Nзм – кількість змін роботи обладнання протягом доби;

Тзм – тривалість однієї зміни, год.

Плановий фонд робочого часу (ФРЧпл) обладнання визначається шляхом зменшення номінального фонду на час перебування обладнання в плановому ремонті та модернізації:

ФРЧпл = ФРЧн – РЧтор, (2.17)

де РЧтор – час простоїв обладнання у технічному обслуговуванні та ремонті, год.

Дійсний (або фактичний) фонд робочоо часу (ФРЧд) обладнання складається з часу фактичної роботи, а також підготовчо-корисного й допоміжного часу і визначається фактичним режимом роботи обладнання в цехах підприємства.

Рівень використання обладнання за часом характерізується системою коефіцієнтів екстенсивного завантаження обладнання, які обчислюються як відношення фактично відпрацьованого фонду часу до загального фонду часу (календарного, режимного, планового) [39, 93]:

Кк = ФРЧд/ФРЧк; (2.18)

Кк = ФРЧд/ФРЧн; (2.19)

Кк = ФРЧд/ФРЧпл; (2.20)

де Кк, Кн, Кпл – коефіцієнти використання календарного, номінального та планового фонду робочого часу відповідно;

ФРЧд – дійсний фонд робочого часу обладнання, машино-години;

ФРЧк, ФРЧн, ФРЧпл – календарний, номінальний та плановий фонди робочого часу обладнання відповідно, машино-години.

Відхилення фактичного часу роботи групи обладнання від планового фонду робочого часу може спричинюватись такими чинниками, як зміна кількості одиниць обладнання, зміни витрат часу на технічні й технологічні зупинки, наявність простоїв через організаційно-технічні причини тощо.

Приклад. Визначимо коефіцієнт використання планового фонду часу роботи 7 верстатів за такими даними: протягом року підприємство ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування»працює 260 днів у дві зміни, тривалість зміни – 8 год, витрати часу на технічне обслуговування та ремонт верстата – 4%. Фактично верстати відпрацювали 25470 машино-годин.

Розрахунок.

Обчислимо номінальний фонд робочого часу одного верстата за формулою (2.16):

ФРЧн = 260х2х8 = 4160 год.

2. Обчислимо витрати часу на технічне обслуговування та ремонт:

Рчтор = 4160х(4%/100%) = 166,4.

3. Плановий фонд робочого часу всіх верстатів:

ФРЧпл = (4160 – 166,4)х7 = 27955,2 машино-години.

4. Коефіцієнт використання планового фонду робочого часу верстатів:

Кпл = ФРЧд/ФРЧпл = 25470/27955,2 = 0,91.

До показників екстенсівного завантаження обладнання належить також коефіцієнт змінності роботи обладнання (Кзм), що показує, скільки змін у середньому обладнання підприємства працювало протягом доби. Він обчислюється за формулою:

Кзм = МЗ/МД, (2.21)

або

Кзм = ФРЧд/ФРЧд1, (2.22)

де МЗ – кількість відпрацьованих протягом певного періоду машино-змін;

МД – кількість відпрацьованих протягом певного періоду машино-днів;

ФРЧд – дійсний фонд робочого часу всього обладнання, год;

ФРЧд1 – дійсний фонд робочого часу всього обладнання при однозмінній роботі, год.

Приклад. На підприємстві ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» у цеху 15 верстатів працюють в одну зміну, 28 – у дві, 20 – у три зміни. Обчислити коефіцієнт змінності обладнання.

Розрахунок. Коефіцієнт змінності обчислюємо за формулою:

Кзм = МЗ/МД = (15х1 + 28х2 + 20х3)/(15х1 + 28х1 + 20х1) = 2,079 зміни.

Показником, що характерізує рівень використання обладнання за потужністю, є коефіцієнт інтенсивного використання обладнання, який обчислюється як відношення фактичної продуктивності одиниці обладнання до планової.

Обчислення коефіцієнта інтенсивного завантаження (Кінт) по групі обладнання здійнюється за формулою:

Кінт = Тф.і/Тн.і, (2.23)

де Тф.і – фактично витрачений час на обробку і-ї деталі, н.-год;

Тн.і – нормативний час на обробку і-ї деталі, н.-год.

Для одиниці обладнання коефіцієнт інтенсивного завантаження обчислюється за формулою:

Кінт = (mі=1Тмаш.іхQі)/(mі=1Тн.іхQі), (2.24)

де Тмаш.і – машинний час обробки і-ї деталі на обладнанні, н.-год;

Qі – кількість оброблених деталей і-го виду, шт.;

m – кількість видів деталей, що обробляються на одному верстаті.

На використання обладнання за потужністю впливають такі чинники, як його технічний стан, якість інтрументу та технічного оснащення працівників, якість сировини та матеріалів, кваліфікація кадрів, складають технології, зміна номенклатури продукції, рівень організації виробничого процесу та інші.

Приклад.

На підприємстві ВАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування» норма часу на виготовлення виробу А – 0,35 н.-год, виробу Б – 0,75 н.-год. У тому числі машинний час, що витрачається на обробку виробу А становить 0,2 н.-год, виробу Б – 0,5 н.-год. Протягом місяця на верстаті обробляється 260 одиниць виробу А та 185 одиниць виробу Б. Визначити коефіцієнт інтенсивного завантаження обладнання.

Розрахунок.

Маємо: Кінт = (0,2х260 + 0,5х185)/(0,35х260 + 0,75х185) = 0,63

Це означає, що потужність обладнання використана лише на 63%.

Загальну характеристику використання обладнання за часом дає коефіцієнт інтегрального завантаження (Кінтег), що визначається, як добуток коефіцієнтів екстенсивного (Кекст) та інтенсивного (Кінт) навантажень обладнання:

Кінтег = Кекст х Кінт (2.25)

До показників технічного оснащення підприємства належать такі [54, 68].

1. Фондооснащенність (Фосн), яка відображає частину загальної вартості основних фондів, що припадає на одиницю основного обладнання і визначається за формулою:

Фосн = Воф/Nобл, (2.26)

де Воф – середньорічна вартість основних фондів, грн.;

Nобл – облікова кількість устакування на підприємстві, що має найбільшу частку.

2. Фондоозброєність (Фозбр) визначає частку вартості основних фондів, яка припадає на одного працівника промислово-виробничого персоналу і характерізує ступінь його озброєності фондами. Обчислюється за формулою:

Фозбр = Воф/Чпвп, (2.27)

Де Чпвп – середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб.

3. Рівень механізації праці (Мозбр) визначає, яка частка праці, пов’язана з виготовленням продукції, припадає на виконання механізованих робіт, і обчислюється за формулою:

Мозбр = Тпрм/Тпр, (2.28)

де Тпрм – кількість люд.-год, витрачених робітниками на механізованих роботах з виробництва продукції, люд.-год;

Тпр – загальна трудоміскість виробленої продукції, люд.-год.

4. Енергоозброєність (Еозбр) характерізує, яка частка енергетичних виробничих потужностей припадає на одного робітника промислово-виробничого персоналу, й обчислюється за формулою:

Еозбр = Wенер/Чпвп, (2.29)

де Wенер – сумарна потужність електродвигунів обладнання на підприємстві, кВт/год;

Чпвп – середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб.

До показників, що характеризують рівень