Побудова бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємств здійсню-ється з урахуванням ряду принципів, визначених Законом України «Про бухгалтер-ський облік та фінансову звітність в Україні». Законом визначено необхідність ви-користання підприємствами таких основних принципів:—

автономності;—

безперервності діяльності;—

періодичності;—

історичної (фактичної) собівартості;—

обачності;—

нарахування та відповідності доходів та витрат;—

повного висвітлення;—

послідовності;—

превалювання сутності над формою;—

єдиного грошового вимірника.

Принцип автономності передбачає, що кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від своїх власників. У зв'язку з цим особисте майно та зобов'язання не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства. Од-ночасно юридична особа розглядається як суб'єкт господарювання, що здійснює організацію діяльності та керування нею, контролює наявні ресурси та залучає за потреби нові, відповідає за борги та результати діяльності (наявність прибутків чи збитків). Юридична особа може розглядатись як окреме підприємство, його части-на або група підприємств, що входять до складу юридичної особи (філії, відокрем-лені підрозділи).

Виходячи з принципу автономності побудову обліку слід здійснювати на кож-ному відокремленому підрозділі, філії та на підприємстві в цілому. В даному випа-дку обмежується коло внутрішніх користувачів, а отже, і їх потреби в обліковій ін-формації. Складання фінансової звітності здійснюється в межах юридичної особи. Якщо юридична особа складаються з кількох підприємств або філій, то в такому випадку складається зведена або консолідована звітність.

Власник (акціонер) може мати на підприємстві рахунок, що визначає розмір внесеного капіталу (або заборгованість за оголошеними зобов'язаннями внести ка-пітал), а також рахунок зобов'язань підприємства за нарахованими, але невиплаченими дивідендами.

Принцип безперервності діяльності підприємства, за яким підприємство вважа-ється створеним на невизначений термін. Це означає, що підприємство буде пра-цювати досить довго, щоб виконати очікувану ціль його створення та усі наявні по-точні зобов'язання та такі, що виникатимуть протягом усього періоду його діяльності. Для того щоб користувачі облікової інформації могли прийняти обґрун-товані рішення на базі складеної фінансової звітності, вони повинні мати інформа-цію за кілька облікових періодів, яка дозволить їм оцінити перспективи діяльності підприємства. Принцип безперервності діяльності підтримує принцип історичної собівартості, за яким активи на балансі повинні оцінюватися за сумою витрат на їх придбання, а не за ліквідаційною вартістю.

Фінансова звітність підприємств складається за загальноприйнятими принципами бухгалтерського обліку.

Принципи — це теоретичні основи бухгалтерського обліку, які дозволяють уникнуги відмінностей в оцінках, визнанні та вимірюванні активів, зобов'язань чи капіталу підприємства, його доходів та витрат, обумовлених суб'єктивними факторами: наявні-стю існуючої практики, різноманіттям у поглядах бухгалтерів тощо. Теоретичні основи бухгалтерського обліку не можна визначити як базові закони науки з часу його виник-нення. На розвиток бухгалтерського обліку значною мірою впливають суспільні по-греби та низка суб'єктивних факторів. У даний час, на відміну від середньовіччя, інфо-рмація, отримана з бухгалтерського обліку, використовується для визначення тенденцій та темпів розвитку окремих галузей, оцінки ефективності їх діяльності, формування макроекономічних показників, розвитку національної економіки в цілому. До кола користувачів облікової інформації потрапили інвестори і громадські організації. Ці та інші фактори обумовлюють нові вимоги до формування облікової інформації, що, відповідно, породжує нові підходи до визначення основних принципів науки. Принци-пи формуються виходячи з цілей, які визначаються перед бухгалтерським обліком, по-греб окремих груп користувачів у обліковій інформації певної якості та ступеня деталізації. На формування принципів значною мірою впливає чинна практика ведення обліку, яка дозволяє здійснити найкомпетентніші узагальнення та висновки.

Інформація про дії та події, що відбулись на підприємстві, повинна бути від-ображена адекватно, з урахуванням вимог основних визначених принципів бухгалтерського обліку. При цьому витрати на збір, нагромадження, групування, узагальнення інформації не повинні перевищувати її корисність. Бухгалтерський облік є, безсумнівно, точною наукою, але в певних межах, які визначаються співвідношен-ням «витрати—корисність» інформації. Наприклад, якщо підприємство здійснює пошиття одягу, то до матеріальних витрат, без яких неможливо здійснити цей про-цес, відносять витрати на тканину та нитки. Точніше, звичайно, мати усі витрати по кожному виробу, в даному випадку — витрати на тканину та нитки. Однак, ураховуючи, що витрати на нитки є незначними порівняно з витратами на облік їх за виробами, можна вести облік їх витрачання за партіями виробів або за змінами. Тим більше, що детальна інформація про витрачання ниток за кожним виробом не цікавить жодну з груп користувачів.

Використання принципів дозволяє досягти зіставності показників фінансової звітності, що є основою адекватності відображення в обліку операцій з активами, зобов'язаннями, доходами чи витратами.

Принцип бухгалтерського обліку — це правило, яким слід користуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно — з дня реєстрації підприємства і до його ліквідації.

Організацією бухгалтерського обліку на підприємстві займаються його власники. Самостійно вести облік і складати фінансову звітність вони можуть лише за умови, що вона не повинна оприлюднюватися за чинним законодавством. У всіх інших випадках веденням обліку займаються штатні бухгалтери, спеціалісти з бухгалтерського обліку, зареєстровані як підприємці бухгалтерські або аудиторські фірми.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві несе власник (власники).

Підприємство має право самостійно:—

визнати облікову політику;—

вибрати форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів бухгалтерсько-го обліку, порядку і способу занесення інформації в них з дотриманням єдиних засад;—

розробляти систему і форми управлінського обліку, визначати права праців-ників на підписання бухгалтерських документів;—

затверджувати правила документообігу і технологію опрацювання облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;—

може виділяти на окремий баланс філії та інші підрозділи з наступним вклю-ченням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського