рівня кваліфікації:
освіта, необхідна на даному робочому місці;
автономія в роботі (враховується точність постановки завдання і
кількість робітників, які зайняті в підготовчих операціях);
ступінь особистої ініціативи виконавця, яка встановлюється характером роботи;
відповідальність в залежності від ієрархічної підпорядкованості.
Такий підхід дозволяє структурувати знову створені робочі місця і прогнозувати у подальшому, розширює можливості професійного росту і переміщення по службі для великої кількості робітників. Нова система руйнує розподіл сфер професійної діяльності. Замість загального підвищення зарплати, яке характеризується зростанням вартості життя (інфляція), необхідно практикувати вибіркове, особисте підвищення окладів і премій, в формі участі в прибутках, пов’язане з підвищенням продуктивності праці на підприємстві. Начальник цеху, відділу, керівник підрозділу подає у відділ кадрів заповнену картку на кожного робітника, в якій детально характеризується його ефективність. Враховується не тільки
об’єм, але і якість роботи, порушення дисципліни (прогули, запізнення). Від цієї "норми" залежить як зарплата, так і переміщення на інші посади. Поряд з
грошовими заохоченнями можна практикувати вручення дипломів, туристичних путівок, пам’ятних подарунків. Ефективність сучасного виробництва в цілому встановлюється якістю організації його управління і рівнем компетентності і мірою зацікавленості управлінського персоналу в результатах своєї праці. Якість праці управлінського робітника залежить не тільки від того, наскільки від своїми потенційними можливостями відповідає посаді, яку займає, але і від того, наскільки ефективно стимулюється його праця, що в значній мірі встановлюється зв’язком заробітної плати і системи різних надбавок з кінцевими результатами праці. Таким чином, гарна організація системи матеріального стимулювання керівників-управлінців залог її ефективності. Проблематика оцінки праці потребує вивчення. Зарубіжна література пропонує управлінську працю оцінювати емпіричним шляхом на базі узагальнення значного статистичного матеріалу. При цьому велике значення надається набору фактів, які встановлюють структуру заробітної плати управлінських робітників. Заробітна плата встановлюється, з одного боку, факторами, які залежать від особистих характеристик робітників, які включають:
рівень освіти (вища, середня, спеціальна);
якість диплому (т.е. який конкретно учбовий заклад закінчено);
вік;
стаж роботи.
З іншого боку, заробітна плата встановлюється за слідуючими виробничими факторами: товарообіг фірми, норма управління.
Висновки і пропозиції
Проаналізувавши організацію бухгалтерського обліку оплати праці на підставі вивчення літературних джерел та аналізу обліку в інституті можна зробити наступні висновки. Бухгалтерський облік як важливий засіб контролю та управління господарськими процесами вирішує завдання, формує достовірну інформацію про діяльність організації, забезпечує інформацією яка необхідна зовнішнім і внутрішнім користувачам, передбачує негативні результати господарської діяльності та виявляє резерви забезпечення її фінансової стабільності. Для виконання завдань необхідно суворе дотримання вимог, які пред'являються до бухгалтерського обліку: порівняння прогнозних та облікових даних, достовірність облікових показників, оперативність обліку і повнота обліку, економічність обліку. Особлива увага направлена на встановлення суворого додержання в цієї організації при веденні бухгалтерського обліку, а також вимог нормативних та інструктивних документів. Кожен працівник бухгалтерії повинен мати закріплену за ним ділянку роботи і добре знати свої права та обов'язки. На ефективність побудови та функціонування системи бухгалтерського обліку впливає не тільки те, на скільки правильно оформлюється і своєчасно надається необхідна інформація по управлінню. Для цього необхідно мати план-графік розподілу обов'язків між працівниками бухгалтерської служби. З метою підвищення ефективності системи бухгалтерського обліку, значну роль виконує організація первинного обліку. Первинний облік являє собою єдину організаційну систему збору, вимірювання та реєстрації окремих операцій, які характеризують господарські процеси та явища на підприємстві. Він є носієм первинної інформації для всіх видів обліку: бухгалтерського, оперативно-технічного, статистичного, а також використовується для аналізу виробничо-господарської і фінансової діяльності організації і для здійснення внутрішнього і зовнішнього контролю. У зв’язку з цим в бухгалтерії організації повинен бути перелік та зразки документів, порядок їх заповнення, а також нормативні, інструктивні і довідкові матеріали для роботи бухгалтерів. В умовах ринкової економіки організація зустрічається з підприємницьким ризиком. Він має зв’язок з великою кількістю чинників: станом виробничого потенціалу; попитом та пропозицією на ринку на продукцію; фінансовим положенням організації; станом податкової політики країни. Для успішного функціонування підприємства, удосконалення господарського механізму необхідно мати повсякденний контроль. Для правильної організації і ведення бухгалтерського обліку на підприємстві необхідно створити службу внутрішнього аудиту, як самостійного підрозділу апарату управління.
Для вдосконалення організації оплати праці на підприємстві необхідно переглянути систему преміювання. Преміювання або система преміювання виконує функції забезпечення зацікавленості працівників результатами праці, чіткої роботи в заданому режимі. Премії класифікуються в залежності від їх економічного і функціонального призначення. Вони можуть носити загальний характер (за результати роботи підприємства) і приватний (премії за створення нової техніки, економію електроенергії). Системи преміювання в Сумському інституті агропромислового виробництва повинні йти за двома напрямами: створення преміальних систем, які зможуть забезпечити якість продукції у зв’язку зі зростанням виробітку; використання різних пільг, які відповідають потребам працівників. Такі напрями, з одного боку, зацікавлюють працівників в ефективній праці, з іншого боку - сприяють закріпленню на підприємстві тих, хто вміє і хоче працювати. Системи преміювання повинні ретельно погоджуватися з особливостями і завданнями діяльності підприємства. Критичною точкою співвідношення основної заробітної плати і величини премії повинна бути пропорція 1:2. Таким чином, за нормальних умов питома вага премій в загальному заробітку не повинна перевищувати 50%. Підвищення частини заробітної плати може привести до того, що премія перестане виконувати стимулюючу початкову функцію і перетвориться в доплату до заробітної плати. Необхідно відмітити, що незалежно від того, яка система преміювання функціонує на виробництві, вона повинна включати і оптимально поєднувати в собі кожний з елементів преміювання:
джерело коштів для преміювання;
конкретні показники преміювання;
умови преміювання;
розміри премій