо не більший одного року, на підставі пункту 6 П(с) БО 9 класифікуються як запаси.
Інструкцією №291 крім вище уточнено, що до МШП належать зокрема, такі предмети як: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг.
Отже, термін використання відлічується з моменту передачі МШП в експлуатацію, а не з моменту їх придбання або встановлення. Таким чином, на складі МШП можуть зберігатися як задовго , довго (місяць, два місяця, рік….).
Малоцінні та швидкозношувані предмети за своєю функціональною роллю в підприємстві є такими засобами праці, як і основні засоби (використовуються в процесі виробництва без зміни натуральної форми і поступово зношуються), але мають і особливості оборотних засобів.
Сьогодні колишні малоцінні та швидкозношувані предмети поділяються на дві категорії: малоцінні та швидкозношувані предмети (далі - МШП) та малоцінні необоротні матеріальні активи (далі - МНМА).
Бухгалтерський облік МШП та МНМА регулюється такими нормативними документами з питань бухгалтерського обліку:
- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. №246 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.99 р. за №751/4044 (далі – П(с)БО 9). П(с)БО 9 застосовується до операцій. і регулює питання МШП;
- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №92 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за №288/4509 (далі - ПБО 7). ПБО 7 набрало чинності з 01.07.2000 р. і регулює питання бухгалтерського обліку МНМА;
- Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291 (далі - Інструкція №291).
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» і Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язання і господарських операцій підприємств і організацій внесено зміни щодо обліку операцій з малоцінними і швидкозношуваними предметами. Малоцінні і швидкозношувані предмети можуть відноситися до необоротних активів або можуть обліковуватися в оборотних активах у складі запасів.
Положенням (стандартом) 9 передбачено, що з метою бухгалтерського обліку запаси включають:
малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються не більше одного року або одного операційного циклу, якщо він більше року. Тобто до малоцінних і швидкозношуваних належать предмети, які мають відносно короткий строк використання, і включати їх вартість до витрат виробництва або обігу шляхом нарахування амортизації недоцільно. Тому
такі предмети, незалежно від вартості, визнаються малоцінними і швидкозношуваними й обліковуються як запаси. Малоцінні і швидкозношувані предмети, строк корисного використання яких більше одного року, обліковуються в складі інших необоротних матеріальних активів. Проте Положенням (стандартом) 9 не визначено, які предмети належать до малоцінних і швидкозношуваних з урахуванням їх вартісної оцінки для того, щоб вони не належали до необоротних активів, а обліковувалися у складі оборотних активів — запасів. Отже, основна проблема, пов'язана з обліком малоцінних і швидкозношуваних предметів, полягає у визначенні їх вартісної межі. Таку межу підприємства визначають самостійно, виходячи з конкретних умов господарювання.
Всі МШП згідно з вимогами стандартів бухгалтерського обліку