У видатковій частині єдиного кошторису зазначається загаль-на сума витрат установи з розподілом їх за статтями бюджетної класифікації (поквартально), у тому числі витрат за рахунок бюд-жетних асигнувань і позабюджетних коштів (окремо). Передбачені асигнування повинні забезпечити стовідсоткове фінансування ви-трат установи. Перевищення суми видатків у єдиному кошторисі над обсягами коштів, що виділяються установі з бюджету, можли-ве лише за рахунок прибутку від госпрозрахункової діяльності, що залишається у розпорядженні установи і може бути спрямований на покриття такого перевищення видатків над бюджетними асигну-ваннями. У кошторисі установи повинні бути враховані галузеві особливості її діяльності (освіта, культура, наука, охорона здоров'я і т. ін.).

Витрати бюджетних установ складаються з витрат на капіталь-ні вкладення і витрат на поточне утримання установи (поточну діяльність). Останні складаються з адміністративно-господарських і операційних витрат.

Адміністративно-господарські витрати — це витрати на утримання управлінського, господарського і допоміж-ного персоналу, на відрядження, придбання інвентарю, оплату ко-мунальних послуг.

Операційні витрати — це витрати, пов'я-зані зі здійсненням основної діяльності установи (витрати на зар-плату педагогам, лікарям, на медикаменти, продукти харчування у лікарнях.).

Розрахунки суми витрат за кошторисом здійснюють, виходя-чи з обсягу діяльності установи, визначеної планом її розвитку, та фактичного їх рівня за попередні періоди. Розміри операційних витрат визначають на підставі норм витрат, тобто витрат на розрахункову одиницю (одного учня, ліжко-день, одне відвідування поліклініки). Норми витрат можуть бути натуральні (матері-альні) і грошові (вартісні). Правильно визначені типові норми ви-трат мають важливе значення для розподілу бюджетних асигнувань на освіту, охорону здоров'я, культуру, науку між окремими регіо-нами. Обґрунтування окремих сум витрат наводиться у додатках до єдиного кошторису.

Кошториси витрат, які складають бюджетні установи у розрізі статей бюджетної класифікації, називають індивідуальними. При обслуговуванні установи централізованими бухгалтеріями останні-ми складається загальний кошторис, де видатки плануються у роз-різі груп однотипних установ (шкіл, училищ, дитячих закладів, ліка-рень тощо). Для визначення і фінансування витрат на проведення нарад, конференцій, придбання літератури та інші заходи міністер-ства, центральні відомства і управління місцевої адміністрації скла-дають кошториси на централізовані заходи. Шляхом підсумовуван-ня всіх видатків на утримання міністерства або центрального відом-ства, всіх індивідуальних, загальних та кошторисів на централізо-вані заходи складають зведений кошторис відповідного відомства (галузі), який і є підставою„для фінансування, з бюджету.

Кошторис доходів і видатків Управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації на 2004р. в Додатку А.

1.2. Основні принципи і методи фінансування бюджетних установ

Бюджетними установами та організаціями вважаються такі, що повністю або частково фінансуються за рахунок коштів бюд-жету (державного чи місцевого) і здійснюють свої видатки відповід-но до кошторису як головного планового і фінансового докумен-та. Під поняттям «фінансування» розуміють забезпечення бюджет-них установ грошовими коштами для здійснення їхньої статутної діяльності. Останнім часом коло джерел фінансування бюджетних установ значно розширилося: крім коштів державного та місцевих бюджетів, бюджетні установи отримують грошові надходження у вигляді плати за надані послуги, гуманітарної допомоги, шефської (спонсорської) допомоги. Джерела та адресність (призначен-ня) фінансування мають для бюджетних установ досить важливе значення, оскільки визначають не тільки напрямки подальшого витрачання коштів, а й принципи фінансування.

Головні принципи бюджетного фінансування:—

безповоротність надання коштів, тобто отримані бюджет-ною організацією кошти не повертаються до джерела фінансуван-ня, адже бюджетна організація не має власних доходів для повер-нення отриманих сум;—

цільове призначення наданих коштів, тобто отримані з бюд-жету кошти повинні витрачатися суворо відповідно до передбаче-них у кошторисі статей економічної класифікації видатків бюджет-них установ;—

систематичний суворий контроль за використанням наданих коштів за їх цільовим призначенням здійснюють органи державного казначейства, місцеві фінансові органи, вищі розпорядники коштів, контролюючі органи;—

зв'язок обсягу фінансування з виконанням плану бюджет-ною установою, тобто бюджетна установа отримує кошти не під план (заплановані заходи), а відповідно до фактичного виконання плану. При цьому чергова сума надходжень грошових коштів по-вністю залежить від якісного та раціонального використання по-передньо наданих коштів і дотримання установою фінансової дис-ципліни.

Поняття бюджетного фінансування тісно пов'язане з понят-тям розпорядника коштів. Розпорядниками коштів є керівники різного рівня (від міністра до керівника установи), яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями в межах сум, виділених на проведення відповідних заходів або здійснення відпо-відної діяльності. Залежно від ступеня підпорядкованості та обся-гу наданих прав вони поділяються на головних та нижчих.

Головні розпорядники коштів:—

міністри та керівники інших центральних органів виконав-чої влади (використання асигнувань з державного бюджету);—

керівники відділів обласних, міських, районних держадміні-страцій (використання асигнувань з місцевих бюджетів відповід-ного рівня);—

голови сільських та селищних рад (використання коштів сільських та селищних бюджетів).

Головні розпорядники коштів мають право використовувати надані їм бюджетні кошти на утримання своїх установ, відповідні централізовані заходи у межах «свого» відомства, а також розподі-ляти їх між підвідомчими розпорядниками коштів.

Нижчі розпорядники коштів поділяються на розпорядників коштів другого і третього рівня (ступеня). До розпорядників коштів другого рівня належать такі керівники, які одержують кошти як на утримання своєї установи, так і для переказу безпосередньо їм підпо-рядкованим установам (розпорядникам коштів). Розпорядники коштів третього рівня отримують і використовують кошти тільки на утримання очолюваної ними установи.

Відкриттю фінансування передує доведення обсягу асигнувань та затвердження кошторису видатків. Зазначена процедура здійснюється у такій послідовності (рис.1):

1. Міністерство фінансів України через Державне казначейство доводить головним розпорядникам коштів обсяги асигнувань, що виділяються їм з бюджету.

2. Головні розпорядники коштів доводять нижчим розпоряд-никам коштів лімітні довідки про витрати з бюджету на наступний рік, які є підставою для складання єдиного кошторису доходів і видатків у частині використання бюджетних асигнувань.

3. Розпорядники коштів усіх рівнів складають кошториси до-ходів і видатків, подають їх на