7 Видана з каси депонована заробітна плата | 671 | 301

Згідно із Законом України «Про страхові тарифи на загально-обов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, що спричинило втра-ту працездатності» від 22.02.2001 р. № 2272-ІП для бюджетних ус-танов і організацій страхові тарифи установлені в розмірі 0,2% від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян.

Суми названих внесків, що становлять у цілому 37,0% від суми фактичних витрат на оплату праці, зараховуються на витрати ус-танови за кодом економічної класифікації видатків 1120. В обліку вони відображаються бухгалтерськими записами за дебетом суб-рахунків 801—802, 811—813, 821—825 і кредитом відповідних суб-рахунків рахунка 65 «Розрахунки із страхування».

Страхові внески перераховуються відповідним фондам одночас-но зі сплатою прибуткового податку, але не пізніше терміну отри-мання коштів на виплату зарплати. Аналітичний облік розрахунків зі страхування ведеться у багатографних картках у розрізі фондів.

Бюджетні установи — платники зборів на обов'язкове пенсій-не та соціальне страхування зобов'язані зареєструватися в органах відповідних фондів і поквартально подавати цим органам необхідні розрахунки та звіти.

Управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації яка здійснює облік з оплати праці як для державних службовців

Проаналізуємо деякі особливості обліку розрахунків заробітної плати пра-цівників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Однак спершу дамо визначення поняттям "виконавча влада" і "місцеве са-моврядування" в Україні та розглянемо загальну структуру їх органів для з'я-сування категорій працівників, які належать до цієї сфери.

Виконавча влада — це одна з трьох гілок державної влади, яка відповідно до конституційного принципу поділу державної влади покликана розробляти і втілювати державну політику щодо забезпечення виконання законів, управлі-ння сферами суспільного життя, насамперед державним сектором економіки. У відносинах із законодавчою і судовою владою вона користується певною самостійністю.

Органи виконавчої влади є самостійним видом органів державної влади, які згідно з конституційним принципом поділу державної влади мають своїм головним призначенням здійснення однієї гілки державної влади — виконавчої.

За характером компетенції (повноважень) розрізняють органи загальної компетенції (Кабінет Міністрів, місцеві державні адміністрації) і органи спе-ціальної — галузевої, міжгалузевої і функціональної компетенції (решта орга-нів виконавчої влади).

За порядком прийняття рішень органи поділяються на:—

колегіальні, в яких право прийняття рішень від імені органу мають певні ні колективи (Кабінет Міністрів, різні державні комісії тощо), які очолюються керівником органу;—

єдиноначальні, в яких право прийняття рішень від імені органу має одна особа (міністр, голова державного комітету, голова місцевої державної адміністрації). Воно юридичне і є "органом", а тому називати цю особу "керівником органу" не є, з наукової точки зору, цілком логічним. В цих випадках структура яка традиційно називається "органом" (наприклад, міністерство, державний комітет), фактично є робочим "апаратом" відповідного органу.

За характером джерел фінансування органи виконавчої влади поділяються на ті, що фінансуються з держбюджету, і ті, що мають змішане фінансування— з держбюджету і за рахунок доходів від власної діяльності. Інша загальновизнана назва органів виконавчої влади — органи державного управління.

Державне управління — вид діяльності держави, що полягає у здійсненні нею управлінського, тобто організуючого впливу на ті сфери і галузі суспільного життя, які вимагають певного втручання держави шляхом використаній повноважень виконавчої впади. В той же час державне управління здійснюється і за межами функціонування виконавчої влади, наприклад, на рівні дер-жавних підприємств, установ і організацій.

Апарат органів виконавчої влади — це організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів і посад, які призначені для здійснення консультативних чи обслуговуючих функцій щодо виконання відповідними органами закрі-плених за ними повноважень (компетенції). До особового (персонального) складу апарату органів виконавчої влади належать державні службовці та інші працівники апарату.

Місцеве самоврядування в Україні має гарантоване державою право та реальну спроможність територіальної громади — мешканців села чи добровільного об'єднання у сільську громаду мешканців кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Система місцевого самоврядування України включає:—

територіальну громаду;—

сільську, селищну, міську раду:—

сільського, селищного, міського голову;—

виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;—

районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територі-альних громад сіл, селищ, міст;—

органи самоорганізації населення.

Основними нормативними документами, на основі яких нараховується за-робітна плата, крім загально застосовуваних, наприклад, Кодекс законів про працю, у вищезазначеній сфері є: Закони України "Про місцеве самовряду-вання в Україні", "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування" та постанова КМУ від 13.12.1999 р. за №288 "Про впоряд-кування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, міс-цевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів".

Затвердження структури і чисельності виконавчого апарату обласної, райо-нної і т.д. ради, витрат на утримання ради та її виконавчого апарату належить до виключної компетенції відповідної ради. Рішення з цих питань ухвалю-ються радами за пропозицією голови ради (ст.43, п.4 Закону України "Про міс-цеве самоврядування в Україні").

Згідно з постановами КМУ за №1349 від 03.12.1997 року "Про фінансове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування" та за №758 від 03.05.1999 року "Про нову редакцію додатків 1-5 до постанови КМУ від 03.12.1997 року за №1349" розроблено типові штати апарату місцевих рад, виконавчих комітетів, яких рекомендовано дотримуватись при