або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий чи неробочий день проводилася у межах місячної норми робочого часу, і у розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота проводилася в обсягах, що перевищують місячну норму.
Відповідно до ст. 108 КЗпП робота у нічний час (з 10 години вечора до 6 години ранку) здійснюється у підвищеному розмірі — до 40% годинної тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.
В окремих випадках працівникам бюджетних установ, як і працівникам інших галузей народного господарства, нараховують де-які виплати, виходячи із середньої заробітної плати, порядок обчис-лення якої затверджено постановою КМУ від 08.02.1995р. № 100 (з подальшими змінами). Такі виплати застосовують у випадках:—
надання працівнику щорічної та додаткових відпусток з оплатою;—
виконання працівником державних і громадських обо-в'язків;—
залучення працівників до виконання військових обов'язків;—
службових відряджень.
Оплата днів відпустки проводиться виходячи з виплат за ос-танні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надан-ня відпустки (або за фактичний час роботи, якщо він менше року). При цьому для визначення середньоденного заробітку загальну суму виплат за вказаний період (крім виплат, що не враховуються при визначенні середнього заробітку згідно із законодавством — пенсії, премії, компенсаційні виплати тощо) треба поділити на відпо-відну кількість календарних днів року або фактично відпрацьова-ного періоду за винятком святкових і неробочих днів. Одержану суму середньоденного заробітку множа; І, на кількість календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні, що припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.
За період виконання державних і громадських обов'язків, якщо вони здійснюються у робочий час, середній заробіток визначаєть-ся з розрахунку останніх двох місяців роботи (або фактично відпра-цьованого часу, якщо він менше двох місяців) перед місяцем, за який нараховується середній заробіток. При цьому у розрахунок серед-нього заробітку включаються всі виплати, які мають постійний характер. Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю у середній заробіток не включається.
У бюджетних установах фінансування виплат зарплати здій-снюють за окремою статтею (код 1110), яка г захищеною. Це озна-чає, що виплати заробітної плати здійснюються в першу чергу.
Облік праці та розрахунків щодо зарплати є однією з найваж-ливіших ділянок облікової роботи в бюджетних установах. Його завдання такі:—
контроль за дотриманням штатної дисципліни і викорис-танням фонду заробітної плати;—
правильне обчислення витрат робочого часу та контроль за його раціональним використанням;—
своєчасне і достовірне нарахування заробітної плати і до-помоги за тимчасовою непрацездатністю;—
здійснення своєчасних і достовірних розрахунків щодо за-робітної плати;—
контроль за використанням виділених на зарплату коштів загального і спеціального фондів;—
своєчасне складання необхідної звітності і забезпечення користувачів інформацією про працю і заробітну плату.
Виконання цих завдань можливе лише при раціональній організації всього облікового процесу і постійному контролі за ним з боку керівника, головного бухгалтера установи та органів дер-жавного казначейства, які видають дозвіл на отримання коштів на зарплату в межах кошторису.
Чисельність працівників бюджетних установ визначається штатним розкладом.
Штати — це перелік і кількість посад, затвер-джених вищою організацією. Для масових установ (шкіл, дитячих дошкільних закладів, лікарень, ВНЗ тощо) встановлені типові штати залежно від типу установи і обсягу роботи (кількості класів, ліжок, відвідувань поліклініки, обслуговуваного населення).
Облік персоналу бюджетних установ ведуть за професіями і спеціальностями. Оскільки бюджетні установи — це різні за своїм призначенням організації, то дуже різноманітним є і склад їх праців-ників (лікарі, учителі, медсестри, інженери). Взагалі у бюджет-них установах налічується близько 100 основних професій, кожна з яких в свою чергу поділяється на кілька десятків спеціальностей.
Залежно від виконуваних функцій персонал бюджетних уста-нов поділяється так:—
основні працівники (персонал основної діяльності), на яких покладено виконання головних функцій у відповідній бюджетній установі (педагогічний персонал, професорсько-викладацький склад, лікарі)—
адміністративно-управлінський персонал, який забезпечує керівництво та раціональне функціонування установи (керівник установи, керівники відділів, заступники керівників)—
допоміжний обслуговуючий персонал, який виконує функції обслуговування працівників перших двох категорій і сприяє кра-щому виконанню функцій установи в цілому (середній медперсо-нал, навчально-допоміжний персонал);—
молодший обслуговуючий персонал (прибиральниці, сані-тарки)
Працівники, що обіймають посади в державних органах вла-ди та їх апараті, є державними службовцями. При прийнятті на роботу вони складають присягу державного службовця і їм при-своюється відповідний ранг (з 1 по 15) у межах встановленої кате-горії (з 1 по 7).
У бюджетних установах загальна чисельність та склад працю-ючих визначається штатним розкладом. Загальна чисельність фак-тично працюючих відповідно до штатного розкладу становить їх спискову чисельність. У той же час для виконання окремих робіт тимчасово можуть залучатися працівники, що не перебувають у штаті установи і працюють за трудовою угодою. Таких працівників зараховують до нештатного (неспискового) складу.
Оперативний облік наявності та складу персоналу установи веде відділ кадрів на підставі таких первинних документів типових форм, затверджених наказом Мінстату України від 09.10.1995р. № 253:
П-1 «Наказ (розпорядження) про прийом на роботу»;
П-5 «Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу»;
П-8 «Наказ (розпорядження) про припинення трудового до-говору»;
П-6 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки».
При прийманні на роботу працівник подає до відділу кадрів оформлену відповідним чином трудову книжку, паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, заяву, документ про осві-ту (за потребою). Після укладання трудового договору чи кон-тракту у відділі кадрів на кожного працівника заводять особову картку, а на спеціалістів та керівних працівників — ще й особовий листок з обліку кадрів, до яких заносять анкетні та інші дані про трудову діяльність прийнятого на роботу. Кожному працюючому присвоюють табельний номер, який зберігається за ним на весь час роботи в установі.
У зміцненні трудової