періодичність – можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу для складання фінансової звітності.

Функціонування облікової системи за такими принципами дає можливість забезпечити кінцеву мету бухгалтерського обліку – надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фі-нансовий стан і діяльність підприємства користувачам для при-йняття рішень.

Бухгалтерський облік ґрунтується на первинній інформації. Законом передбачено, що власник підприємства несе відповідальність за організацію обліку на підприємстві таким чином, щоб всі господарські операції, які відбуваються в межах комерційної, господарсько-фінансової діяльності підприємства, були задокументовані.

Первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення на паперових або машинних носіях. Для контролю та впорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи, в яких повинні бути зазначені обов'язкові реквізити.

Регістри бухгалтерського обліку, як і первинні документи, повинні мати: назву, інформацію про період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Отже, теоретичні основи бухгалтерського обліку – це початок, ключ до системи до практичного обліку, що своєчасно забезпечує потреби управління об’єктивною та відповідною інформацією для прийняття важливих стратегічних рішень.

ІІ. Методика та організація обліку розрахунків з оплати праці

Процес регулювання оплати праці почався в 1991 р., коли було прийнято ЗУ “Про підприємство в Україні” і їм було надано право самостійно встановлювати системи, форми, визначати розмір оплати праці.

У 1992 р. затверджено декрет КМУ “Про оплату праці”, на підставі якого у 1995 р. прийнято ЗУ “Про оплату праці”, що регламентує питання тарифікації та оплати праці.

З 1993 р. введено в дію ЗУ “Про колективні договори і угоди”, яким передбачено порядок укладення договорів та угод з питань організації праці, визначення умов та прядку встановлення розміру оплати праці.

У 43-46 статтях Конституції Україні визначено, що громадяни мають право на працю, відпочинок, соціальний захист, безпечні та здорові умови праці і заробітну плату. Питання оплати праці регламентують такі законодавчі акти, як “Кодекс законів про працю”, ЗУ “Про відпустки” та ін.

25 грудня 2000 р. Указом Президента України схвалено “Концепцію дальшого реформування оплати праці в Україні”. За концепцією, підвищення рівня заробітної плати на зазначених засадах вимагає здійснення на державному, регіональному, галузевому рівнях, а також на рівнях підприємства організаційних та економічних заходів, спрямованих на пошук необхідних для цього коштів.

Для нагромадження коштів, спрямованих на оплату праці, необхідно:

знижувати витрати матеріалів, енергії, палива, напівфабрикатів.

переходити на погодинну оплату праці;

відновити нормування праці;

використовувати сучасні мотиваційні та стимулюючі механізми високопродуктивної праці;

збільшувати рентабельність виробництва через механізм зниження собівартості продукції;

підвищувати продуктивність праці.

У бухгалтерському обліку здійснення будь-якого господарського процесу обов’язково пов’язане із застосуванням праці та її оплатою. Облік цього процесу має забезпечити контроль за використанням праці, рівнем її оплати, здійсненням розрахунків з робітниками і службовцями. Саме цей облік потребує особливої точності, оскільки він зачіпає матеріальні інтереси людей.

У бухгалтерському обліку розрахунки з працівниками із заробітної плати, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, зі студентами, аспірантами і учнями із стипендій та інших подібних виплат обліковуються на рахунку 66 "Роз-рахунки з оплати праці", який розподіляється на субрахунки:

661 "Розрахунки із заробітної плати";

662 "Розрахунки зі стипендіатами";

663 "Розрахунки з працівниками за товари, продані в кредит";

664 "Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуваннями на рахунки з вкладів у банках";

665 "Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуваннями внесків за договорами добровільного страхування";

666 "Розрахунки з членами профспілки безготівковими перера-хуваннями сум членських профспілкових внесків";

667 "Розрахунки з працівниками за позиками банків";

668 "Розрахунки за виконавчими документами та інші утримання";

669 "Інші розрахунки за виконані роботи".

Рахунок 66 являється пасивним рахунком. На кредиті цього рахунка відображають пораховану оплату, установлені доплати, премії, їх виплати, а на дебеті відображають суми встановлених утримань та фактичних витрат заробітної плати.

Сальдо за вказаним рахунком є кредитовим і показує заборгованість підприємства робітникам і службовцям з оплати праці.

Чинним положенням передбачено, що на суму перерахованої оплати всі підприємства в обов’язковому порядку здійснюють установлені законом нарахування (на створення пенсійного фонду, на соціальне страхування, збір на випадок безробіття).

2.1. Облік розрахунків з оплати праці

Заробітна плата: поняття, види та форми

Основою організації оплати праці е тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик (довідників).

Тарифна система оплати праці - це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, галузі та інших факторів, які характеризують якісну сторону праці.

Загальну схему організації обліку розрахунків з оплати праці наведено на рис. 9.2.

Рис.9.2. Загальна схема організації бухгалтерського обліку розрахунків з

оплати праці

До фонду оплати праці включаються: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата й інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) й відрядних розцінок для працівників і посадових