а) перепусткова, при якій працівник, прийшовши на роботу, здає свою перепустку, а після закінчення роботи отримує її. Черго-вий працівник реєструє час виходу на роботу і залишення роботи у спеціальному реєстрі;

б) рапортна, при якій контроль здійснюється на підставі ра-порту працівника відділу про явку (неявку) працівників на роботу;

в) карткова, при якій за допомогою контрольного годинника автоматично фіксується час прибуття на роботу в особовій картці

працівника;

г) жетонна, при якій реєстрація здійснюється за допомогою же-тонів, на кожному з яких проставлено табельний номер працівника.

Основним джерелом інформації про використання робочого часу є дані табельного обліку, які знаходять відображення у «Та-белі обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати» т. ф. № П-12. Табель — це іменний список працівників у розрізі відповідних структурних підрозділів, який складається до початку місяця в алфавітному порядку особою, призначеною кері-вником установи. У ньому повинні бути такі дані: табельний но-мер, прізвище, ім'я та по батькові працівника, його посада, ранг, оклад (ставка), кількість відпрацьованих годин за кожен день. Впро-довж місяця у табелі у вигляді умовних позначень фіксуються та-кож усі неявки на роботу на основі поданих документів — листків про тимчасову непрацездатність, викликів до військкомату, наказів про відпустку

Табель обліку відпрацьованого часу може вестися двома спо-собами:

1) шляхом щоденного відмічання у табелі всіх, хто з'явився на роботу, запізнився, працював понад встановлену норму часу тощо;

2) шляхом реєстрації лише відхилень від нормального вико-ристання робочого часу.

У кінці місяця визначається загальна кількість відпрацьова-них днів і годин та кількість днів неявок з окремих причин із запи-сом їх у відповідній графі. При цьому оплачувані дні неявок, доз-волені законом (відрядження, виконання державних обов'язків та ін.), включають до загального підсумку відпрацьованих днів і ок-ремо не показують. Підписує табель керівник структурного підроз-ділу, після чого його здають до бухгалтерії.

Нормальна тривалість робочого часу згідно КЗпП не може перевищувати 40 годин на тиждень, але для деяких категорій праців-ників бюджетної сфери законодавче встановлено скорочену три-валість робочого часу (викладачі, вчителі, лікарі та ін.), враховую-чи підвищене інтелектуальне і нервове напруження їх праці.

Для контролю за ефективністю та якістю праці у деяких бюд-жетних установах застосовують її нормування шляхом встановлен-ня обсягу робіт, який необхідно виконати у зазначений термін і на відповідному якісному рівні. Так, у вищих навчальних закладах для професорсько-викладацького складу в основу нормування покла-дено річне навчальне навантаження в академічних годинах, до якого включають: читання лекцій, проведення семінарських і практич-них занять, приймання заліків та екзаменів, керівництво практи-кою, підготовкою дипломних робіт. На кожен вид робіт вста-новлено норми у годинах. Для професорсько-викладацького скла-ду встановлено 36-годинний робочий тиждень, протягом якого викладачі повинні виконувати всі види робіт (навчальну, методич-ну, науково-дослідну, виховну, організаційну) відповідно до інди-відуального плану роботи.

Подібна практика нормування праці створює можливість не лише контролювати її кількість та якість, а й визначати норматив-ну потребу у працівниках відповідних професій та спеціальностей.

Дані обліку чисельності працівників та відпрацьованого часу, а також дані обліку розрахунків з працівниками з оплати праці є підставою для складання звітів з праці та заробітної плати.

Нарахування заробітної плати працівникам бюджетної уста-нови являє собою розрахунок заробітку за місяць з урахуванням посадового окладу, різних доплат і надбавок, премій, допомоги, оплати відпусток за мінусом відрахувань. Нарахування зарплати здійснюється на підставі первинних документів з обліку виробіт-ку, фактично відпрацьованого часу, доплатних листків, наказів, до-кументів про присвоєння вчених звань та наукових ступенів тощо. Типові форми первинних документів з обліку розрахунків із заробітної плати затверджені наказом Міністерства статистики України від 22.05.1996 р. № 144.

Нарахування заробітної плати здійснюється один раз на місяць. При почасовій оплаті праці підставою для нарахування зарплати є табель обліку використання робочого часу, який складають в ок-ремих підрозділах установи і за підписом керівника підрозділу та особи, уповноваженої вести облік виходу на роботу працівників, подають до бухгалтерії. Працівник бухгалтерії, відповідальний за нарахування зарплати, перевіряє табель як з точки зору правиль-ності його оформлення, так і за змістом: склад осіб, внесених до табеля; погодження з відповідними документами дат відпустки, хво-роби, відрядження, зарахування, звільнення, роботи у святкові та неробочі дні, у нічні зміни тощо. Перевіряється також правильність підрахунку кількості відпрацьованих годин (днів) кожним праців-ником та кількості невиходів на роботу з різних причин. Нараху-вання зарплати за відпрацьований час може здійснюватися безпо-середньо в табелі або в розрахунковій (розрахунково-платіжній) відомості, виходячи з кількості відпрацьованих днів (годин) та вста-новленого місячного окладу (погодинної ставки оплати).

Якщо працівнику встановлена погодинна оплата праці, то сума заробітку визначається множенням кількості відпрацьованих за місяць годин на тарифну ставку з урахуванням доплат і надбавок. Окремо визначаються доплата за роботу в нічні години, у святкові та неробочі дні. Так, доплата за нічні години роботи (з 10 години вечора до 6 години ранку) визначається множенням кількості відпрацьованих годин у нічний час на погодинну ставку оплати і на коефіцієнт доплати (наприклад — 0,4). Аналогічно визначаєть-ся сума доплати за роботу у святкові та неробочі дні.

Якщо працівнику встановлено місячний посадовий оклад, то сума заробітку визначається діленням суми окладу на кількість ро-бочих днів (годин) за нормативної тривалості місяця і множенням на кількість фактично відпрацьованих днів (годин).

При відрядній оплаті праці сума заробітку визначається