позицій суспільства оплата праці повинна визначатись такими критеріями: на скільки в оплаті праці реалізується головна мета - відтворення робочої сили й утримання сім’ї; на скільки оплата праці сприяє підсиленню інтенсивності виробництва і підвищення якості продукції; на скільки оплата праці сприяє росту продуктивності праці. Для того, щоб вказані критерії були враховані, необхідно, щоб заробітна плата формувалась у повній відповідності з рівнем витрат на працю і її ефективністю.
В теперішній час спостерігається різке диференціювання в оплаті праці. Важливою ланкою в механізмі регулювання заробітної плати і встановленні співвідношення в оплаті є колективні договори. На великих підприємствах диференціювання заробітної плати здійснюється на підставі аналітичної оцінки складності праці і фіксується в тарифних ставках. Іншим етапом формування співвідношення в оплаті праці є стихійне вирівнювання загально необхідних витрат на їх виробництво. На цьому етапі формується непрямим шляхом понадтарифна частина заробітку і проходить, таким чином, заключне диференціювання фактичних заробітків персоналу. Особливістю сучасної організації праці є підсилення її диференціювання не тільки в залежності від кваліфікації робітників і складності праці, яку вони можуть виконувати, але й від результативності їх праці (США), стажу роботи (Японія), від професії (Швеція), рівня кваліфікації (Франція). Так, в США певний вплив на співвідношення в оплаті праці по категоріях працівників справила політика держави в регулюванні заробітної плати. Мова йде про гарантовану мінімальну заробітну плату і про змінну шкалу перегляду тарифів і окладів в залежності від зрісту вартості життя. Підвищення мінімальної заробітної плати сприяє в цілому скороченню диференціювання в оплаті праці. В країнах з розвиненою ринковою економікою діє ціла система регуляторів оплати праці. При цьому важлива роль держави, тому що від того, як держава здійснює контроль за оплатою праці, значною мірою залежить ефективність всієї системи регулювання заробітної плати. Звичайно контроль з боку держави проходить за трьома спрямуваннями: податкова система, використання законодавства, угода на працю. Головним в цих напрямах є Декрет про працю, в якому встановлюються соціальні гарантії і мінімальна заробітна плата, умови надання допомоги по безробіттю, розмір пенсії, принципи найму на роботу та інші важливі питання, які так чи інакше пов’язані з формуванням фонду оплати праці. Також важлива і система оподаткування державного регулювання заробітної плати, тому що, з одного боку, здійснюються необхідні економічні й фіскальні інтереси держави, а з іншого боку - захищаються права платників податків. Використання податкових методів в регулюванні оплати праці є однією із форм впливу держави на розміри фонду оплати праці підприємств, тому що це забезпечує раціональну, оптимальну пропорційність між спожитою і накопиченою частиною вартості, доходу, який залишається в розпорядженні підприємства. Але треба відзначити, що податкове регулювання коштів, спрямованих на оплату праці потрапляє під жорсткі нормативи, дає ряд недоліків. Тому необхідно використовувати досвід закордонних держав. В умовах перехідного періоду важливо вирішити питання регулювання витрат на оплату праці, першопричини, від якої залежить сума грошових коштів, витрачених на оплату праці. Ще Генрі Форд говорив, що ні одне підприємство не може виносити витрат більших ніж надходжень. Якщо колодязь вичерпується швидше надходження води, то ті, хто з нього набирав воду, будуть страждати від спраги. Якщо покладати надію на інші колодязі, то справа часу як швидко вони можуть усі повисихати. Тому продовжувати процес підвищення заробітної плати, коли вимоги справедливої заробітної плати зробилися загальними, не можна, тому що заробітна плата повинна мати свою реальну межу і не може безперервно зростати. Немає ні однієї сфери людської діяльності, на котру не впливав би зріст продуктивності праці. Це дуже важливо, тому що більша частина валового національного продукту або доходу може бути отримана за рахунок підвищення ефективності і якості робочої сили, не притягуючи додаткового капіталу і праці. Зміни в продуктивності праці впливають на рівень заробітної плати, співвідношенні цін, потребах в капіталовкладеннях і зайнятості. Таким чином, при підвищенні продуктивності праці національний дохід зростає швидше, ніж показники витрат, при цьому не завжди пряме підвищення продуктивності праці супроводжується адекватним підвищенням оплати праці.
В економічній літературі у зв’язку з переходом на нову модель регулювання оплати праці з'являється такий термін, як "нормування розміру коштів на оплату праці", котрий характеризує частину коштів на оплату праці, які включаються в собівартість продукції, і складається із мотиваційної частини і гарантованої заробітної плати. Спеціалістом Мінекономіки України О.І. Кисельовою розроблені методичні підходи по прогнозуванню нормованої величини коштів на оплату праці, яка встановлює необхідний рівень заробітної плати. Цей показник відображає:
- мінімальний (на рівні тарифу) розмір заробітної плати;
гарантований рівень оплати праці;
приріст коштів в залежності від ефективності виробництва, кінцевих результатів;
збалансований приріст коштів, відповідний прирісту товарів громадського споживання, який зберігає оптимальні пропорції в розподілі національного доходу.
Два перших фактори враховуються в гарантованому фонді заробітної плати, який включений в склад нормованої величини коштів на оплату праці, а третій та четвертий - в її мотиваційної частині. Враховуючи, що фонд гарантованої заробітної плати повинен відображати особливості відтворення робочої сили, виявлені фактори, котрі впливають на цей фонд, і запропоновано методичний підхід їх кількісного визначення. Суть підходу міститься в коригуванні тарифного фонду оплати праці, який виражає мінімальну заробітну плату по кваліфікації на систему коефіціентів-факторів:
коефіцієнт зміни потреби (Кп);
індекс цін, прийнятий для розрахунків по заробітній платі (Іц);
коефіцієнт зміни чисельності (Кч);
коефіцієнт якості тарифної системи (Кя.тар.).
Встановлено підхід кількісної оцінки цих коефіцієнтів:
Кп - відображає рух потреб працівників під впливом суспільного розвитку. В