Дипломна робота - Облік, контроль, економічний аналіз і аудит праці і її оплати
86

тарифних розрядів, темпами абсолютного і відносного зростання тарифних коефіцієнтів і співвідношенням крайніх тарифних розрядів. Співвідношення між нижчими і вищими розрядами відображає різницю в складності робіт, які виконуються і створює у робітників матеріальну зацікавленість в підвищенні кваліфікації. Тарифна ставка це елемент тарифної системи: встановлює розмір оплати праці різних груп робітників на одиницю часу (годину, добу, місяць). Годинні, добові, місячні тарифні ставки встановлюються в залежності від системи обліку виробітку і нормування праці в різних галузях. В таких випадках, коли роботи нормуються по нормам часу, використовують годинні тарифні ставки. Якщо роботи нормуються на основі змінних норм виробітку, як правило використовують добові тарифні ставки. Тарифна ставка враховує рівень категорії робіт, умови їх виконання. Розмір ставки (окладу) першого розряду встановлюється на рівні державної гарантії мінімального розміру заробітної плати. Ставки інших розрядів встановлюються множенням ставки першого розряду на відповідний тарифний коефіцієнт. Кожному тарифному розряду відповідає свій тарифний коефіцієнт. Оплата праці базується на підставі єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів. Для таких загальних посад як інженер, економіст, бухгалтер встановлений діапазон розрядів від 9 до 15 включно. Цим розрядам відповідають тарифні коефіцієнти від 2,26 до 4,01. Для інженерів, економістів, бухгалтерів встановлений діапазон розрядів від 11 до 16 включно. Крім того, працюючим можуть бути встановлені надбавки, доплати, премії та інші виплати стимулюючого характеру. Для державних підприємств встановлені єдині тарифні умови оплати праці робітників і службовців по загальним професіям і посадам. Тарифно-кваліфікаційний довідник включає в себе перелік характеристик робіт, які виконуються робітниками різних виробництв, і тих вимог в галузі технічних, загальних знань і виробничих навичок, яким повинен відповідати робітник на роботі. Тарифно-кваліфікаційний довідник являє собою важливий елемент тарифної системи. Він вказує число тарифних розрядів по кожній професії і спеціальності, за допомогою його встановлюється складність робіт, робітники отримують кваліфікаційні розряди. Кваліфікаційні характеристики в довідникові будуються по трьом розділам. "Характеристика робіт" - описується робота, яку робітник даного розряду повинен вміти виконувати, вказується ступінь самостійності робітника при її виконанні, а також при налагоджуванні обладнання, яке обслуговується. "Повинен знати" - описується мінімум теоретичних і практичних знань робітника, необхідних для виконання даної роботи. "Приклади робіт" - дається перелік конкретних, найбільш характерних робіт, які відповідають даному розряду. Перший розряд присвоюється робітникам, які мають найбільш низьку кваліфікацію і які виконують найпростішу роботу. Чим вище рівень знань і вмінь робітника, тим складніші роботи він може виконувати, тим вище його тарифний розряд. Крім основної частини заробітної плати - тарифів, на підприємствах і в організаціях виплачуються надбавки, доплати, премії, які складають частину заробітної плати. В теперішній час вони трансформуються в постійну частину заробітної плати, що затримує мотивацію до виробничої праці. Що ж до організації оплати праці інженерно-технічних працівників і службовців, то основою її є схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних довідників, які забезпечують єдині вимоги до рівня кваліфікації і кола обов'язків - за допомогою 3-х моментів, які відображаються в довіднику: 1) "Посадові обов'язки"; 2) "Повинен знати"; 3) "Кваліфікаційні вимоги". Схема посадових окладів являє собою перелік посад по підприємствам, де вказуються місячні посадові оклади або коефіцієнти. Для обліку рівня кваліфікації інженерно-технічних працівників і службовців в схемі посадових окладів передбачаються його мінімальна і максимальна величина. Важливим елементом організації оплати праці є нормування праці, суть якого заключається в встановленні об’єктивно необхідних витрат робочого часу при проектуванні раціональних процесів праці і встановленні прогресивних, науково обґрунтованих норм праці. Нормування праці передбачає удосконалення організаціях праці і технологічних процесів на робочих місцях, а також повне і економічне використання обладнання. За допомогою нормування праці вирішуються питання, які пов’язані з плануванням праці і утворення фонду оплати праці, а також забезпечується однакова інтенсивність праці на різних по змісту і складності роботах. Таким чином, нормування праці - це вид діяльності по управлінню виробництвом, завданням якого є встановлення необхідних витрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю робітників різних груп і кількістю одиниць обладнання. Треба відмітити, що при нормуванні праці встановлюються необхідні витрати, результати і співвідношення, т.ч. це означає, що норми повинні відповідати найбільш ефективним для умов конкретної ділянки варіантам технологічного процесу, організації праці, виробництва і управління. Іншими словами, система норм праці сприяє найкращому використанню трудових і матеріальних ресурсів виробництва, тому що вона являє собою першооснову організації праці і виробництва, і встановлюється на підставі одного або декількох трудових нормативів. Система норм праці включає такі норми, які найбільш частіше використовують: часу, виробітку, обслуговування, чисельності, нормування завдання. Норма виробітку це час, встановлений на виготовлення одиниці продукції або на виконання однієї виробничої операції, тобто ця норма встановлює необхідні витрати часу одного робітника або бригади на виконання одиниці роботи. Норма часу встановлюється в годинах, хвилинах, секундах. Норма часу включає в себе дві складові частини: штучний час й подготовчо-заключний час. Штучний час це час, який втрачається на виготовлення одиниці продукції. Підготовчо-заключний час - це час, який робітник витрачає на вивчення креслень, наладку обладнання, здавання на склад готової продукції. Розмір підготовчо-заключного часу встановлюється на всю партію однакових виробів. Норма штучного часу включає в себе слідуючі елементи: оперативний час, час обслуговування робочого місця, час регламентованих перерв на обід. Оперативний час розділяється на додатковий і основний. Основним називається час, який витрачається на виконання завданого технологічного процесу, в ході якого

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24