Вибраний метод амортизації має забезпечити розподіл вартості активу на систематичній основі та відображати спосіб, у який економічна вигода від цього активу споживається підприємством.

Відповідно до пункту 26 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №7 “Основні засоби” (ПБО 7) передбачено 5 методів:

прямолінійний;

зменшення залишкової вартості;

прискореного зменшення залишкової вартості;

кумулятивний;

виробничий.

Метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості і кумулятивний метод об'єднує те, що при їхньому застосуванні має місце щорічне зниження суми нарахованої амортизації. Це дає підставу розглядати їх як різновид одного з методів – методу дигресивної амортизації.

Ці методи можуть застосовуватися для всіх об'єктів, що обліковуються на рахунках 10 і 11. При цьому, для об'єктів, що обліковуються на субрахунку 111 “Бібліотечні фонди” і субрахунку 112 “Малоцінні необоротні матеріальні активи” (МНМА), може застосовуватися спрощений метод нарахування амортизації. Амортизація МНМА нараховується в першому місяці використання об’єктів 100% його вартості. Вартісний критерій (признак) предметів, що входять до складу МНМА встановлений на рівні 2000 грн.

Відповідно до п.28 ПБО 7 “Метод амортизації вибирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання”.

Таким чином, вибір методу амортизації, який теж є елементом облікової політики підприємства, являє собою не формально-правову, а економічну проблему.

Метод амортизації об'єкта ОЗ переглядається у випадку зміни очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації по новому методу починається з місяця, що слідує за місяцем ухвалення рішення про зміну методу амортизації.

Крім того, останнім абзацом п.26 ПБО 7 підприємству надане право “застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством”, тобто ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” [19, с. 64].

Але застосування норм і методів нарахування амортизації, передбачених податковим законодавством не усуне розходжень між бухгалтерським і податковим обліком основних фондів (засобів).

Як уже зазначалося, підприємство самостійно визначає термін корисного використання об’єкта основних фондів, виходячи із режиму своєї роботи, ступеня завантаження основних фондів у виробничому процесі, зносу об’єкта та інших факторів.

Сума накопиченої амортизації за час експлуатації об’єкта основних фондів являє собою вартісний вираз його зносу.

Ефективне функціонування підприємства в ринкових умовах потребує проведення ним виваженої амортизаційної політики, яка забезпечить своєчасне оновлення основних фондів і одночасно дасть змогу тримати ціни на власну продукцію не вищими за їх середньоринковий рівень.

У практиці господарювання підприємства може бути застосований один з кількох методів нарахування амортизації: прямолінійний (або рівномірний), виробничий, зменшуваної залишкової вартості, зменшуваного подвійного залишку, кумулятивний [39, с. 80].

Для розуміння сутності цих методів та їх відмінностей розглянемо порядок визначення амортизаційних відрахувань на прикладі однієї й тієї самої умови.

Приклад. Підприємство ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» придбало виробниче обладнання початковою вартістю 410 тис. грн. Очікується, що за весь термін експлуатації обладнання загальний обсяг виробленої за його допомогою продукції становитиме 1600 тис. одиниць. Ліквідаційна вартість обладнання після його ліквідації, за попередніми оцінками, становить 10 тис. грн. Очікуваний термін корисного використання обладнання становить 4 роки.

Метод прямолінійної (рівномірної) амортизації.

Метод передбачає, що протягом усього строку корисного використання об’єкта основних фондів його вартість, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) на поточні витрати підприємства та відноситься на собівартість виготовленої продукції, виконаних робіт та послуг, що надаються. Щорічна сума амортизаційних відрахувань (АВ) визначається за формулою:

АВ = (Вп – Вл)/Тк.в, (2.2)

де Вп та Вл – початкова та ліквідаційна вартість об’єкта основних фондів відповідно, грн.;

Тк.в – термін корисного використання об’єкта основних фондів, роки.

Для нашої умови маємо: АВ = (410 – 10)/4 = 100 тис. грн., тобто для відшкодування вартості основних фондів протягом чотирьох років підприємство ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» щороку має включати до поточних витрат та відносити на собівартість випущеної ним продукції (виконаних робіт, наданих послуг) 100 тис. грн.

У таблиці 2.3 дано обчислення накопичуваної амортизації та балансової вартості об’єкта основних фондів.

Таблиця 2.3. Обчислення накопичуваної амортизації та балансової вартості об’єкта основних фондів

Рік | Річна сума амортизаційних відрахувань, тис. грн. | Сума накопиченої амортизації, тис. грн. | Балансова вартість об’єкта основних фондів, тис. грн.

0 | - | - | 410

1 | 100 | 100 | 310

2 | 100 | 200 | 210

3 | 100 | 300 | 110

4 | 100 | 400 | 10

Метод прямолінійної (або рівномірної) амортизації зручно застосовувати, коли підприємство щороку виробляє та реалізовує продукцію у більш-менш стабільних обсягах.

Якщо ж обсяги виробництва та реалізації продукції підприємства суттєво коливаються, то при використанні цього методу в періоди, коли випускається продукція у меньших обсягах, її вартість на ринку може бути значно вищою за середньоринкову і втратить привабливість для покупців. Це пояснюється необхідністю розподілу річної суми амортизації між меньшою кількістю одиниць продукції, в результаті чого на кожний виріб припадатиме більша сума амортизаційних відрахувань і продукція, відповідно, стане дорожчою.

Тому у випадках нерівномірного виробництва продукції більш виваженим буде застосування виробничого методу нарахування амортизації.

Виробничий метод нарахування амортизації.

Метод базується на припущенні, що об’єкт основних фондів амортизується тільки під час його експлуатації. При цьому тимчасові строки його бездіяльності ніяк не впливають на процес нарахування амортизації, а річна сума амортизаційних відрахувань визначається за формулою:

АВ = QфхНв.а, (2.3)

де Qф – фактичний річний обсяг продукції (робіт, послуг), нат. Од.;

Нв.а – виробнича ставка (норма) амортизації, грн./од.

Виробнича ставка (норма) амортизації визначає, яка частка вартості об’єкта основних фондів, що амортизується, припадає на одиницю продукції, виходячи з очикуваного обсягу її випуску за весь