Особливості бухгалтерського обліку в установах невиробни-чої сфери визначаються законодавством про бюджетний устрій і бюджетний процес в Україні, інструкціями з бухгалтерського об-ліку в установах і організаціях, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, іншими нормативними документами Міністер-ства фінансів України (МФУ) та Державного казначейства Украї-ни (ДКУ).

До специфічних особливостей бюджетного обліку необхідно віднести:—

контроль виконання кошторису видатків; — роздільний облік касових і фактичних видатків; — організацію обліку в розрізі статей бюджетної класифікації; — сувору відповідність обліку і звітності вимогам норматив-них документів; — галузеву специфіку обліку в установах культури, науки, ос-віти, охорони здоров'я, управління, оборони.

Збереження і розвиток установ бюджетної сфери вимагають підвищення віддачі фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, що використовуються в цих установах, більш тісного зв'язку виді-лених з бюджету коштів з результатами їх використання. У той же час, враховуючи напруженість бюджету, для зменшення дефіциту коштів для утримання бюджетних установ необхідно активніше запроваджувати комерційні відносини в системі бюджетних уста-нов (в розумних межах). Поєднання бюджетного фінансування і комерційної діяльності сприяє більш раціональному використан-ню не лише бюджетних асигнувань, але й коштів інших джерел фінансування, що надходять на потреби установ невиробничої сфе-ри. За допомогою коштів, отриманих від комерційної діяльності, з'являється можливість покращити якісні показники роботи цих установ, оптимізувати норми витрат, удосконалити систему опла-ти праці працівників невиробничої сфери, зміцнити матеріальну базу бюджетних установ, розширити сферу їхньої діяльності. З цією метою бюджетні установи поряд з основною діяльністю можуть займатися і підприємницькою (комерційною, бізнесовою) діяльні-стю у дозволених законодавством межах.

З метою залучення додаткових фінансових коштів для розвит-ку галузей невиробничої сфери держава передбачила цілу систему податкових пільг юридичним і фізичним особам (у т. ч. іноземним), що вкладають кошти у розвиток названих установ. Це ще одне з додаткових джерел фінансування діяльності невиробничої сфери.

Важлива роль у втіленні в життя цих заходів належить раціо-нальній організації бухгалтерського обліку, звітності та аналізу господарської діяльності установ бюджетної сфери. Контрольні функції обліку мають бути безпосередньо пов'язані з усією обліко-вою роботою — оформленням, прийманням і обробкою документів. Контроль повинен передбачати в першу чергу порядок перевірки:—

виконання постанов, розпоряджень і вказівок державних органів і вищих організацій;—

дотримання встановлених нормативів витрат;—

дотримання строків платежів;—

правильності і своєчасності приймання і відпуску товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ);—

правильності витрачання фонду оплати праці (ФОП), до-тримання установлених штатів, посадових окладів, кошторисів ви-трат;—

збереження майна, ТМЦ, грошових коштів у місцях їх збері-гання та використання;—

правильності здійснюваних під час обліку розрахунків.

У вказаних напрямках необхідно здійснювати попередній, по-точний і подальший контроль. Бухоблік не може бути ефективним, якщо не виконує контрольної функції. Але поряд з тим система конт-ролю не повинна завдавати додаткової роботи, ускладнювати доку-ментообіг.

Незважаючи на значні успіхи в організації обліку в установах невиробничої сфери, що спостерігаються в останні роки, є ряд теоретичних, методоло-гічних та організаційних проблем, що вимагають термінового ви-рішення:

1) у процесі економічної реформи відбувається переформуван-ня джерел фінансування установ невиробничої сфери — із загально-державного у місцеве;

2) зростає частка позабюджетних коштів у складі джерел фінан-сування бюджетних установ;

3) галузева специфіка окремих установ вимагає специфічного підходу до обліку їхньої діяльності;

4) подальше впровадження ЕОМ в обліковий процес не завж-ди науково й методологічно обґрунтоване;

5) поєднання в одній установі бюджетної і комерційної діяльно-сті та її відображення в єдиній системі обліку.

Впровадження у невиробничій сфері нового господарського механізму, використання різних форм господарювання (орендна, кооперативна, індивідуальна трудова діяльність) сприяли виникненню нових для бюджетних установ понять: колективний і орендний підряд, інтенсифікація виробництва, вартість підготов-ки спеціаліста, вартість медичних послуг, вартість послуг установ культури.

Все це зумовлює специфіку і новизну в методології та органі-зації обліку і вимагає відповідного теоретичного обґрунтування, що необхідно для посилення контролю за використанням ресурсів та покращання якісних показників роботи цих установ. Вирішу-ються ці проблеми по-різному: в одних установах створюють дві бухгалтерії (бюджетну і госпрозрахункову), в інших — вводять два плани рахунків (один для обліку використання бюджетних коштів, а другий — для обліку підприємницької діяльності), у третіх — скла-дають окремі облікові регістри. У той же час законодавство пропонує об'єднання коштів, що надходять з різних джерел, їх спіль-не планування в єдиному кошторисі і спільний облік використан-ня. Але надходження позабюджетних коштів не повинно бути підставою для зменшення бюджетного фінансування, за рахунок якого часто здійснюються витрати, які неможливо перевести на комерційні засади (профілактичні медичні заходи, фундаментальні наукові дослідження).

З метою забезпечення єдиних методологічних основ органі-зації і ведення бухгалтерського обліку та звітності на всій території України в умовах різних форм власності та розвитку ринкових відносин Верховна Рада України прийняла Закон України № 996-XIV від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік і фінансову звіт-ність в Україні». Цей документ передбачає єдині засади організації обліку і звітності для всіх підприємств, установ і організацій, що є юридичними особами за законами України.